Економічна теорія – Чепінога В. Г. – 16.1. Економічне зростання то його типи
Встановлення закономірностей функціонування ринкової економіки не може обмежитися аналізом статичних ситуацій. Економіка – це динамічний механізм, що під впливом певних факторів і протягом визначеного часу переходить з одного стану в інший. Вивчення цих процесів є складовою економічної теорії, яка розкриває фактори та результати цих змін в економіці, їх аналіз є головним змістом теорій економічного зростання, які досліджують його можливості і наявність або відсутність в економіці тенденцій до такого стану.
Економічне зростання є однією з найважливіших проблем суспільного розвитку. Саме від економічного зростання залежать потенційні можливості будь-якої країни щодо забезпечення життєвого рівня свого народу. Тому з XIX ст. ця проблема завжди була в центрі уваги як науковців, так і політиків. Відповідно, її по-різному пояснювали, тобто існували різні теорії економічного зростання.
На сучасному етапі є дві основні групи теорій економічного зростання: неокласична та кейнсіанська і неокейнсіанська. Неокласична теорія передбачає, що ринкова економіка за своєю природою стабільна і має тенденцію до повної зайнятості. Вважається, що ціни факторів виробництва зберігають довгострокову гнучкість і відбувається заміщення факторів у відповідь на зміну їх ціни. А це приводить до зміни співвідношення між використовуваними факторами виробництва, що збільшує капіталомісткість. Цим саморегулюванням і забезпечується економічне зростання.
Кейнсіанська і неокейнсіанська теорії розглядають ринкову економіку як нестабільну за своєю природою. Умови, необхідні для підтримання рівноваги, на думку прибічників цих теорій, настільки складні, що вірогідність їх виконання дуже мала. Тому для забезпечення динамічної рівноваги потрібна регулююча роль держави.
Розглянемо суть економічного зростання і його фактори.
16.1. Економічне зростання то його типи
Економічне зростання – це тривале збільшення виробничого потенціалу економіки. Останній пов’язаний із такими виробничими факторами, як праця, капітал, технічні знання, земля, використання яких визначається межею виробничих можливостей. Економічне зростання є, по суті, розширенням межі виробничих можливостей країни, тобто зміцненням економічної могутності країни. Воно означає постійне, стійке розширення масштабів економічної діяльності даної системи, що виражається у збільшенні розмірів використовуваних факторів виробництва і виробленого продукту – товарів та послуг. Оскільки розширення виробничих можливостей означає у тривалому періоді зростання національного продукту, то головним критерієм економічного зростання є збільшення ВВП або національного доходу. Оскільки названі показники визначаються як у поточних, так і порівняльних цінах, то розрізняють номінальне і реальне економічне зростання. Якщо національний продукт збільшується у поточних цінах, то економічне зростання є номінальним. Реальне економічне зростання означає збільшення реального національного продукту, обчисленого у порівняльних цінах.
Отже, економічне зростання – це кількісне збільшення і якісне удосконалення національного продукту і факторів його виробництва. Його основними ознаками є приріст виробленого національного продукту, збільшення національного багатства, підвищення добробуту населення, розв’язання соціальних і економічних проблем суспільства.
Економічне зростання вимірюється двома способами: темпом зростання реального ВВП або національного доходу і приростом їх у розрахунку на душу населення. Застосування того чи іншого способу пов’язано з метою аналізу економічного зростання. Перший спосіб використовується тоді, коли визначають економічну могутність країни, її воєнно-політичний потенціал. А при порівнянні рівнів життя використовується показник динаміки реального ВВП або національного доходу на душу населення. Саме цей показник свідчить про справжнє економічне зростання. Обидва показники вимірюються річними темпами у відсотках.
