Економічна теорія – Чепінога В. Г. – 1.2. Предмет економічної теорії
У кожної науки є свій предмет, тобто коло тих явищ та процесів, що виступають об’єктом її дослідження. Не є винятком і економічна теорія. Що ж вона вивчає? На це просте запитання однозначної відповіді немає. Як уже зазначалося раніше, економічна наука тривалий час, починаючи з XVII ст., розвивалась під назвою “політична економія”. Цей термін сприйняли і класики, і марксисти. Однак предмет науки трактували неоднаково.
Класики вважали, що це наука про багатство, його виробництво та розподіл. А. Сміт назвав свою працю “Дослідження про природу та причини багатства народів”. Послідовники класиків політичної економії вважали, що ця наука повинна вивчати і ту сферу суспільного життя, в якій відбувається обмін матеріальними благами та послугами.
К. Маркс і його послідовники вбачали предмет політично! економії не у виробництві і розподілі багатства, а у відносинах, що виникають і функціонують у тій сфері людського суспільства, де виготовляються та споживаються матеріальні блага, тобто у сфері суспільного виробництва. Ця сфера є основою життя людей у будь-якому суспільстві. Щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, взуття, житло та інші життєві блага й послуги. Оскільки їх у готовому вигляді у природі не існує, то люди, використовуючи природу, навколишнє середовище, своєю працею повинні створювати ці блага, пристосовуючи природні багатства для задоволення своїх потреб. Цей процес двобічний. З одного боку, виробляючи блага, люди вступають у взаємодію з природою, впливають на неї своєю діяльністю. Одночасно, щоб створювати блага, люди вступають у певні відносини між собою, здійснюють взаємозв’язки. Це другий бік суспільного виробництва, що називається виробничими відносинами. Це відносини з виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг. Саме ці відносини прибічники економічної теорії Маркса і вважають предметом політичної економії, яка, на їх погляд, є наукою про закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном та споживанням матеріальних благ і послуг у людському суспільстві.
Інший підхід до визначення предмета мають представники сучасної економічної теорії. Вони називають економічну теорію “економікс” і при визначенні її предмета виходять з того принципового положення, що економічна, господарська діяльність здійснюється в умовах обмеженості або (за їх термінологією) рідкості ресурсів, що використовуються для такої діяльності. Тому при здійсненні господарської діяльності кожен її суб’єкт повинен постійно вибирати між різними варіантами їх можливого використання. Вибір між альтернативними варіантами при обмежених ресурсах є однією з основ економічної поведінки людей, підприємств і держави. Розв’язання подібних завдань з розвитком економіки, розширенням обсягів продукції, що виробляється, вимагає визначення принципів поведінки суб’єктів економічної діяльності з тим, щоб вибір здійснювався на користь найефективнішого використання ресурсів, що перебувають у розпорядженні кожного суб’єкта господарювання, який здійснює такий вибір. Тому представники “економікс” і визначають її предметом не економічні відносини, а поведінку людей в процесі економічної діяльності в умовах обмеженості її ресурсів. Один із найвідоміших сучасних економістів Пол Самуельсон, підручник якого за назвою “Економікс” є одним із найпопулярніших у сучасному світі, дає таке визначення: “Економіка є наукою про вибір. Вона досліджує, як люди та суспільство вибирають спосіб використання дефіцитних ресурсів, які можуть мати багатоцільове призначення, для того, щоб виробити різноманітні товари і розподілити їх зараз або в майбутньому для споживання різних індивідів та груп суспільства”. Подібне визначення дають і автори іншого відомого у світі підручника “Економікс” американські професори Кемпбелл Макконнелл і Стенді Брю. “Економікс, — зазначають вони, – досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини”.
Як бачимо, різні течії та школи економічної теорії неоднаково трактують предмет цієї науки. Але при відмінності цих підходів безперечним є одне: усі вони пов’язують його з тією сферою людського суспільства, в якій здійснюється господарська, економічна діяльність, або зі сферою економіки. Але представники одного напряму акцентують увагу на дослідженні тієї складової частини цієї сфери, яка називається економічними, виробничими відносинами. Представники іншого напряму пов’язують предмет цієї науки із дослідженням поведінки людей при здійсненні економічної діяльності. Такі розбіжності якраз і пов’язані з тим, що предмет цієї науки надзвичайно складний і багатоманітний, бо відображає складну і багатоманітну діяльність у тій сфері людського суспільства, яка іменується економікою.
