Екологія – Васюкова Г. Т. – 4.3. Класифікація і структура соціоекосистем
З погляду класифікації виділяють такі види соціоекосистем: 1 .Глобальна соціоекосистема – суспільство – природа всієї планети.
2. Регіональні соціоекосистеми – державні, обласні, районні. 3.Локальні соціоекосистеми – міські, сільські, с/господарські. Соціоекосистеми характеризуються низкою особливостей:
А) системи ієрархічні;
Б) саморегуляційні;
В) територіальні;
Г) динамічні.
Ієрархічність соціоекосистем полягає втому, що глобальна соціоекосистема складається з державних, державні з обласних, обласні з районних, районні з міських і сільських соціоекосистем.
У структурному плані будь-яка соціоекосистема складається з двох основних підсистем: природної і соціально-економічної. Кожна з них складається з підсистем більш низького рівня: природна – з біотичної і абіотичної, соціально-економічна – з антропосної і господарської. Крім того, кожна з підсистем складається з компонентів.
Компонентами природної системи є: рослинний і тваринний світ, приповерхневий прошарок Землі, грунти, нижні прошарки атмосфери, поверхневі і підземні води, корисні копалини.
Компонентами соціально – економічної підсистеми є: населення, промислові, енергетичні, сільськогосподарські і інші техногенні об’єкти.
Структура соціоекосистеми подана на рис.4.1.
 |
4.4. Функціонування соціоекосистем. Залежність соціоекосистем від речовинно-енергетичного балансу
Слід зазначити, що природа і суспільство виступають як антагоністичні системи. Критерієм досконалості природної системи вважається відсутність на неї будь якого антропогенного навантаження.
Критерієм досконалості соціально-економічної системи є максимальна економічна ефективність. Про гармонізацію інтересів природи і суспільства при роздільному підході до цих систем не може бути мови.
В останні роки, коли антропогенні навантаження на природу стали настільки великі, що стало руйнуватися природне середовище, людство починає усвідомлювати, що вихід треба шукати в компромісному об’єднанні різнонаправлених, суперечливих соціально-економічних і екологічних інтересів. Це можливо лише при розгляді системи суспільство – природа як єдиної системи – соціоекосистеми.
Критерієм досконалості такої системи є оптимальні природні, матеріальні, санітарно-гігієнічні та естетичні умови існування в ній людського суспільства.
Соціоекосистеми є системами динамічними, їхні підсистеми і компоненти постійно взаємодіють один з одним і видозмінюються.
В соціоекосистемі, яка нормально функціонує, усі її складові знаходяться в динамічній рівновазі, при якій матеріально-енергетичний обмін, між суспільством і природою, органічно вписаний у природний кругообіг речовини й енергетичних потоків, завдяки чому загальний баланс речовини та енергетичних потоків зберігається. Якщо ця рівновага порушується (внаслідок антропогенного впливу), системи деградують до повного розпаду. Самостійна підтримка динамічної рівноваги в соціоекосистемах неможлива, тому що їхні підсистеми є системами антагоністичними. Соціоекосистеми нормально функціонують тільки при регуляції усіх процесів, які у них відбуваються, причому ця регуляція здійснюється суспільством.
Соціоекосистеми – саморегулюючі системи. На відміну від екосистем, де центральним організуючим чинником є жива речовина, у соціоекосистемах цю функцію виконує людство. Якщо основа існування екосистеми – харчування, а головна функція – забезпечення кругообігу речовини (біотичних, трофічних відношень), то в соціоекосистемі основа існування – праця, головна функція – соціальний обмін речовини і суспільні відносини.
Основним соціоекономічним законом є закон оптимальної відповідності стану природного середовища і характеру розвитку суспільства, суть якого така: люди в процесі природокористування повинні постійно пов’язувати свої соціально – економічні потреби з можливостями біосфери задовольнити їх без особливих втрат для себе.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)