Екологія – Васюкова Г. Т. – 5.2.1. Екстраполяційні динамічні і нормативні моделі майбутнього

5.2.1. Екстраполяційні динамічні і нормативні моделі майбутнього

Так що ж чекає на людство у майбутньому? На це питання існують різні відповіді, часто протилежні одна одній.

В 70-ті роки XX століття під егідою Римського Клубу були виконані роботи, в яких за допомогою комп’ютерів були побудовані глобальні моделі світового економічного розвитку. Ці роботи одержали назву “доповіді Римському клубу”. Вони привернули увагу до глобальних проблем і викликали гостру полеміку.

Основу сучасного глобального моделювання заклав американський професор Джей Форрестер. Використовуючи розроблений ним метод “системної динаміки”, Форрестер створив перші моделі “Мир-1” і “Мир-2”, які відбивали тенденції і взаємозв’язки 5 головних змінних: населення, капіталу, ресурсів, забруднення навколишнього середовища і виробництва продовольства. Модель Форрестера мала попередній характер і давала лише найзагальніші висновки. Для більш докладного аналізу була створена група під керівництвом учня Форрестера Д. Медоуза, яка розробила модель “Мир-3”. Медоуз та його співробітники провели комп’ютерний аналіз світового економічного розвитку у двох варіантах:

1 .При збереженні сучасних тенденцій розвитку суспільства.

У цьому випадку, населення планети і забруднення навколишнього середовища по інерції будуть ще деякий час збільшуватися після піка індустріалізації, а потім настане драматично швидке скорочення чисельності населення, ресурсів, виробництва продуктів харчування на душу населення; виробництва промислової продукції надушу населення (рис.5. 5А).

2.Другий варіант припускає нульовий приріст населення (рис. 5.5Б).

У цьому випадку можливий перехід на рейки стійкого розвитку.

Під керівництвом Д. Медоуза була підготовлена перша доповідь Римському клубу “Межі росту”, яка викликала широкий суспільний резонанс. Д. Медоуз дав найнесприятливіші прогнози на майбутнє: через 75 років сировинні ресурси Землі будуть вичерпані, а нестача продовольства стане катастрофічною, якщо економічний розвиток не буде зведено до простого відтворення, а приріст населення Землі не буде поставлений на жорсткий контроль. Висновки доповіді одержали назву концепції “нульового росту”.

Екологія   Васюкова Г. Т.   5.2.1. Екстраполяційні динамічні і нормативні моделі майбутнього

Рис. 5.5. Комп’ютерний аналіз світового економічного розвитку, (по Д. Медоузу): 1-ресурси; 2-виробництво продуктів харчування на душу населення; 3-чисельність населення; 4-виробництво промислової продукції на душу населення; 5-забруднення.

Не зважаючи нате, що окремі аспекти роботи можна критикувати, головне значення цих робіт у тому, що вони вперше поставили питання про можливість катастрофічних наслідків сучасного характеру розвитку суспільства. Головну небезпеку автори робіт (Медоуз, Форрестер) бачать у необмеженому зростанні чисельності населення, капіталу і забруднення навколишнього середовища.

Публікація другої доповіді Римському клубу, яка відома під назвою “Стратегія виживання” (німецький варіант) і “Людство біля поворотного пункту” (американське видання), є результатом роботи двох груп вчених, що проводили дослідження під керівництвом М. Месаровича(США) і Е. Пестеля (ФРН). У цій роботі вміщуються економічні розрахунки і моделі розвитку для 50-літнього періоду (1975 – 2025 p.).

Авторами цієї доповіді виділені два типи розвитку світу. При першому типі, передумовою якого є зберігання існуючих тенденцій світового розвитку – неминуча ціла серія регіональних катастроф, що відбудуться значно раніше, ніж це припускали вчені групи Медоуза, і поступово захоплять усю планету. Відбудеться швидке вичерпання усіх відомих ресурсів, посилення розриву між “багатими” і “бідними” країнами. Якщо не припиниться ріст населення – різко загостриться проблема продовольства. Перспектива чекання “меж росту” природно не може задовольнити людство. “Стратегія виживання” Месаровича і Пестеля полягає не в досягненні “стану глобального розвитку”, як пропонували автори моделі” Мир-3″, а в переході до “органічного росту” – другого типу розвитку світу, який припускає диференційований, керований розвиток різноманітних частин світової системи, в результаті чого досягається збалансований розвиток усього людства.

Третя доповідь Римському клубу – “Перегляд міжнародного порядку” (1976 p.), виконана під керівництвом Я. Тинбергена. Ціль цієї роботи – визначити шляхи ліквідації розриву між “багатими” і “бідними” країнами.

Четверта доповідь “За межею сторіччя марнотратства (автор Д. Габор) відбиває результати дослідження запасів природних ресурсів планети.

Ні одна із розглянутих робіт не дає позитивних висновків стосовно майбутнього людства, якщо не відбудуться корінні зміни у відношенні людей до природи та визначенні основних цінностей життя. За найбільш обгрунтованими підрахунками Л. Брауна, К. Флейвіна та С. Пестеля, для стійкого розвитку цивілізації, населення Землі не повинно перевищувати 8 млрд. чоловік, але навіть і в цьому випадку потрібні зміни характеру виробництва та стилю життя.

Для вирішення протиріччя в системі “людина – біосфера” потрібна нова ноосферна ідеологія, навіть ноосферна “революція”. В основу взаємовідносин людини з природним середовищем повинні бути покладені нові принципи зберігаючого гуманізму, перехід до ноосферної економіки, екологізація виробничої діяльності та людської свідомості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Екологія – Васюкова Г. Т. – 5.2.1. Екстраполяційні динамічні і нормативні моделі майбутнього