Проте слід зазначити, що на сучасному етапі розвитку людства, коли все більшу роль відіграють загальнолюдські цінності, більшість економістів схиляються до думки, що економічна теорія є універсальною наукою про проблеми вибору ресурсів та економічну поведінку людей. Один із відомих російських економістів С. Меньшиков у підручнику “Нова економіка” визначає економічну теорію як науку, що “вивчає процеси і закономірності розподілу ресурсів між альтернативними цілями її використання, механізми формування доходів основних прошарків населення, процеси їх збереження і нагромадження, умови систематичного економічного зростання та способи оплати послуг держави в усіх його проявах”.
Отже, предмет економічної теорії надзвичайно складний, багатоманітний. Вибір варіантів використання економічних ресурсів, формування та використання доходів від економічної діяльності, здійснюється багатьма її суб’єктами, як на рівні окремого підприємства чи галузі, так і на рівні національної економіки. Тому в економічній теорії виділяють дві складові – мікроекономіку та макроекономіку. Той розділ економічної теорії, в якому досліджується діяльність окремих економічних суб’єктів, називається мікроекономікою. Тут досліджується поведінка таких суб’єктів економічної діяльності, як домогосподарства, підприємства (фірми), галузі, аналізуються окремі ринки, товари та послуги, ціни на них. У цьому розділі економічної теорії економічна діяльність вивчається на мікрорівні, встановлюються закономірності визначення витрат виробництва, формування цін на рівні окремої фірми, оптимальний розмір підприємства, формування і використання доходів окремих домогосподарств і фірм. Тобто висвітлюються принципи поведінки суб’єктів господарювання на нижчому (первинному) рівні економіки, рівні окремого суб’єкта господарювання.
Другим розділом економічної теорії є макроекономіка. У ньому досліджуються закономірності функціонування економічної діяльності в межах усього суспільства. В цьому розділі висвітлюються закономірності оцінки створеного в рамках національної економіки продукту, формування і використання доходів населення, зайнятості і безробіття, функціонування грошового обігу, кредитної та фінансової системи суспільства, економічного зростання, здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Тут аналізується і економічна роль держави, методи її впливу на економіку. Слід також зазначити, що поділ на мікроекономіку та макроекономіку певною мірою умовний. Вони перебувають у нерозривній єдності, у взаємозв’язку. Тому і обидва розділи необхідно вивчати в єдності.
Залежно від того, щодо якого часу функціонування економіки здійснюється її аналіз, розрізняють позитивну і нормативну економічні теорії. Позитивна економічна теорія – це той її розділ, в якому здійснюється аналіз фактів або даних з метою обгрунтування наукових узагальнень тих економічних процесів, що відбуваються в даний період часу. Тобто цей розділ економічної теорії вивчає той стан економіки, в якому вона вже перебуває. Вона фіксує ті факти та явища, які існують реально. Нормативна економічна теорія – це напрям, що базується на оціночних міркуваннях щодо того, якою повинна бути економіка в майбутньому періоді. Вона включає міркування стосовно того, які конкретні умови чи аспекти економіки бажані або небажані.
Отже, узагальнюючи, слід зауважити, що предмет економічної теорії надзвичайно складний і багатогранний, бо пов’язаний з такою динамічною сферою людського життя, якою є економіка. І кожна школа економічної теорії відображає певну сторону, грань цієї сфери, здійснюючи певний вклад в економічну науку. Пол Самуельсон наголошує, що визначення теоретичної економіки як науки розкривають її предмет з різних сторін. У міру розвитку економічного життя суспільства предмет економічної теорії ускладнюється, що позначається і на її назві. Так, наука зародилася під назвою “економіка”, але на наступних етапах свого становлення змінила найменування на “політична економія”. Збагачення шкіл економічної науки привело до появи назви “економікс”, яка широко використовується в англомовних країнах. У Греції і Іспанії ця наука називається економіка, у Франції – політична економія, у Німеччині – вчення про народне господарство, у Туреччині та Швеції – національна економіка. В Україні, як і в Росії, після здобуття незалежності цю науку іменують економічною теорією. Вона розкриває загальні закономірності цієї сфери, обгрунтовує поведінку суб’єктів економіки щодо ефективного використання обмежених ресурсів для виробництва матеріальних благ і послуг та розподілу їх до споживання.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)