Економічна теорія – Білецька Л. В. – 5. Ефективність суспільного виробництва та її визначення
Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. Ефект – це результат виробництва. Ефективність – це різниця між результатами і витратами.
У масштабі народного господарства ефективність суспільного виробництва вимірюється відношенням розмірів створеного за певний період часу національного доходу до витрат суспільної праці; у масштабі галузі, об’єднання, підприємства – відношення величини чистої продукції до витрат суспільної праці в кожній з цих ланок народного господарства.
Ефективність суспільного виробництва у динаміці означає Ефективність суспільного відтворення. Ефективність виробництва – відносний показник, що характеризує результативність виробництва у співставленні з використаними виробничими ресурсами, їх витратами. Загальний вираз цього співвідношення має такий вигляд:
Ефект виробництва (продукт)
Ефективність виробництва =-:-.
Витрати ресурсів
Американські економісти Макконелл і Брю так визначають ефективність виробництва: “Економічна ефективність характеризує зв’язок між кількістю одиниць рідкісних ресурсів, які застосовуються у процесі виробництва,1 і отриманою в результаті кількістю якогось потрібного продукту” .
Більша кількість продукту, отримана від даного обсягу витрат, означає зростання ефективності. Менший обсяг продукту за тих же витрат вказує на зниження ефективності.
1 Макконелл К. Р., Брю С. Л. Економіка: принципи, проблеми і політика. – Т. 1. – С. 39 .
При цьому слід виявити зв’язок Економічноїта соціально-економічної ефективності виробництва, Адже повна характеристика ефективності пов’язана не лише з врахуванням витрат на виробництво продукту (економічна ефективність), але й з рівнем задоволення суспільних потреб (соціально-економічна ефективність). Між ними існує тісна взаємозалежність: чим раціональніше використовуються виробничі ресурси, тим повніше задовольняються соціальні потреби.
Ефективність суспільного виробництва – складна і багатопланова категорія, її окремі аспекти вимірюють за допомогою конкретніших показників. Виділимо серед них такі:
1. Продуктивність праці (ППр) виражає відношення величини продукту (П) до затрат живої праці (Р)
Продуктивність праці – це показник ефективності робочої сили у процесі створення матеріальних благ і послуг. Зворотний показник – трудомісткість продукту (-), який показує, скільки потрібно укласти праці.
Ефективність же матеріально-речових факторів виражається такими показниками як фондовіддача і матеріаловіддача.
2. Фондовіддача – це відношення вартості продукту до основних виробничих фондів (П). Зворотним показником фондовіддачі
Ф
Є фондомісткість продукту (П), який показує, скільки потрібно
Ф
Обладнання, станків тощо.
Фондовіддача виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів.
3. Матеріаловіддача – це відношення вартості продукту до матеріальних затрат. Вона показує, скільки виробляється продукції на
…. . ( П )
Одиницю затрат праці, втіленої в предметах праці (-).
М
Зворотний показник – матеріаломісткість (-), який пока-
М
Зує, скільки потрібно сировини, де
П – обсяг продукту (ВВП чи ВНП);
Р – кількість праці (кількість зайнятих у виробництві продукту);
Ф – основні виробничі фонди; М – предмети праці.
Отже, показник трудомісткості продукту протилежний показнику продуктивності праці, показник фондомісткості – показнику фондовіддачі, показник матеріаломісткості – показнику матеріа-ловіддачі. Основними показниками є продуктивність праці, фондовіддача і матеріаловіддача.
Економічну ефективність Необхідно розглядати як раціональне і продуктивне використання усіх виробничих ресурсів (матеріально-речового і особистого факторів), а не лише якогось одного з них. Серед чинників (факторів), що підвищують рівень економічної ефективності, слід виділити такі:
– підвищення технічного рівня виробництва, впровадження у нього досягнень науково-технічного прогресу;
– зростання рівня організації виробництва шляхом поглиблення його спеціалізації, кооперації і концентрації;
– удосконалення рівня управління виробництвом, організації та оплати праці;
– поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей (економічного потенціалу суспільства);
– скорочення строків введення в дію нових виробництв, будівництва виробничих об’єктів;
– зниження трудо-, фондо – і матеріаломісткості виробництва; зростання продуктивності праці, фондо – і матеріаловіддачі;
– структурна перебудова економіки;
– раціональне використання і відтворення природних ресурсів;
– застосування більш ефективних економічних механізмів (зокрема перехід до ринкових форм господарювання) тощо.
Оскільки кінцевою метою суспільного виробництва є задоволення потреб окремого індивіда, трудових колективів, соціальних верств тощо і сукупних потреб суспільства, то ефективність суспільного виробництва слід розглядати як соціально-економічну ефективність.
При визначенні соціально-економічної ефективності враховуються додаткові показники: виробництво суспільного продукту (ВВП, ВНП Чи національного доходу) на душу населення, відповідність реального споживання науково обгрунтованим нормам, рівень задоволення платоспроможного попиту населення тощо, а також такі соціальні характеристики як середня тривалість життя, рівень освіченості, кількість вільного часу тощо. Усі вони характеризують добробут населення країни, що є вищим критерієм (критерій – ознака, на підставі якої здійснюється оцінка якогось явища) макроекономічної ефективності.
Мікроекономічна ефективність (на рівні підприємства) своїм показником має Рентабельність виробництва (співвідношення прибутку і витрат, тобто норма прибутку), яка розглядалася у главі “Виробництво і фірма. Підприємницька діяльність”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)