Екологія – Васюкова Г. Т. – 6.1. Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і природи. Природокористування і природні ресурси
План:
– Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і природи. Природокористування і природні ресурси
– Економічний і еколого-економічний принципи природокористування. Перехід до соціоекологічного принципу природо користування
– Завдання раціонального природокористування
– Розрахунок еколого-економічної ефективності виробничих процесів. Визначення еколого-економічної шкоди
– Економічні оцінки і стимули відтворення природного середовища
– Плата за природокористування
– Проблеми гармонізації взаємодії між суспільством і природою
6.1. Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і природи. Природокористування і природні ресурси
Людське суспільство впливає на навколишнє середовище головним чином у процесі виробничої діяльності. Основною сферою і формою суспільного виробництва є природокористування.
Природокористування – процес експлуатації природних ресурсів з метою задоволення потреб суспільства.
Потреби людства не обмежуються суто матеріальною сферою, тому до природокористування варто відносити рекреаційну діяльність, спрямовану на поліпшення здоров’я населення і підвищення соціально-трудового потенціалу; зберігання особливо цінних для людства об’єктів живої і неживої природи.
Природні компоненти можуть виступати стосовно людей як у ролі природних ресурсів, так і в ролі природних умов проживання.
Елементи природи, що використовуються суспільством у виробничій діяльності і є її сировинною й енергетичною базою, називають природними ресурсами.
Елементи природи, що впливають на життя і діяльність людей, але не беруть участі в матеріальному виробництві, розглядаються як природні умови.
Необхідно зауважити, що чіткого розмежування між природними ресурсами та природними умовами в реальному житті не існує.
Існує три основних чинники розвитку економіки будь-якої країни:
1) головний – трудові ресурси;
2) засоби виробництва;
3) природні ресурси.
Економіка буде нормально функціонувати, якщо будуть нормально функціонувати її складові. При такому підході, природні умови проживання також включаються у природні ресурси.
Таким чином, природні ресурси – елементи і сили природи, що людина використовує або може використовувати для своїх життєвих потреб. Отже, природокористування носить соціально-економічний характер і потребує комплексного підходу до його організації.
Ставлення до природного середовища є мірою соціальних і технічних досягнень людського суспільства, характеристикою рівня цивілізації.
Основними природними ресурсами є: родючі землі, повітря, моря, океани, ріки, підземні води, рослинний і тваринний світ, корисні копалини.
Існують різноманітні підходи до класифікації природних ресурсів.
Людина впливає на природні ресурси, включаючи їх у свою виробничу діяльність, тому запаси багатьох з них зменшуються і згодом можуть бути цілком вичерпані. Виходячи з цього, ,х поділяють за такими ознаками: вичерпні, невичерпні, відновлювані, відносно відновлювані, не відновлювань замінні, не замінні (рис.6.1).
Рис.6.1. Характеристика природних ресурсів
Вичерпні – такі природні ресурси, використання яких в господарстві може привести до їх зниження. Більшість природних ресурсів вичерпні.
Невичерпні природні ресурси – це практично безмежні ресурси, дефіциту яких не відчувається зараз і не передбачається в майбутньому.
До цього виду відносяться: енергія Сонця, вітру, енергія надр Землі, атмосферне повітря, космічна та сонячна радіація і ін.
Замінні – усі природні копалини, енергоресурси. Незамінні-атмосферне повітря, вода, генетичний фона тварин і рослин.