Екологія – Васюкова Г. Т. – 6.5.3. Рак

Рак найбільш серйозний з усіх наслідків опромінення людини при малих дозах, принаймні безпосередньо для тих людей, що піддалися опроміненню. Майже всі дані про частоту захворювання на рак у результаті опромінення, отримані при обстеженні людей, що одержали відносно великі дози опромінення 1 Гр. і більше. Але імовірно не існує ніякої граничної дози, за якою відсутній ризик захворювання на рак. Будь-яка мала доза збільшує імовірність захворювання на рак для людини, що отримала цю дозу, і всяка додаткова доза опромінення ще збільшує цю імовірність. Згідно з наявними даними, першими в групі ракових захворювань, що уражають населення в результаті опромінення, є лейкози. Вони викликають загибель людей у середньому через 10 років з моменту опромінення, набагато раніше, ніж інші види ракових захворювань. Смертність від лейкозів. серед тих хто пережив атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі, стала різко знижуватися після 1970 року очевидно поширенішими видами раку, викликаного дією радіації, виявився рак молочної залози і рак щитовидної залози. За оцінками НКДАР, приблизно в десяти чоловік з тисячі опромінених відзначається рак щитовидної залози, а в десяти жінок з тисячі-рак молочної залози (у розрахунку на кожен Гей індивідуальної поглиненої дози). Однак, обидва різновиди раку в принципі виліковні, а смертність від раку щитовидної залози особливо низька. Рак легень, навпаки, нещадний убивця. Він теж належить до розповсюджених різновидів ракових захворювань серед опромінених груп населення. На додаток до даних обстеження людей, що пережили атомні бомбардування Хіросіми і Нагасакі, були отримані дані про частоту захворювання на рак легень серед шахтарів уранових рудників у Канаді, Чехії і США. Імовірність занедужати на рак легень на кожну одиницю дози опромінення для шахтарів уранових рудників виявилася в 4 – 7 разів вищою, ніж для людей, що пережили атомне бомбардування. НКДАР розглянув кілька можливих причин такої розбіжності, серед яких не останню роль грає той факт, що шахтарі в середньому старші, ніж населення японських міст у момент опромінення. Відповідно до поточних оцінок комітету, із групи людей у тисячу чоловік, вік яких у момент опромінення перевищує 35 років, очевидно, п’ять чоловік умруть від раку легень у розрахунку на кожен Гр. середньої індивідуальної дози опромінення, але лише половина цієї кількості в групі, що складається з представників усіх віків. Цифра п’ять – це нижня оцінка смертності від раку легень серед шахтарів уранових рудників. Рак інших органів і тканин, як виявилося, зустрічається серед опромінених груп населення рідше. Відповідно до оцінок НКДАР, імовірність померти від раку шлунка, чи печінки, товстої кишки складає приблизно усього лише 1/1000 на кожен Гр. середньої індивідуальної дози опромінення, а ризик виникнення раку кісткових тканин, стравоходу, тонкої кишки, сечового міхура, підшлункової залози, прямої кишки і лімфатичних тканин ще менший і складає приблизно від 0,2 до 0,5 на кожну тисячу і кожен Грей середньої індивідуальної дози опромінення. Діти більш чуттєві до опромінення, ніж дорослі, а при опроміненні плоду ризик захворювання на рак, очевидно, ще більший. У деяких роботах дійсно повідомлялося, що дитяча смертність від раку більша серед тих дітей, матері яких у період вагітності піддалися впливу рентгенівських променів, однак, НКДАР поки не переконаний що причина установлена вірно. Серед дітей, які у період внугрішньоутробного розвитку були в Хіросімі і Нагасакі, також поки не виявлено підвищеної схильності до захворювання на рак. Узагалі, мається ще ряд розбіжностей між даними по Японії й інших джерелах. Крім зазначених вище протиріч в оцінці ризику захворювання на рак легень маються значні розбіжності як по раку молочної залози, так і по раку щитовидної залози. І в тому і в іншому випадку дані по Японії дають значно більш низьку часготу захворювання на рак, чим інші джерела. Зазначені протиріччя зайвий раз підкреслюють труднощі одержання оцінок в зоні малих доз на підставі зведень, що відносяться до великих доз і отриманих з дуже обмеженого числа джерел. Труднощі одержання більш-менш надійних оцінок ризику ще більш зростає через невизначеність в оцінці доз, що були отримані людьми, що пережили атомне бомбардування. Нові відомості з інших джерел фактично поставили під сумнів правильність колишніх розрахунків поглинених доз у Японії, і усі вони в даний момент перевіряються заново. Оскільки одержання оцінок пов’язане з такими труднощами, то не ди
вно, що немає єдиної думки по питанню про те, наскільки великий ризик захворювання на рак при малих дозах опромінення. У цій галузі необхідні подальші дослідження. Особливо корисно було б провести обстеження людей, що одержують дози, характерні для ряду професій і умов навколишнього середовища. На жаль, чим менша доза, тим сутужніше одержати статистично достовірний результат. Підраховано, наприклад, що якщо оцінки НКДАР більш-менш вірні, то при визначенні частот захворювання по усіх видах раку серед персоналу підприємств ядерного паливного циклу, що одержують середню індивідуальну дозу близько 0,01 Гр. у рік, для одержання значимого результату буде потрібно кілька мільйонів людино-літ. А одержати значимий результат при обстеженні людей, на яких діє лише радіаційне тло від навколишнього середовища, було б набагато сутужніше. Є ряд питань ще більш складних, потребуючих вивчення. Радіація, наприклад, може в принципі робити дію на різні хімічні і біологічні агенти, що може призводити в якихось випадках до додаткового збільшення частоти захворювання на рак, мабуть, що це питання надзвичайно важливе, тому що радіація присутня усюди, а в сучасному житті багато різноманітних агентів, що можуть з нею взаємодіяти. НКДАР ООН провів попередній аналіз даних, що охоплює велике число таких агентів.

Щодо деяких з них виникли певні підозри, але серйозні докази були отримані тільки для одного з них – тютюнового диму. Виявилося, що шахтарі уранових рудників з числа курців занедужують на рак набагато раніш.

Давно висловлювалися припущення, що опромінення, можливо, прискорює процес старіння й у такий спосіб зменшує тривалість життя. НКДАР ООН розглянув недавно всі дані на користь такої гіпотези, але не знайшов досить переконливих доказів, підтверджуючих їх, як для людини, так і для тварин, принаймні при помірних і малих дозах, одержуваних при хронічному опроміненні. Опромінені групи людей дійсно мають меншу тривалість життя, але у всіх відомих випадках це цілком пояснюється більшою частотою ракових захворювань.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Екологія – Васюкова Г. Т. – 6.5.3. Рак