Економічна теорія – Чепінога В. Г. – 23.2. Цілі та етапи структурної перебудови економіки
Структурна перебудова економіки за своїм впливом на головні тенденції соціально-економічного розвитку суспільства набуває вирішального значення у загальній системі економічних реформ, що здійснюються в Україні. Враховуючи, що вдосконалення відтворювальних пропорцій економічної моделі суспільства і досягнення на цій основі позитивних зрушень у тенденціях економічного розвитку
Схема 23.2. Стратегічні завдання структурної перебудови економіки України
Буде довготривалим і капіталомістким процесом, його цільові завдання повинні бути структуровані у часі. Стратегічною метою структурної перебудови економіки є створення на основі досягнень науково-технічного прогресу високоефективної, здатної до саморозвитку соціально орієнтованої економічної системи ринкового типу, яка взмозі забезпечити активну мотивацію до трудової та підприємницької діяльності, високу якість життя, умови рівноправного партнерства у світовому економічному співтоваристві. Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких стратегічних завдань (див. схему 23.2).
Одним із найважливіших стратегічних завдань структурної перебудови є посилення соціальної орієнтації економіки. В результаті перебудови має бути створена економіка, що забезпечує збалансування споживчого ринку товарів і послуг з доходами населення, істотне підвищення рівня і якості життя людей, їх соціальний захист, у тому числі й підвищення рівня зайнятості, зниження безробіття.
У ході структурної перебудови необхідно здійснити науково-технічне оновлення виробництва в усіх галузях і на всіх рівнях економіки шляхом запровадження нових технологій, активізації інноваційної діяльності і підвищення техніко-економічних показників та конкурентоспроможності продукції. Важливим завданням є зниження ресурсомісткості виробництва за рахунок досягнення рівня розвинутих країн у споживанні первинної сировини та енергоносіїв на одиницю продукції, зменшення залежності України від імпорту енергосировинних ресурсів, повного використання власного ресурсного потенціалу.
У процесі структурної перебудови потрібно забезпечити внутрішню збалансованість економіки. Для цього необхідна переорієнтація виробництва засобів виробництва, які не задовольняють потреби України, зокрема провідних галузей машинобудування, металургійної та хімічної промисловості, на задоволення потреб міжгалузевої кооперації в країні. Потрібно зменшити залежність переробних галузей АПК, легкої, автомобільної, суднобудівної, медичної та інших видів виробництв від зовнішніх поставок засобів виробництва, оптимізувати власні міжгалузеві зв’язки і скоротити недоцільну зовнішню кооперацію, прискорити розвиток виробничої і соціальної інфраструктури. Реалізація цього завдання сформує основи національної економіки України, зміцнить її економічну незалежність.
Важливим стратегічним завданням є розширення експортного потенціалу української економіки. Його реалізація пов’язана з переорієнтацією з виробництва сировинних товарів на створення замкнутих технологічних циклів з виробництва кінцевої продукції, посилення її конкурентоспроможності. Це дозволить розширити зовнішні ринки збуту української продукції і водночас сприятиме формуванню активного торгового балансу країни.
Структурна перебудова повинна бути підпорядкована і розв’язанню такого стратегічного завдання, як екологізація виробництва. Це дозволить зменшити технологічне навантаження на навколишнє середовище і здійснити перехід до збалансованого використання і відтворення природно-ресурсних факторів життєдіяльності, формування раціональної системи розселення і якісне оздоровлення регіонів.
Особливість структурної перебудови економіки України полягає в тому, що вона співпадає з ринковою трансформацією командної економіки, яка певним чином її стимулює. До того ж початок здійснення реструктуризації економіки співпав з глибокою трансформаційною кризою, що супроводжується дефіцитом грошово-кредитних та інвестиційних ресурсів, технологічним занепадом і недостатньою конкурентоздатністю вітчизняного виробництва, гіпертрофованою залежністю української економіки від імпорту енергоносіїв, зростаючою тінізацією економічної діяльності та суттєвим зниженням мотивації трудової і підприємницької діяльності. Це позначилося і на концептуальних принципах структурної перебудови (див. схему 23.3).
Структурна перебудова здійснюється на принципі посилення регулюючої ролі держави. Уряд виступає гарантом обгрунтування і здійснення позитивних зрушень у структурі економіки, оскільки ринок ці процеси ефективно регулювати не може. Зростаюча роль держави реалізується через використання переважно економічних методів регулювання, вдосконалення нормативно-правового забезпечення структурної перебудови, посилення гарантій прав власності і відлові-
Схема 23.3. Основні концептуальні принципи структурної перебудови економіки України
Дальності за її ефективне використання. Застосовуються і організаційні заходи держави у здійсненні структурної перебудови, а також стимулювання процесів створення нових підприємств.
