Економічна теорія – Чепінога В. Г. – 23.4. Структурна політика як фактор реструктуризації економіки
Структурна перебудова є багатогранним складним процесом. її здійснення передбачає сукупність заходів держави, що визначають параметри структурних змін в економіці і забезпечують організаційно-фінансові заходи їх реалізації. Вони і становлять структурну політику держави, яка реалізується через прямі й непрямі методи впливу, різноманітні інструменти, в тому числі і політичні. Для окремих сфер діяльності держава може запроваджувати особливі режими, що створюють сприятливі умови зайнятим тут підприємцям. Держава може стимулювати чи стримувати розвиток певної галузі, виробництва чи регіону через податки, пільгове кредитування, субвенції та інші економічні й адміністративні важелі.
Структурна політика в постсоціалістичних країнах має свої особливості. Вони зумовлені тим, що структурні зрушення пов’язані з ринковою трансформацією економіки, розвиваються в інших умовах, ніж у розвинених країнах. Структурні перетворення в економіці постсоціалістичних країн повинні відбуватись одночасно з ринковими трансформаціями, що й вимагає врахування у структурній політиці принципово нових чинників, що впливають на них. Це надає структурній політиці суперечливого характеру. її головною метою є допомога розвитку ринкового сектора економіки, який здійснюється шляхом сприяння встановленню ринкової інфраструктури, насамперед недержавних центрів інвестиційної активності. Саме через інвестиції чиниться вплив на формування галузевих і міжгалузевих пропорцій національної економіки. Надійний потенціал інвестиційних ресурсів є фундаментом структурної перебудови. Головна перешкода для інвестиційного процесу в Україні на сучасному етапі економічних перетворень полягає у вкрай обмежених можливостях внутрішніх нагромаджень та нездатності приватних інвесторів подолати проблеми нестачі інвестицій для забезпечення економічного зростання. Скоротились державні капіталовкладення та бюджетні кредити. Суттєво зменшились приватні інвестиції через падіння обсягів виробництва і жорстку фіскальну політику держави. Обмежені також довгострокові кредити комерційних банків.
Водночас не можна недооцінювати інвестиційний потенціал країни. Він значний, і завдання структурної перебудови – трансформувати його в реальні інвестиції. Практика показує, що джерела інвестиційного потенціалу такі (див. схему 23.4).
Основним джерелом інвестування будуть кошти підприємств, насамперед амортизаційні відрахування та прибуток. їх мобілізація повинна бути підтримана політикою державного впливу. Для цього необхідні такі заходи, як податкове стимулювання інвестиційних про
Схема23.4. Джерела інвестиційного потенціалу України
Цесів, надання пільгових кредитів, підвищення норми амортизації, зокрема використання прискореної амортизації, широке застосування інвестиційних зобов’язань у процесі приватизації державних підприємств з жорстким контролем за їх дотриманням, концентрація фінансових ресурсів шляхом створення фінансово-промислових груп і подальшого використання ресурсів на інвестиційні проекти, стимулювання реструктуризації підприємств, що забезпечить впровадження ефективного фінансового менеджменту і відновлення мотивів до довгострокової інвестиційної діяльності.
Суттєвою часткою інвестиційних ресурсів можуть стати кошти населення за умов підвищення рівня їх реальних доходів, стимулювання заощаджень та акумуляції тимчасово вільних грошових ресурсів населення на потреби інвестування. Розмір цих коштів суттєвий. Уже на кінець 1990-х років вони, за оцінками НБУ, майже зрівнялись з обсягом освоєних за рік капітальних вкладень. Залучення цих коштів під інвестиційні проекти потребує певних заходів. Це розвиток фондів медичного і соціального страхування, обов’язкове страхування приватного житла і транспортних засобів, компенсація втрат грошових заощаджень населення, здійснення емісії цінних паперів для продажу їх населенню, кошти від яких спрямовуватимуться на цільове фінансування інвестиційних проектів із швидким терміном окупності. Здійснення цих заходів пов’язане з підвищенням довіри населення до кредитної системи країни, зокрема через удосконалення механізму гарантій збереження внесків населення у фінансово-кредитні установи. Засобом мобілізації коштів населення як інвестиційного ресурсу є також надання довгострокових пільгових кредитів при інвестуванні коштів населення у житлове будівництво.
Важливим джерелом коштів для структурної перебудови є державні інвестиційні ресурси. Це кошти, передбачені на інвестиційні цілі державним бюджетом. Із зростанням останніх збільшуються також інвестиційні витрати. Пріоритет у використанні цих коштів надається галузям, які необхідні для забезпечення життєздатності економіки і є мало привабливими для приватних інвесторів, а також галузям, що утворюють інфраструктуру для ділової та виробничої діяльності. Перевага надається інвестиційним проектам із змішаним фінансуванням, з використанням державної частки інвестицій як гарантії цільового спрямування інвестиційних ресурсів та можливістю її подальшої приватизації. Важливо здійснити перехід від безповоротного бюджетного фінансування до переважно цільового кредитування інвестиційних проектів на пільгових умовах та майновими гарантіями їх цільового використання. Необхідно забезпечувати і конкурентний порядок відбору інвестиційних проектів для державного фінансування та тендерні принципи їх обслуговування.
