Економічна діагностика – Кривов’язюк І. В. – 6. Оцінка контролю дій та контролю результатів
Для забезпечення ефективної діяльності працівників недостатньо лише визначити завдання, організувати робоче місце, забезпечити оплату праці тощо. Всі ці процеси не результативні, якщо не реалізовується такий управлінський процес, як контролювання, який дає змогу виявити існуючі в організації проблеми та причини їх виникнення.
Контроль – вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхилень, збоїв, недоліків та причин їх виникнення з метою уникнення нагромадження й повторення помилок, мінімізації втрат, подолання складних організаційних проблем тощо.
За етапами виробничо-господарської діяльності контроль поділяється на:
1) попередній контроль, який здійснюють на вході в систему організації на основі встановлених правил, процедур, норм поведінки тощо. Цей вид контролю використовують щодо людських (трудових), матеріальних, фінансових, інформаційних, енергетичних та інших ресурсів;
2) поточний контроль, що реалізується в процесі виробничо-господарської діяльності. Його характеризують такі особливості: управлінська необхідність; наявність мети, спрямованість на конкретні робочі місця; використання зовнішніх ресурсів для внутрішнього споживання організації;
3) завершальний контроль, який здійснюють на виході із системи організації. Він необхідний для виявлення рівня досягнутих результатів в організації, забезпечення мотивації (наприклад, при оплаті праці, преміюванні тощо).
Ефективність контролю залежить від таких чинників:
– об’єктивність критеріїв і стандартів, які б забезпечували реальні можливості людей та справедливість контролю;
– якісне інформування про стан контрольованих об’єктів і процесів;
– двобічне спілкування між працівниками органів контролю та особами, діяльність яких контролюється;
– уникнення прискіпливого контролю;
– використання методів матеріального стимулювання за дотримання встановлених критеріїв, досягнення запланованих результатів;
– впровадження інформаційно-управлінської системи контролю;
– надання особливої уваги контролю виробничих процесів.
Розповсюдження інформації грає ключову роль у забезпеченні ефективності контролю. Інформація повинна бути точною, надходити своєчасно і доводитися до відома відповідальних за певні ділянки роботи працівників у вигляді, що дозволяє легко прийняти необхідні рішення і дії. Незважаючи на те, що значна частина інформації збирається і обробляється ЕОМ, більшість інформації має бути оброблена людиною. Присутність людини в цьому ланцюжку пов’язана з можливим перекрученням інформації, на основі якої має прийматися рішення з контролю. Перекручення інформації пов’язане в більшості випадків з неминучістю суб’єктивних оцінок. В зв’язку з цим, виникає необхідність об’єктивно оцінювати результативність праці управлінського персоналу.
Організації необхідно знати, хто з її менеджерів хороший працівник, а хто поганий. А цього простіше досягти, коли формулювати конкретні цілі, критерії та стандарти. Крім того, існують очевидні докази того, що при активному пошуку сприяння людей, причетних до контролю, це збільшує взаємну довіру, поліпшує розповсюдження інформації і таким чином сприяє підвищенню ефективності системи контролю.
7. Прийоми поліпшення організаційної культури
Запропонуємо кілька прийомів поліпшення організаційної культури:
1. Забезпечення інформованості персоналу про плани та перспективи розвитку компанії, успіхи керівників тощо. Засобами досягнення такої інформованості можуть слугувати зустрічі з керівниками, внутрішньо-інформаційна мережа, дошка оголошень тощо.
2. Підтримка у людей впевненості у майбутньому. Не слід демонструвати співробітникам, що їх легко можна замінити іншими працівниками.
3. Створення спеціальних вхідних курсів для адаптації нових працівників.
4. Підтримка приємної робочої атмосфери в офісі та на виробництві.
5. Система навчання персоналу й підвищення його кваліфікації, створення якої дозволить співробітникам постійно підвищувати свій особистий потенціал.
6. Система ротації персоналу.
7. Політика патерналізму. Це може бути допомога у вирішенні житлових проблем, забезпечення сімейного відпочинку, матеріальної допомоги тощо.
8. Практика “відкритих дверей”, коли кожен співробітник з усіма своїми проблемами, пропозиціями може безпосередньо, без попереднього повідомлення, потрапити до керівника.
9. Розробка кодексів поведінки, субсидіювання.
Пропоновані заходи дозволять значно підняти рівень організаційної культури на підприємстві.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)