Екологія – Васюкова Г. Т. – 4.6. Роль соціоекології в розвитку соціологічної культури
Безпосереднім завданням соціоекології є створення науково обгрунтованих принципів раціонального природокористування, які дозволять перебудувати хід діяльності людини і цим гармонізувати відношення суспільство – природа. Реалізація наукових соціально-екологічних розробок буде залежати від переконаності й активності суспільства і кожного громадянина. Лише тоді, коли переважна більшість людей усвідомить небезпеку антропогенних процесів для подальшого існування людства і засвоїть необхідність добровільної відмови від зайвих матеріальних благ, можна буде ліквідувати гостру кризу, що виникла у відношеннях між людським суспільством та навколишнім середовищем.
Отже, другим важливим завданням соціоекології є створення наукової бази для пропаганди соціоекологічних знань і виховання соціоекологічної свідомості. Основні положення соціоекології повинні не лише бути відомими кожній людині, але й стати її внутрішнім переконанням, частиною її світогляду. Власне кажучи, йдеться про відновлення естафети соціологічного виховання, яка існувала протягом багатьох тисячоліть.
Під соціоекологічним вихованням слід розуміти передачу від покоління до покоління певної сукупності норм і правил, що регламентують бережливе ставлення людей до природи в процесі життя та виробничої діяльності і цим самим охороняють природу від руйнування.
Елементи цього виховання пронизують різні релігії, починаючи від первісних. В національних традиціях всіх народів було закладене шанобливе ставлення до природи.
Відсутність екологічної культури в більшості людей є основною причиною сучасної екологічної кризи. Проблему формування екологічної культури населення планети ООН визначила як головне пріоритетне завдання людства. У наш час багато екологічних принципів та вимог не діють, оскільки вони чужі технократичному суспільству. Дефіцит екологічних знань та екологічної культури проявляє себе у тому, що екологічна інформація не включається у споживчу сферу. Техногенні коріння свідомості випливають з низької екологічної культури населення. Забезпечити екологізацію суспільної свідомості може тільки система розгалуженої екологічної освіти та виховання.
В наш час матеріальне виробництво у більшості країн світу працює не стільки для забезпечення необхідних для щасливого існування життєвих потреб людей, скільки для задоволення їхньої пихи, марнославства, розбещеності та агресивності. Без величезної кількості речей, які виробляються ( в процесі чого відбувається інтенсивне вичерпання природних ресурсів, руйнування та забруднення навколишнього середовища ), люди могли б безболісно обійтися. Це предмети розкоші, так звані престижні речі, різноманітні види зброї, індустрія розбещувальних розваг, тютюнові вироби, наркотики тощо. Крім того, в ряді країн іде нестримне зростання народонаселення.
Тому одним з найважливіших завдань соціоекології є виховання в суспільстві думки про необхідність оптимізації суспільного споживання і регулювання демографічних процесів.
У багатьох країнах Азії і Африки іде невиправдано велике зростання народонаселення. Треба завжди пам’ятати, що ресурси Землі не безмежні.
Відомий хірург Амосов М. С. вважає, що людство неминуче повинно обмежити свої потреби. Необхідно якомога швидше звернутися до найширшого задоволення духовних потреб людини, пізнання самої людини, його безмежного внутрішнього світу, його Мікрокосмосу.
І. Кант сказав: “Є два дива – зоряні небеса над нами і моральний закон усередині нас “. Обидва вони є проявом одного Духа – космічного Розуму, що втілений на землі в “Homo sapiens”.
Питання для самоконтролю:
1.Охарактеризуйте основні історичні етапи у взаєминах людського суспільства з природою.
2.Дайте визначення науки “соціоекологія”.
3. Що таке соціоекосистеми, як їх класифікують?
4. Яка структура соціоекосистем?
5. Які основні умови повинні виконуватися для нормального функціонування соціоекосистем?
6. Які основні положення вчення Вернадського В. І. про ноосферу?
Література:
1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екології. – К.: Либідь, 1993.
2. Бочинський Б. А. Основи соціальної екології. – К.: Вища школа, 1996.
3. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера.// Библиотека трудов акад. Вернадского В. И. – М.: 1994.
4. Салтовський О. І. Основи соціальної екології. Курс лекцій. – К.: МАУП,1997.
5. Словник-довідник з екології// під редакцією Ситника К. М. і ін. – К.: Наукова думка, 1994.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)