Економічна політика – Бєляєв О. О. – § 2. Економічна політика гарантування економічної безпеки
Як ідеальна категорія економічна безпека навіть у найбільш економічно розвинених і соціально стабільних країнах з усталеним політичним режимом все ж залишається відносною.
Нехтування станом економічної безпеки може призвести до катастрофічних наслідків: занепаду галузей, банкрутства підприємств і, зрештою, до підриву системи життєзабезпечення держави з наступною втратою суверенітету.
Належний рівень економічної безпеки досягається здійсненням єдиної державної політики, в тому числі економічної, підкріпленої системою скоординованих заходів, адекватних внутрішнім і зовнішнім загрозам. Без такої політики неможливо вийти з кризи, змусити працювати механізм керування економічною ситуацією в країні, створити ефективні механізми соціального захисту населення.
Держава – основний суб’єкт економічної безпеки. Однак сьогодні певні суперечності між окремими громадянами й державою спричинюють своєрідний конфлікт їхніх інтересів та породжують соціальне напруження. Насамперед це пов’язано з тим, що держава не тільки може бути гарантом економічної безпеки своїх громадян, а й сама стає подекуди для них джерелом загроз (знецінення грошових заощаджень, затримки з виплати заробітної плати і т. п.). Ясна річ, якщо держава створює для громадян загрозу, що переважає небезпеку, від якої вона їх захищає, то така держава навряд чи викликатиме у когось повагу. Більше того, вона не зможе бути й виразником національних економічних інтересів.
В Україні досі немає чітко визначених і законодавчо закріплених національних економічних інтересів, не сформовано їх цілісну систему, а це дає змогу урядовцям різних рівнів виправдовувати свої корисливі вчинки тим, що вони начебто відповідають національним інтересам. Така ситуація (скільки чиновників-стільки й різних тлумачень національних інтересів) створює загрозу економічній безпеці України. Держава як гарант захисту національних економічних інтересів має вивчати їхню взаємодію, співвідношення пріоритетів, визначати механізми реалізації. Власне, економічна безпека великою мірою досягається за рахунок створення інститутами влади ефективних механізмів захисту та реалізації національних економічних інтересів (розвиток соціально орієнтованої національної економіки, забезпечення соціально-політичної стабільності, консолідація нації тощо).
Одним з найважливіших завдань є створення надійної системи забезпечення економічної безпеки як складової цілісної системи гарантування національної безпеки України. Будується така система виходячи з цілей і принципів гарантування економічної безпеки створенням нормативно-правової бази, що регулює відносини у сфері економічної безпеки, визначає основні напрямки діяльності органів державної влади у цій сфері, формує відповідні органи гарантування економічної безпеки та виробляє механізми контролю і нагляду за їхньою діяльністю. Система гарантування економічної безпеки складається з органів законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, підприємств, установ, організацій, угруповань громадян, які діють у межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством.
Основними функціями згаданої системи є здійснення моніторингу та ідентифікації загроз економічній безпеці, ужиття адекватних заходів з їх відвернення чи нейтралізації, створення та підтримання у готовності сил і засобів гарантування економічної безпеки. Функціонує система гарантування економічної безпеки в таких режимах: повсякденному; підвищеної готовності; глобального застосування; локального застосування.
Основними вимогами до системи гарантування економічної безпеки є функціонування в межах, передбачених чинним законодавством; забезпечення надійного захисту та реалізації національних економічних інтересів; своєчасне виявлення та відвернення загроз економічній безпеці; ефективне функціонування як у звичайних, так і в надзвичайних умовах; чітка структурованість та функціональне розмежування органів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади; відкритість та гласність у необхідних межах щодо діяльності органів гарантування економічної безпеки.
У процесі аналізу економічної безпеки виокремлюють передусім три важливі складові:
1. Економічна незалежність, що означає здійснення державного контролю над національними ресурсами, спроможність використовувати національні конкурентні переваги для забезпечення рівноправної участі в міжнародній торгівлі. Адже різні міжнародні організації, експансія котрих задушливим кільцем охоплює молоді незалежні держави, радять і сприяють запровадженню режимів витягування грошей у народу.
