Економічна теорія – Чепінога В. Г. – 25.1. Грошова реформа 1996 року та її роль у становленні грошового обігу
Після здобуття незалежності Україною одним із найважливіших завдань розбудови національної економіки ринкового типу було формування грошово-кредитної та фінансової систем. Відомий український економіст М. І. Туган-Барановський зазначав, що теорія грошового обігу є найскладнішим розділом політичної економії. Трансформаційні процеси в економіці України це підтвердили. Складність цієї проблеми для України полягає ще і в тому, що у державі не було власної системи грошового обігу. Розглянемо процеси реформування.
25.1. Грошова реформа 1996 року та її роль у становленні грошового обігу
Після розпаду Радянського Союзу перед незалежною Україною, як і перед іншими колишніми союзними республіками, постало завдання виходу з рублевої зони, запровадження власної грошової одиниці та проведення на цій основі глибокої структурної перебудови грошової системи, метою якої була не просто перебудова, а утвердження нової системи грошово-кредитних та валютних відносин, адекватних умовам ринкової економіки. Основними завданнями такої перебудови були:
А) утворення національної валюти з розгалуженою структурою різних форм грошей, насамперед, національної банкноти;
Б) запровадження ефективного механізму емісії, організації та регулювання готівкового і безготівкового обігу та їх взаємодії;
В) докорінна перебудова основ зовнішніх валютних відносин, забезпечення постійної конвертації національної грошової одиниці;
Г) проведення глибокої реформи банківської системи, її перебудова на принципах дворівневої діяльності;
Г) утвердження відповідної ринкової інфраструктури – грошового, валютного та фінансового ринків.
Розв’язання цих завдань відбувалося непросто. Україна не мала своєї грошової системи, а у тодішнього політичного керівництва країни бракувало досвіду проведення подібних грошових реформ. Складність посилювалася тим, що в Україні наростали кризові явища в економіці, високими темпами зростала інфляція, збільшувались темпи падіння обсягів виробництва, виникла явна загроза платіжної кризи, оскільки з вересня 1991 р. Україна практично не отримувала від Центрального банку РФ нових рублевих надходжень, тоді як на початку 1992 р. у зв’язку з лібералізацією цін останні зросли майже в 10 разів. Тому з 10 січня 1992 р. в Україні було запроваджено в обіг купони багаторазового користування, як доповнення до рублевої готівкової маси. Це дозволило певним чином збалансувати грошовий обіг і забезпечити захист споживчого ринку. Із запровадженням купоно-карбованця виникла система паралельного обігу, за якою частка виплати всіх видів доходів населення у новій грошовій одиниці повинна була збільшуватись поступово, в міру наповнення товарного ринку. Однак передбачуваної стабільності грошового обігу не було досягнуто. В результаті падіння обсягів виробництва різко знизився роздрібний товарообіг у порівняльних цінах. Одночасно через брак рублевої маси весь готівковий обіг було переведено на купоно-карбованці, тоді як безготівковий обіг здійснювався у рублях. Водночас Росія запровадила особливі умови розрахунків з колишніми республіками, чим, по суті, призвела до розпаду рублевої зони.
За таких умов Україна вимушена була б негайно запровадити купон у безготівковий обіг і встановити його офіційний курс до російського рубля. Однак цього не сталося. В результаті валютний курс купона в процесі його використання у готівковому і безготівковому обігу роздвоївся. Створились умови масових переведень безготівкових капіталів з України в Росію, що погіршувало фінансове становище в Україні. Тому Указом Президента України від 7 листопада 1992 р. “Про реформу грошової системи України” з 1992 р. купоно-карбованець було запроваджено і у сферу безготівкового обігу, і він став єдиним законним платежем. Функції рубля в грошовому обігу на території України припинилися. Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним на території республіки офіційним засобом платежу. Цим, по суті, закінчився перший етап грошової реформи в Україні. Введення купоно-карбованця як національної грошової одиниці не стало фактором стабілізації економічного становища.
Регулювання економіки і грошового обігу, зокрема адміністративними методами, не зупинило кризових явиш. Інфляційні процеси
Схема 25.1. Економічні причини грошової реформи в Україні
Наростали, виникла криза неплатежів. Хронічним став дефіцит державного бюджету, який покривався грошовою емісією, що погіршувало збалансованість між грошовою масою, цінами та доходами населення, і став одним з головних чинників інфляції. Відбувалася стрімка девальвація українського карбованця, курс якого щодо долара США протягом 1992-1993 рр. впав у 40 разів, що тривало й далі. Поглиблювалася “доларизація” грошового обігу.
Світова практика показує, що вихід із такого становища можливий через дієву грошову реформу, що означає корінну перебудову грошової системи країни з метою стабілізації грошового обігу. Найвища мета такої грошової реформи – надання національній валюті характеру справжнього єдиного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності і конвертованості. Необхідність нового етапу грошової реформи визначалась насамперед економічними причинами (див. схему 25.1).
Були й технічні причини. Внаслідок інфляції стрімко зріс масштаб номіналів грошових знаків, що привело до оперування великими числами, наслідком яких було зростання витрат на грошовий обіг і психологічний дискомфорт громадян України при обміні національної валюти на іноземні. Потребували поліпшення і фізичні властивості національних банкнот, а також їх зовнішній вигляд. Недостатній рівень захищеності національних грошових знаків робив можливим масовий випуск фальшивих грошей, вилучити які з обігу можна було лише заміною на нові грошові знаки.