Важливим концептуальним принципом структурної перебудови є опора на власні ресурси. Необхідна максимальна мобілізація власних інвестиційних ресурсів, що потребує їх жорсткої економії на всіх рівнях господарювання, всебічної мобілізації і концентрації їх на пріоритетних напрямах використання. Через обмежені можливості держави вирішальне значення для структурних змін і здійснення позицій у конкурентній боротьбі набуває спроможність суб’єктів господарювання до самофінансування в поєднанні з можливістю підвищення продуктивності праці, зниження витрат на зміни організаційної структури.
Структурна перебудова економіки базується також на принципі заохочення ділової активності підприємців та трудової активності всіх працівників у відродженні української економіки. Це відбувається за рахунок оптимізації структури форм власності, формування прошарку ефективних власники) і стратегічних інвесторів, удосконалення системи оподаткування в напрямі посилення її стимулюючої ролі в активізації виробництва і інтенсифікації діяльності.
Концептуальним принципом структурної перебудови є і ретельне обгрунтування та підтримка пріоритетів зміни структури економіки. Це передбачає визначення найпріоритетніших наукомістких і високотехнологічних галузей і виробництв промисловості, здатних кардинально змінити економічний потенціал України. Для цього потрібно з’ясувати економічну доцільність деяких базових галузей промисловості, насамперед, енерго-, ресурсо – та фондомістких, і обгрунтувати заходи обмеження їх частки у виробництві ВВП з одночасним розширенням най перспективніших галузей.
З розглянутим принципом також пов’язаний принцип інноваційного забезпечення структурних змін в економіці. З урахуванням ресурсних, виробничих, науково-технічних і фінансових обмежень, що не забезпечують реальної трансформації економіки до потреб кон’юнктури ринку, структурні зміни здійснюватимуться переважно на пріоритетних напрямах розвитку економіки через інноваційні ніші економічного зростання. Для цього необхідне відновлення системи прогнозування технологічного розвитку і структурної перебудови вітчизняного виробництва і забезпечення постійного моніторингу пріоритетних напрямів технологічного переоснащення галузей і виробництв, підвищення наукомісткості і конкурентоспроможності їх продукції. Особлива увага приділяється розвитку високотехнологічних і наукомістких галузей і виробництв, в яких в Україні є достатній запас наукових знань і технологічного потенціалу.
Структурна перебудова спирається і на такі концептуальні принципи, як використання інтеграційних процесів. Поглиблення інтеграційних процесів створює сприятливі умови для структурних змін в економіці на основі використання вигід, що дають нові відносини України з країнами далекого і близького зарубіжжя. Україна знаходиться між індустріально розвинутими країнами Західної Європи і багатими на сировинні та енергетичні ресурси державами Східної Європи і Азії. Це сприяє розвитку зовнішньоекономічних зв’язків як з традиційними партнерами – країнами СДН і колишньої РЕВ, так і подальшій інтеграції України у світове економічне співтовариство. Позитивним фактором розвитку таких відносин є розгалужена мережа залізниць, автомагістралей, трубопровідного і водного транспорту. Але необхідно зазначити, що використання зовнішньо-економічних зв’язків України буде пов’язано із загостренням конкурентної боротьби як на зовнішніх, так і на внутрішньому ринках.
Масштабність завдань структурної перебудови економіки зумовлює структуризацію її у часі. Зазвичай виділяють три періоди або етапи: стабілізаційний, або короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий. Перший етап тривав до 2000 р. Його мета – призупинення спаду виробництва, фінансова стабілізація, збереження науково-технічного потенціалу держави та створення умов виходу економіки з кризового стану. Для нього характерні такі риси, як здійснення заходів фінансової стабілізації, налагодження грошового обігу і подолання високих темпів інфляції, підвищення мотивації до праці й підприємницької діяльності, збереження науково-технологічного і виробничого потенціалу високотехнологічних і науковомістких виробництв, налагодження державного регулювання процесами структурної перебудови.
На другому етапі відбувається активізація економічного розвитку. Його мета – відродження позитивних тенденцій у виробничій та інвестиційній діяльності. До його істотних ознак можна віднести налагодження сталих господарських зв’язків на ринковій основі, формування експортного потенціалу, здатного забезпечити активний торговий баланс країни, посилення переорієнтації капіталів та підприємницької діяльності з торгівлі на виробничу сферу, перехід до застосування переважно економічних механізмів стимулювання і регулювання структурних перетворень, остаточне визначення майбутньої моделі економіки України, створення сприятливого інвестиційного клімату для активізації інноваційних процесів в економіці. Тривалість цього етапу становить у середньому 10-15 років.
Третій етап можна визначити як становлення раціональної структури економіки. Головною його метою є досягнення сталого і ефективного функціонування всіх життєво важливих систем України, створення умов для забезпечення високої якості життя населення та рівноправного партнерства України у світовому економічному співтоваристві. Основними ознаками таких змін є відтворення науково-технічного потенціалу країни на рівні світових науково-технічних досягнень, переходу до переважно інтенсивного типу економічного зростання, розв’язання паливно-енергетичної проблеми та забезпечення збалансованого використання природно-ресурсного потенціалу України.
Розглянемо основні напрями структурної перебудови.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)