2. Стійкість і стабільність національної економіки передбачає міцність і надійність усіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування дестабілізуючих факторів.
3. Здатність до саморозвитку і прогресу, тобто спроможність самостійно реалізовувати й захищати національні економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал країни.
Економічна політика гарантування економічної безпеки визначається на підставі певних принципів, що створюють політичну й правову базу для оцінювання зовнішніх і внутрішніх загроз, з’ясування національних економічних інтересів і стратегії економічної безпеки.
До основних принципів гарантування економічної безпеки України відносять:
– додержання законності на всіх етапах гарантування економічної безпеки;
– баланс економічних інтересів особи, сім’ї, суспільства, держави;
– взаємну відповідальність особи, сім’ї, суспільства, держави щодо гарантування економічної безпеки;
– своєчасність і адекватність заходів, пов’язаних з відверненням загроз і захистом національних економічних інтересів;
– надання пріоритету мирним заходам у розв’язанні як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів економічного характеру;
– інтеграцію національної економічної безпеки з міжнародною економічною безпекою.
Важливо зазначити, що в перехідний період держава має здійснити комплекс спеціальних заходів щодо виведення з кризи, і це буде гарантією економічної безпеки країни.
Передбачаючи конкретні інструменти і механізми гарантування економічної безпеки, слід ураховувати сформульовані вище загрози економічній безпеці, а також брати до уваги коротко – або довгостроковий характер дії цих загроз і можливості запобігання їм у даному періоді. З цієї точки зору першорядне значення має зміцнення державної влади, підвищення довіри до її інститутів, а також раціоналізація механізмів вироблення рішень нормування економічної політики. Без додержання цих вимог спроби підтримки виробничого і ресурсного потенціалу України та подолання структурних деформацій, що своєю чергою потребує залучення значних фінансових і матеріальних ресурсів, наштовхуватимуться щонайменше на неефективне використання державних коштів, а в гіршому разі – на їх свідомий кримінальний перерозподіл. До речі, за різними оцінками, понад 3 млрд. дол., здобутих злочинним способом, вивезено протягом 1998 року за межі України.
Заходи, спрямовані на гарантування економічної безпеки, мають реалізовуватися в напрямку здійснення чіткої структурної й соціальної політики, посилення активності держави в інвестиційній, фінансовій, кредитно-грошовій, зовнішньоекономічній сферах і продовження інституціональних перетворень.
Економічна безпека досягається завдяки єдиній державній політиці, узгодженій, збалансованій, скоординованій системі заходів, адекватних внутрішнім і зовнішнім загрозам. Без цього неможливо вийти з кризи, стабілізувати економічну ситуацію в Україні, створити ефективні механізми соціального захисту населення.
Механізм гарантування економічної безпеки – система організаційно-економічних і правових заходів для запобігання економічним і соціальним загрозам, підвищення рівня економічної безпеки. Він містить такі елементи: об’єктивний і всебічний моніторинг економіки і суспільства для виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз економічній безпеці; вироблення межових, гранично припустимих значень соціально-економічних показників, недотримання яких спричинить нестабільність і соціальні конфлікти; діяльність держави щодо виявлення й попередження внутрішніх і зовнішніх загроз безпеці економіки, реалізації наявних можливостей.
Зокрема, моніторинг – це інформаційно-аналітична система спостережень за динамікою показників економічної безпеки країни. Він проводиться в багатьох країнах світу, однак для України моніторинг має особливе значення. Річ у тім, що перехідній економіці притаманна низка серйозних міжгалузевих диспропорцій і гостра нестача ресурсів (особливо фінансових), надмірна нестійкість економічних показників. У зв’язку з цим зростають роль і вимоги до державної статистики, її об’єктивності, компетентності й глибини охоплення об’єктів спостереження, якості інформації і т. ін.