Однак проведення грошової реформи вимагало відповідних підготовчих заходів. Політичне керівництво країни досягло відносної єдності у поглядах щодо здійснення реформи. Було зрозуміло, що грошову реформу можна проводити тільки в комплексі з іншими економічними реформами, значна частина яких має бути здійснена перед введенням нової національної валюти. Це, насамперед, лібералізація економіки і запровадження жорстких бюджетних і кредитних обмежень.
Постало і питання вибору типу грошової реформи. Розрізняють реформи у вузькому і широкому сенсі слова. Грошова реформа у вузькому значенні – це проведення заходів щодо зміни діючої грошової одиниці і відповідної стабілізації грошей без якісної перебудови чинної грошової системи. Другий тип реформи передбачає запровадження принципово нової за структурою та змістом системи грошового обігу. Вона зумовлює радикальні зміни не тільки самої системи, а й кожного її структурного елемента. Такого типу реформу потрібно було здійснювати в Україні.
Указом Президента України від 11 липня 1995 р. було затверджено склад робочої групи з розробки концепції та нормативної бази здійснення грошової реформи. Безпосередня організація здійснювалась спеціальною державною комісією, головою якої призначався чинний прем’єр-міністр. У результаті здійснених заходів уже наприкінці 1995 р. в Україні склалася ситуація, сприятлива для проведення реформи. Суттєво уповільнилась інфляція і зменшилася пропозиція грошей з боку держави, зміцнів і стабілізувався курс національної валюти, уповільнилися темпи падіння обсягів виробництва, зросли доходи і заощадження населення, поліпшилися результати зовнішньо-економічної діяльності. Таким чином, макроекономічна ситуація в країні була такою, що забезпечувала здійснення грошової реформи. Вона повинна була розв’язати такі головні завдання (див. схему 25.2).
Для здійснення основних завдань другого етапу грошової реформи в Україні було обрано неконфіскаційний тип грошової реформи. По-перше, це гарантувало довіру населення до нової національної
Схема 25.2. Основні завдання другого етапу грошової реформи в Україні
Валюти, а отже, і до політики уряду та реформ. По-друге, було забезпечено стабільність грошового, споживчого і валютного ринків, ставився бар’єр інфляційному вибуху. По-третє, були унеможливлені спекулятивні операції під час обміну карбованців на гривні. По-четверте, створювався сприятливий соціальний клімат для зменшення психологічної напруги серед населення. При цьому враховувалась та обставина, що напередодні реформи в готівковому обігу було 366 трлн крб., тоді як товарна маса для їх покриття становила 157 трлн крб. Спеціалісти вважали, що конфіскаційний характер реформи призвів би до значного зростання темпів інфляції.
Відповідно до указу Президента України “Про грошову реформу в Україні” Національному банку України було доручено з 2 вересня 1996 р. ввести в обіг грошові банкноти та монети і припинити емісію купонів багаторазового використання. З 2 до 15 вересня 1996 р. в Україні в готівковому обігу функціонували одночасно гривня і купоно-карбованець, а з 16 вересня 1996 р. останній припинив бути законним засобом платежу на території України. За цей час за співвідношенням 100 тис. крб за 1 грн було обміняно 328 трлн крб, що становило 97% емітованої готівки. Було вилучено фальшивих грошей на суму 6,5 млрд крб. За обміном звернулися 11 млн осіб, або 27% загальної чисельності осіб, що працюють, і пенсіонерів. Середня сума обмінених карбованців на одну особу становила 18,5 млн крб, або 185 грн.
З моменту завершення грошової реформи минуло більше 14 років. Цей період став підтвердженням успішного здійснення завдань реформи. Відбувся перехід від системи грошового обігу командної економіки до ринкової грошово-кредитної системи, в якій використовуються переважно економічні методи регулювання грошового обігу і ринковий механізм формування валютного курсу. Сформовано дворівневу банківську систему, що дозволило розширити межі безготівкового грошового обігу, який має безперечні переваги порівняно з готівковим шляхом створення умов для посилення контролю за рухом грошової маси. Водночас це сприяло суттєвому підвищенню рівня монетизації економіки. Зросла і довіра до банківських установ, про що свідчить істотне зростання депозитів фізичних осіб на банківських рахунках. Створено умови посилення стабільності гривні як національної грошової одиниці. Позитивним моментом є і те, що реформа відбулася без великих збитків для населення. Гривня стала надійним орієнтиром для підприємців. Підтвердженням дієвості реформи є і той факт, що створена грошова система витримала великі випробування – світові фінансові кризи 1997-1998 років і 2008-2009 років.
Слід зазначити, що позитивний вплив грошової реформи на економічний розвиток країни міг би бути вагомішим, якби послідовніше проводився курс на економічні реформи. Відсутність чітко вибраної і законодавчо затвердженої економічної стратегії розвитку країни не створює сприятливих умов для повного використання потенціалу реформованої грошової системи. В цілому, грошова реформа в Україні була великою подією для нашої держави, в результаті якої створено один із невід’ємних атрибутів державності – національні гроші. Нею закладені суттєві підвалини для прискорення соціально-економічного розвитку країни.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)