Економічна безпека підприємств, організацій та установ – Ортинський В. Л. – 4. Стратегія дієвості
Мета будь-якої організації – досягти результатів. Для цього потрібно активно діяти. Стратегія дієвості дає змогу фірмам підтримувати високий працездатний стан. Дієвість менеджерів виявляється в ухваленні ефективних управлінських рішень. Для того, щоб уникнути невдач в ухваленні рішення і перетворити управлінські рішення на дії, потрібно зібрати якнайповнішу інформацію і правильно відповісти на запитання “Хто повинен знати про рішення?”; “Які дії потрібно здійснити?”; “Хто повинен їх здійснити?”; “Що потрібно зробити керівникові для підтримки виконання цих дій?” При цьому треба обдумати якомога більше варіантів, ранжуючи кожне управлінське рішення. Для реалізації цієї стратегії менеджери, в тому числі й менеджери безпеки, повинні:
O домогтися, щоб ухвалення рішень стало звичкою для підлеглих;
O проводити групове ухвалення управлінських рішень для визначення стратегічних цілей;
O попереджати невдачі в ухваленні рішень підлеглими;
O визначати якомога простіше і ясніше рішення, яке треба прийняти, і встановлювати для його ухвалення крайній термін;
O діяти самому і винагороджувати того, хто діє;
O добитися підтримки в ставці на стратегію дієвості переважного числа персоналу організації, її формальних і неформальних лідерів;
O чітко визначати систему мотивації під цей вигляд стратегічного менеджменту.
5. Стратегія ефективних працівників-професіоналів
Мета цього стратегічного менеджменту-сприяти тому, щоб звичайні люди досягали незвичайних результатів. Для досягнення цієї мети і використовують цю стратегію. Головна мета ефективного менеджера і стратегії ефективних працівників-професіоналів – домогтися, щоб кожен працівник діяв самостійно після того, як визначено мету, спосіб її досягнення і спосіб винагороди. Топ-менеджер може визначити, хто з його підлеглих є ефективним працівником-професіоналом, відповівши на запитання: “Хто рідко відсутній?”; “Хто добре працює без тиску?”; “Хто виконує роботу якісно і вчасно?”; “Кому можна доручити роботу, щоб справа не стояла через чиюсь відсутність?”; “Хто не звертається до керівництва, щоб його відзначили?”; “Хто працює добре і за відсутності керівника?”; “Хто постійно прагне вдосконалювати свою роботу?”; “Хто сприяє внутрішньофірмовій співпраці?” і т. ін. Такі працівники дуже потрібні для успішної діяльності кожної фірми: вони мають ресурс успіху, необхідний для досягнення поставленої мети. Мистецтво менеджера полягає в тому, що він, перш ніж поставити перед підлеглими недосяжну мету, або допомагає їм отримати необхідний ресурс успіху, або приймає працівників з уже наявними ресурсами. Найважливішим способом винагороди для цієї категорії працівників є виявлення особистої зацікавленості до них з боку вищого керівництва.
У процесі реалізації цієї стратегії для менеджера важливо:
O досягнути того, щоб кожен працівник міг сам поставити мету, визначити поведінкову стратегію і відповідний спосіб винагороди;
O визначити необхідну поведінкову стратегію для кожного працівника (у т. ч. визначити поведінку, необхідну для отримання результатів);
O забезпечити людей інструментарієм для виконання роботи;
O визначити межі кожної роботи;
O переконатися в тому, що кожен має чітке уявлення, як його робота сприяє досягненню загальної мети;
O винагороджувати тільки за конкретні результати;
O заохочувати час тиші, коли кожен може задуматися над поставленими цілями, і час бурхливих, творчих дискусій та суперечок з проблем і фактів їх рішення;
O остерігатися “процедурників “, які витрачають багато сил і часу в процесі діяльності, але не отримують конкретних результатів.