Відшкодування збитків, пов’язаних з перевищенням порогових значень з певних показників безпеки, обумовлює створення так званих компенсаційних ресурсів, що можуть бути використані в екстремальних ситуаціях. Ідеться про матеріальні запаси і резерви виробничого й невиробничого призначення, додаткові транспортні можливості для доставки матеріальних ресурсів у зони критичних ситуацій, резервні потужності в енергетичних галузях, запаси споживчих товарів для надання соціальної допомоги населенню, валютні резерви, можливості міжнародної підтримки тощо.
Найважливішим елементом механізму гарантування економічної безпеки суспільства є діяльність держави з виявлення й попередження внутрішніх і зовнішніх загроз безпеці економіки, особливо за сучасного соціально-політичного становища України. Основні напрямки цієї діяльності такі:
– виявлення випадків, коли фактичні чи прогнозовані параметри економічного розвитку відхиляються від порогових значень економічної безпеки, і розроблення комплексних державних заходів для виходу країни із зони небезпеки. Заходи й механізми, що гарантують економічну безпеку, опрацьовуються одночасно з державними прогнозами соціально-економічного розвитку і реалізуються в програмі соціально-економічного розвитку;
– організація роботи щодо реалізації комплексу заходів з метою подолання чи недопущення виникнення загроз економічній безпеці. У ході цієї роботи розглядається концепція державного (регіонального) бюджету щодо гарантування економічної безпеки. Уряд координує роботу місцевих органів виконавчої влади стосовно реалізації необхідних заходів, у тому числі з підготовки законодавчих та інших нормативних актів;
– експертиза прийнятих рішень з фінансових і господарських питань з погляду економічної безпеки. Законодавчі й інші нормативні правові акти обов’язково мають підлягати експертизі на предмет економічної безпеки.
Реалізація заходів для усунення загроз економічній безпеці потребує організації системи контролю за їх виконанням. Варто підкреслити, що за умов багатоукладної ринкової економіки, коли держава не може директивними методами скеровувати діяльність усіх суб’єктів господарювання, украй потрібне державне регулювання економіки, зокрема способом впливу держави на макроекономічні параметри, цілеспрямованого регулювання структурних перетворень і грошово-фінансових потоків.
Дія механізму гарантування економічної безпеки може розглядатися на таких рівнях:
1. Стратегічний рівень гарантування економічної безпеки припускає ліквідацію суперечностей або як мінімум їхню локалізацію й ослаблення. Фактично на стратегічному рівні мають прийматися й реалізовуватися глобальні (з погляду національної економіки) системоутворювальні рішення.
2. Тактичний рівень припускає розв’язання завдань, пов’язаних з ліквідацією самих загроз чи з запобіганням їхньому впливу на економічну сферу. На тактичному рівні мають розроблятися комплекси превентивних заходів.
3. На оперативному рівні економічна безпека гарантується ліквідацією наслідків загроз. Результати виконання завдань на цьому рівні – це переважно комплекси оперативних заходів.
Структура механізму гарантування економічної безпеки значною мірою залежить від рівня суб’єкта економічної безпеки, що розглядається. Держава, регіони, галузі, окремі підприємства й домогосподарства формують свої індивідуальні механізми гарантування економічної безпеки. Механізми ці можуть бути усвідомленими чи неусвідомленими, спонтанними чи ретельно продуманими й вибудованими в струнку систему, такими, що суперечать або доповнюють один одного. Усе це в черговий раз доводить необхідність державного втручання, створення умов для конструктивної реалізації механізмів гарантування економічної безпеки на будь-якому суб’єктному рівні. Початкова мета придумати механізм відтворення системи економічної безпеки в рамках критеріїв, що задаються державою, а також тих критеріїв, які випливають з особливостей сучасного етапу ринкового розвитку України. Завдання держави – – підтримувати позитивні конструктивні сили ринкової економіки, підштовхувати суб’єктів економічних відносин до вибору оптимального шляху досягнення своїх цілей з позицій зміцнення економічної безпеки. Очевидно, що постановка такого завдання потребує вироблення єдиного державного підходу, створення концепції економічної безпеки, яка б стала фундаментом для розвитку ефективної системи гарантування економічної безпеки на різних рівнях.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)