Економічна безпека підприємств, організацій та установ – Ортинський В. Л. – 3.2. Процедура створення і ліквідації служби безпеки підприємства
Для створення служби безпеки керівництво і менеджери насамперед розпочати створення її системи безпеки, визначити структурні варіанти іі перспективи її розвитку. Але передусім треба визначити можливості:
O використання служб охорони за контрактом;
O створення власної служби безпеки;
O залучення допомоги державних служб охорони;
O протидії загрозам з боку терористів;
O протидії загрозам вибухів, комп’ютерним злочинам;
O протидії “білокомірцевій” злочинності;
O використання спецтехніки (відео – та інших оперативних систем охорони різних суб’єктів і об’єктів, спеціальних технічних засобів охорони периметра об’єкта, систем охоронного устаткування і центрального управління і т. ін.)
Вирішити створити власну службу безпеки, підприємець передусім повинен звернутися до експертів у галузі організації сучасної системи безпеки недержавного підприємства з проханням провести дослідження цієї проблеми і підготувати пакет документів, що визначають програму і функціонування системи безпеки підприємства. Краще за все це можуть зробити професійно підготовлені менеджери безпеки.
Чому потрібно створювати систему безпеки навіть у малому й середньому бізнесі, зрозуміли вже багато підприємців. В умовах сучасної України для господарюючого суб’єкта існують такі основні джерела загроз, небезпек, втрат, конфліктів і ризиків:
* розкрадання (крадіжки) фондів, власності, дрібні крадіжки, що здійснюються співробітниками;
O “білокомірцева” злочинність, корупція;
O комп’ютерна злочинність, загрози технічного проникнення і просочування електронної інформації;
O вандалізм, вибухи, пожежі, підпали;
O викрадення, захоплення заручників, рекет, загрози шантажу;
O загрози природного походження (катаклізми);
O масові безпорядки.
У процесі організації комплексної системи безпеки господарюючого об’єкта особливу увагу слід звертати на такі елементи:
* здатність розробити програму, адекватну специфічним потребам захисту об’єкта;
* ступінь надійності працівників підприємства;
* вартість програми захисту об’єкта;
O ступінь надійності захисту об’єкта;
O достатня ефективність витрат на програму діяльності;
O рівень загальної відповідальності адміністрації;
* здатність програм гарантування безпеки відповідати вимогам;
* страхові премії як результат виконання програми;
* здатність модернізувати систему безпеки відповідно до сучасних вимог;
* здатність прищепити працівниками підприємства відчуття корпоративності;
* надійність виробника спеціального обладнання, яке використовується для захисту об’єкта;
* засоби впливу на громадську думку на користь вирішення проблем безпеки об’єкта.
Для ефективного функціонування служби безпеки потрібно попередньо опрацювати багато питань. Серед них особливе значення має проектування оргструктури служби безпеки та її ресурсного забезпечення, оскільки без вирішення цих питань її діяльність взагалі неможлива.
Серед причин нерівномірні кількості працівників у різних підрозділах служби безпеки можна назвати фінансові можливості підприємства-засновника, наявність або відсутність таємниць, що охороняються, ступінь участі у конкурентній боротьбі і т. ін. Кожен підрозділ служби безпеки має свої специфічні цілі, завдання і функції, реалізація яких (оскільки вони взаємно доповнюють одне одного) дає змогу значно підвищити ефективність служби безпеки в цілому.
В організаційній структурі передбачена також посада керівника служби безпеки, яка на практиці трансформувалася в начальника служби безпеки. Очевидно, що коли персонал служби безпеки за чисельністю великий, неминуче виникає питання щодо заступників начальника служби безпеки. їх також має бути не менше трьох – за кількістю підрозділів служби безпеки.
Будь-яка оргструктура, навіть най оптимальніша, не зможе дати очікуваних результатів, якщо її не доповнити внутрішніми нормативними актами, що регулюють діяльність усіх підрозділів і співробітників служби безпеки. Образно кажучи, “кістка” (оргструктура) має обрости “м’ясом” (нормативними документами). Причому ці нормативні акти умовно можна поділити на дві групи: 1) ті, що безпосередньо стосуються діяльності самої служби безпеки; 2) ті, що регулюють діяльність інших служб (підрозділів, працівників) підприємства. До першої групи належать: статут служби безпеки, положення про відділи і штаб служби безпеки, положення про групи і сектори служби безпеки, посадові інструкції працівників служби безпеки.