Проблемі економічного зростання у кожній країні надається першорядне значення. Воно само по собі розглядається як важлива мета країни. По-перше, збільшення ВВП у розрахунку на душу населення означає підвищення рівня життя, бо зростання реального продукту веде до збільшення числа товарів та послуг, що є основою матеріального достатку населення країни. Зростаюча економіка має більшу здатність задовольнити нові потреби людей. По-друге, економічне зростання створює сприятливі умови для розв’язання соціальних проблем суспільства, таких як освіта, охорона здоров’я, соціальний захист населення, житло. По-третє, розширення виробничих можливостей створює основу для розв’язання проблеми зайнятості, збільшення кількості робочих місць і удосконалення умов праці. По-четверте, економічне зростання дає змогу розробляти і здійснювати програми охорони навколишнього середовища, створює можливості для розв’язання проблеми обмеженості природних ресурсів. По-п’яте, економічне зростання, збільшуючи економічну могутність, створює базис для зміцнення ролі країни на світовій арені.
Тому кожна країна прагне забезпечити економічне зростання. Не є винятком і Україна. Одним із головних завдань нашої держави після здобуття незалежності стало забезпечення умов для сталого економічного розвитку.
Розглянемо фактори економічного зростання. Вони багатоманітні – економічні, природні, політичні, соціальні, зовнішні. Економічне зростання завжди виступає як результат їх взаємодії. До природно-економічних факторів насамперед належать ті, що визначають можливості збільшення обсягів виробництва товарів та послуг (див. схему 16.1).
Природно-економічні фактори економічного зростання – це кількість і якість природних ресурсів, трудового потенціалу країни, обсяг та якісний стан основного капіталу, що проявляється у рівні його технічної оснащеності та зношуваності, а також рівень технології або науково-технічного прогресу. Саме цими факторами визначаються
Схема 16.1. Природно-економічні фактори економічного зростання
Можливості суспільства збільшувати обсяги виробництва. їх ще називають факторами пропозиції. Вони формують матеріальний базис, що робить можливим економічне зростання.
А реальне зростання значною мірою залежить від такого фактора, як попит, бо для реалізації можливостей виробничого потенціалу економіка повинна забезпечити повне використання зростаючого обсягу ресурсів. Для цього потрібне збільшення рівня сукупних видатків. Отже, платоспроможність суб’єктів економіки є важливим фактором економічного зростання. Саме цей фактор в Україні перебуває на такому рівні, що не забезпечує реалізацію наявних можливостей для збільшення обсягів виробництва.
На економічне зростання впливає і фактор розподілу. Для ефективного використання виробничого потенціалу потрібно забезпечити не тільки повне залучення ресурсів в економічний оборот, а й їх найефективнішу реалізацію. Обсяг ресурсів, що зростає, необхідно розподілити так, щоб отримати максимальний обсяг продукції.
Названі фактори взаємопов’язані. Так, безробіття уповільнює темпи збільшення капіталу і зростання витрат на дослідження. А низькі темпи впровадження нововведень і здійснення інвестицій збільшують безробіття. Здатність економіки повністю реалізувати свій виробничий потенціал обмежується факторами попиту та розподілу. Його приріст реалізується тоді, коли сукупні витрати (попит) збільшуються темпами, достатніми для підтримання повної зайнятості, а додаткові ресурси використовуються для того, щоб забезпечити максимально можливе збільшення випуску продукції. Але при всій важливості попиту та розподілу першорядними є фактори пропозиції.
Збільшення реального обсягу національного продукту може здійснюватись двома шляхами (способами):
1) залученням більшого обсягу ресурсів;
2) продуктивнішим використанням наявних ресурсів. Залежно від цього розрізняють два тили економічного зростання (див. схему 16.2).
Екстенсивним є таке економічне зростання, коли збільшення обсягу реального продукту досягається шляхом збільшення використо
Схема 16.2. Типи економічного зростання
Вуваних факторів виробництва при збереженні відносно сталих їх техніко-економічних параметрів. Це означає, що для збільшення обсягів виробництва використовуються додаткові сировинні ресурси, зростає обсяг основного капіталу, чисельність працівників, тоді як рівень технічної і технологічної оснащеності виробництва залишається відносно незмінним. При інтенсивному економічному зростанні збільшення обсягів виробництва товарів і послуг досягається за рахунок ефективнішого застосування наявних факторів виробництва на основі використання науково-технічного прогресу. Це означає, що зростання реального продукту забезпечується шляхом підвищення кваліфікації працівників, їх досвіду і професіоналізму, застосування принципово нових технологій і технічних засобів, більш раціональної організації виробництва. Врешті-решт, інтенсивне економічне зростання проявляється у збільшенні обсягів створюваних благ за рахунок підвищення продуктивності праці. Тому всі фактори останньої є факторами інтенсивного економічного зростання. До них належать:
1) науково-технічний прогрес (нова техніка, прогресивні технології, раціональна організація і управління виробництвом);
2) збільшення інвестицій, що приводить до зростання капітало-озброєності праці;
3) освіта і професійна підготовка кадрів;
4) вигоди від економії, обумовленої ефектом масштабу виробництва;
5) ефективне розміщення ресурсів, особливо переміщення робочої сили із низькопродуктивних галузей у високопродуктивні.