Зміцнення інвестиційного потенціалу пов’язано і з мобілізацією ресурсів фінансово-кредитної сфери. їх здійснення зумовлено принципом пріоритетності завдань інвестиційної і структурної стратегії при проведенні заходів монетарної, валютної та фінансово-кредитної політики. Використання цього джерела передбачає такі заходи, як зниження номінальних і реальних відсоткових ставок при підвищенні рівня монетизації економіки, розширення цільового банківського кредитування галузей, визначених як пріоритетні, надання пільгових кредитів підприємствам, які мають перспективи швидкого обороту капіталу та гарантованого збуту продукції, а також зміцнення і розвиток ринку капіталів, забезпечення його спроможності до перерозподілу інвестиційних потоків, акумулювання капіталів та інвестиційного кредитування.
Джерелом розширення інвестиційних ресурсів є також залучення іноземних інвестицій. Його використання пов’язано, насамперед, із створенням сприятливих умов для діяльності іноземних інвесторів, у тому числі і надання преференцій довгостроковим інвестиційним проектам іноземних інвесторів, які розраховані на подальше реінвестування частини одержаного прибутку і спрямовуються у сфери економіки, що визначені як пріоритетні. Залученню іноземних інвестицій сприяє також поширення об’єктивної інформації про інвестиційні перспективи економіки України, умови діяльності іноземних капіталів на території країни, надання правової та консультативної підтримки іноземним інвесторам. Важливою умовою є суттєве зниження рівня корумпованої як чиновників, так і вітчизняного бізнесу.
У формуванні інвестиційних ресурсів для здійснення структурної перебудови, особливо на її першому етапі, важливу роль повинна відігравати приватизація майна державних підприємств. Вплив приватизації на інвестиційну діяльність здійснюється за декількома напрямами. По-перше, приватизація сприяє нагромадженню інвестиційного потенціалу за рахунок коштів, виручених під час продажу державного майна. Ці кошти згідно з чинним законодавством можуть бути використані для кредитування технічного переозброєння приватизованих підприємств, розвиток підприємництва та створення нових робочих місць.
По-друге, через приватизацію майна державних підприємств можна залучити іноземні інвестиції. Доцільність залучення іноземних інвесторів у процес приватизації доведено світовим досвідом. З одного боку, залучена іноземна валюта може бути використана державою на інвестиційні цілі в процесі структурної перебудови. З іншого боку, залучення іноземних інвесторів створює сприятливі умови для зміцнення ринкових методів господарювання, впровадження сучасних технологій, техніки та менеджменту. До того ж після придбання того чи іншого об’єкта іноземний інвестор, як показує практика, вносить додатковий капітал, здійснюючи реструктуризацію придбаного об’єкта і пристосовуючи його до потреб ринку.
По-третє, приватизація створює сприятливі умови для інтенсифікації інвестиційної діяльності нових власників у післяприватизаційний період. Законодавством України про приватизацію передбачені зобов’язання покупця державного майна щодо подальшого використання придбаного об’єкта, зокрема, стосовно інвестування його розвитку, насамперед, для заміни фізично зношеного та морально застарілого устаткування, закупівлі нових технологій, розробки принципово нових продуктів.
Активізація інвестиційного потенціалу пов’язана передусім зі сприятливим інвестиційним кліматом у країні. Його формування зумовлено рядом факторів. Це і розвиток фондового ринку, і створення сприятливого макроекономічного середовища (зростання обсягів ВВП, а також і розширення джерела інвестиційних ресурсів), і розробка спеціальних податкових стимулів інвестиційної діяльності, і формування нової амортизаційної системи, спрямованої на стимулювання виробництва, і розширення можливостей залучення іноземних інвесторів за рахунок стабілізації чинного законодавства і посилення захисту іноземних інвестицій.
Структурна перебудова економіки України здійснюється в період завершення епохи індустріального розвитку і переходу до постіндустріального суспільства, в якому провідною рушійною силою є науково-технічний прогрес, основною формою реалізації якого є інновації. Мобілізація інноваційного потенціалу – це найважливіший чинник формування економіки, адекватної постіндустріальному суспільству. Для цього необхідна система заходів держави, що спрямована на формування національної системи інноваційного розвитку, основними складовими якої є розвиток на випередження, технологічне лідерство на основі власних зусиль та раціонального вдосконалення ліцензійних запозичень.
Здійснення структурної політики потребує чіткої координації дій органів законодавчої та виконавчої влади. Перші повинні визначати соціально-економічні цілі та завдання структурної перебудови економіки України і формувати її законодавче та нормативно-правове забезпечення. А другі мають здійснювати безпосереднє управління структурною перебудовою, забезпечуючи досягнення її стратегічних цілей.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)