Структура посадової інструкції має такі розділи: загальні положення; функції; посадові обов’язки; відповідальність; взаємини і зв’язки за посадою. Розробляють ці нормативні акти послідовно, починаючи із статуту до посадової інструкції, що дає змогу охопити весь комплекс цілей, завдань і функцій, що вирішуються службою безпеки.
До другої групи внутрішніх нормативних актів, що забезпечують діяльність інших працівників і служб підрозділів підприємства-засновника, належать:
O договір підприємства з партнером про забезпечення ним заходів безпеки комерційної інформації;
O інструкція щодо виконавців робіт і документів, що містять комерційну таємницю;
O зобов’язання про нерозголошення комерційної таємниці;
O перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства і основні вимоги до працівників з її захисту;
O перелік відомостей, які не повинні розголошуватися стороннім особам з метою особистої безпеки працівників підприємства;
O перелік посадових осіб, уповноважених відносити інформацію до комерційної таємниці;
O правила віднесення інформації до комерційної таємниці і зняття з її носіїв грифу конфіденційності;
O правила ведення таємного діловодства;
O пам’ятка працівникові (службовцеві) про збереження комерційної таємниці підприємства;
O правила приймання відвідувачів на підприємстві;
O правила внутрішнього трудового розпорядку і т. ін.
Проте оптимальна оргструктура і повне правове забезпечення служби безпеки самі по собі не забезпечать п ефективного функціонування, якщо вона не матиме відповідних ресурсів. Продовжуючи образні порівняння, можна стверджувати, що після того, як “кістка” (оргструктура) обросла “м’ясом” (внутрішні нормативні документи), слід поклопотатися про “їжу” (ресурси). Серед них першочергове значення мають фінансові ресурси. Без фінансового забезпечення діяльності служби безпеки безглуздо взагалі говорити про її функціонування.
Не менше значення для керівників служби безпеки має кадрове забезпечення її діяльності. Роботу цю умовно можна поділити на два етапи. На першому етапі відбирають кандидатів для роботи в службі безпеки, перевіряють їх, кандидати проходять спеціальну підготовку і стажування на посаді. При їх відборі особливу увагу приділяють освіті (крім юристів, доцільно запрошувати на роботу також економістів, фінансистів). Крім перевірки органами внутрішніх справ, не зашкодить з’ясувати біографічні та інші дані про кандидата. Зрозуміло, це треба робити не завжди (зайвою буде така перевірка, наприклад, кандидата, якого добре і давно знає керівник служби безпеки) і з письмової згоди кандидатів. Проте письмову згоду на таку перевірку після зарахування кандидата на роботу в службі безпеки слід отримати у будь-якому разі.
Якщо в процесі перевірки встановлена придатність кандидата для роботи в служби безпеки, то його направляють на навчання до недержавної освітньої установи (крім осіб, що мають стаж роботи в оперативних або слідчих підрозділах не менше трьох років). При цьому особливу увагу звертають на наявність ліцензії у цієї установи і якість програми навчання. Після проходження спеціальної підготовки і отримання ліцензії охоронці доцільно організувати стажування кандидата на відповідній посаді (від 1 до 6 міс.) і лише після цього вирішувати питання щодо його зарахування на постійну роботу в службі безпеки або звільнення. Зрозуміло, така можливість має бути передбачена в контракті, який підписується після відбору кандидата.