На практиці жоден тип економічного зростання не проявляється у чистому вигляді. Залежно від того, який із типів відіграє провідну роль, розрізняють переважно екстенсивний і переважно інтенсивний типи економічного зростання. Світова практика свідчить, що у розвинутих країнах економічне зростання здійснюється здебільшого за рахунок продуктивної праці. Так, за результатами досліджень американських економістів протягом 1928-1982 років у США за рахунок підвищення продуктивності праці одержано 68% приросту валового національного продукту.
Економічне зростання є бажаним і позитивним явищем для кожної країни. Однак воно супроводжується і негативними наслідками. Насамперед, збільшує шкідливий вплив людини на навколишнє середовище. Це проявляється у погіршенні якості повітря, води і землі, завданні шкоди ландшафту, здоров’ю людей, флорі та фауні, зменшенні запасів корисних копалин. Члени так званого Римського клубу присвятили цій темі свої доповіді “Межі зростання” (1972 р.) і “Global 2000” (1980 p.), в яких розкрито наслідки негативного впливу економічного зростання для всього населення Землі. За розрахунками, наведеними в цих доповідях, уже на кінець XXI ст. населення Землі досягне ЗО млрд, і можливості його прогодування будуть вичерпані. Водночас високі темпи економічного розвитку приводять до скорочення запасів сировинних ресурсів. За розрахунками Римського клубу протягом найближчих ЗО років будуть повністю вичерпані розвідані запаси алюмінію, міді, золота, свинцю, нафти, срібла, олова і цинку. При теперішніх обсягах видобутку нафти у світі її вистачить у середньому на 40 років. Найбільше запасів має Іран – на 89 років, Казахстан – на 83 роки, Росія – на 21 рік. Досягає межі і забруднення навколишнього середовища, що може призвести до порушення екологічної рівноваги. З огляду на ці негативні наслідки прибічники Римського клубу настійно рекомендують обмежити економічне зростання. Це знайшло відображення в так званій концепції “нульового зростання”.
Слід зазначити, що висновки Римського клубу є дискусійними. Багато вчених вважають їх занадто песимістичними. Однак це не виключає існування проблеми негативних наслідків економічного зростання. До останніх належить і посилення диференціації в рівнях життя між розвинутими країнами і переважною більшістю інших країн, посилення невпевненості людей у своєму майбутньому, поглиблення процесу нівелювання людини, що зумовлюється індустріалізацією виробництва і побуту.
Таким чином, економічне зростання є суперечливим процесом. Однак для більшості країн, де головним завданням є звільнення від матеріальних злиднів, забезпечення економічного зростання є не лише бажаним, а й необхідним. Щодо розвинутих країн, то там набуває все більшого поширення концепція економічного розвитку без зростання. Якщо економічне зростання означає збільшення обсягу національного продукту, що дозволяє підвищити розмір доходу на душу населення, то економічний розвиток – це таке удосконалення виробництва, що приводить до підвищення якісних соціально-економічних показників. Останнє проявляється у збереженні економічної рівноваги, поліпшенні умов праці, кількісному та якісному удосконаленні системи потреб і рівні їх задоволення. Саме такий підхід дає змогу забезпечити так званий сталий або збалансований розвиток, суть якого полягає в тому, щоб, як зазначено в договорі “Наше спільне майбутнє”, розробленому Комісією ООН, “на довгостроковій основі забезпечити стабільне економічне зростання, яке не спричинить деградаційних змін навколишнього середовища, вихід на рівень сталого розвитку розрахований на задоволення потреб як сучасного, так і прийдешніх поколінь”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)