Повне і якісне забезпечення служби безпеки матеріально-технічними ресурсами – не тільки засіб, а й умова підвищення ефективності роботи її працівників. Ці ресурси умовно поділяють на такі групи:
O зброя і боєприпаси;
O спеціальні засоби;
O службові приміщення різного характеру (кабінети, караульні приміщення, збройові кімнати, стрілецькі тири, кімнати огляду);
O допоміжна техніка (автотранспорт, відео -, кіно -, фототехніка, засоби оперативного радіо – і телефонного зв’язку, комп’ютери тощо);
O засоби запобігання й захисту (охоронно-пожежна сигналізація, сторожові собаки, охоронне освітлення, телебачення та ін.);
O засоби забезпечення нормальної діяльності працівників (формене обмундирування, меблі, канцелярське приладдя, медикаменти, бланки документів, юридична і спеціальна література тощо).
Нарешті, останнє за послідовністю, але не за важливістю, забезпеченні діяльності служби безпеки інформаційними ресурсами. Насамперед слід визначити потребу і обсяги мінімуму інформації, без якої функціонування служби безпеки взагалі неможливе. Таку інформацію можна умовно поділити на три блоки (“Середовище функціонування підприємства” “Стан безпеки усередині підприємства” і “Внутрішньо-організаційна діяльність служби безпеки”), після чого в рамках кожного блоку скласти перелік необхідних відомостей. Цей перелік буде довільним, якщо при його складанні керуватися одним принципом: будь-яка інформація реально мас “обслуговувати”, “працювати” на реалізацію як мінімум однієї функції служби безпеки. Можна рекомендувати у зв’язку з цим відносити до цих блоків такі дані, які, зрозуміло, не можуть бути вичерпними.
До першого блоку “Середовище функціонування підприємства” за звичай належать відомості про підприємства-конкуренти, правоохоронні й контрольно-наглядові органи, ринкову кон’юнктуру, криміногенну ситуацію в регіоні, місце розташування підприємства, нормативні акти, що регулюють діяльність підприємства-засновника.
Другий блок “Стан безпеки усередині підприємства” містить відомості про:
O стан злочинності серед персоналу;
O наявність або відсутність комерційної таємниці;
O джерела (канали) і суми матеріального збитку, завданого підприємству;
O аналіз насильницьких злочинів, здійснених проти персоналу;
O ефективність роботи юрисконсульта (юридичної служби);
O співробітників підприємства, що мають доступ до конфіденційної інформації і пов’язані зі збереженням товарно-матеріальних цінностей;
O про місцезнаходження документації, що містить комерційну таємницю, і правила роботи з нею;
O місце розташування і зберігання виробів (описи процесів), що становлять таємницю підприємства.
Нарешті, в третьому блоці “Внутрішньо-організаційна діяльність служби безпеки” мають бути відомості про склад і структуру служби безпеки, переміщення її працівників, дисциплінарну практику, результати перевірок, стан законності.
Очевидно, що без належної практичної організації використання такого масиву інформації не обійтися. Ідеальним варіантом у цьому разі було б створення інформаційної системи на базі комп’ютерної техніки, проте її створення потребує певних витрат. Тому на практиці найчастіше трапляється віддзеркалення й систематизація необхідної інформації в письмових документах. До документів, які складають у службі безпеки і прийнятих вищими державними органами управління, належать:
O організаційні (статут, положення, посадові інструкції, штатний розклад, правила внутрішнього трудового розпорядку);
O правові (закони, підзаконні акти, методичні рекомендації щодо проблем безпеки і т. ін.);
O розпорядчі (накази, інструкції, вказівки, графіки роботи персоналу тощо);
O інформаційно-довідкові (наприклад, протоколи, акти, довідки, листи, доповідні й пояснювальні записки, телефонограми, телеграми, досьє);
O договори, трудові угоди;
O документи про особовий склад (накази щодо особового складу, трудові книжки, матеріали перевірок скарг, графіки відпусток і т. ін.).
Правильно організованим документальним відображенням необхідних відомостей досягають ефективного інформаційного забезпечення діяльності служби безпеки.
Ліквідація служби безпеки можлива у разі добровільної відмови її персоналу від виконання своїх обов’язків, за ініціативою підприємства-засновника, при ліквідації підприємства-засновника і при анулюванні органом внутрішніх справ ліцензій усіх охоронців і детективів. Перший і останній варіанти швидше можливі теоретично, проте повністю виключати їх не можна.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)