Екологія – Васюкова Г. Т. – 1.3. Структура екології
Сучасна екологія об’єднує природничі, гуманітарні, соціальні, технічні і точні науки. На рис. 1.1. показана схема ієрархічного розподілу системи наукових знань та місце екології серед них. Найвищим ієрархічним рівнем (І) в системі наукових знань є філософія.
На другому рівні (II) – філософія природи, філософія суспільства, філософія мислення; на третьому рівні (III) – природознавчі науки, гуманітарні науки, науки про мислення; четвертий рівень (IV) – технічні науки; п’ятий рівень (V) – приватні
Науки.
Проаналізувавши схему, зображену на рис. 1.1, слід зробити висновки, що екологічні науки є серед усіх підрозділів наукових знань. Серед природознавчих наук – біоекологія, геоекологія; серед гуманітарних наук – соціоекологія; серед наук про мислення – ноосферологія; серед технічних наук – інженерна екологія; серед приватних наук – наприклад, вплив гри на барабані на навколишнє середовище, та інші.
Рис. 1.1.
Ієрархічний розподіл системи наукових знань та місце екології серед них
1.3. Структура екології
У останні роки в усьому світі виникли різноманітні напрямки екологічних досліджень, ціль яких – забезпечення
Спеціалістів у всіх сферах діяльності необхідною екологічною інформацією. До 2000 р. сформувалося біля 100 напрямків екологічної діяльності, які можна об’єднати за принципами їхньої галузевої приналежності, взаємозв’язків, взаємопідпорядкованості, пріоритетності, загальнолюдського і практичного значення. Зараз існує декілька класифікацій основних складових частин сучасної екології. Деякі автори головну увагу приділяють загальнофілософським і культурним аспектам, другі – соціальним, треті – еколого-економічним, четверті – біоекологічній деталізації і т. п. Найбільш детальною й обгрунтованою є структура екології, запропонована відомим екологом М. Ф. Реймерсом, її ми і розглянемо.
Найвищим за рангом поняттям, що використовується в класифікації, є “загальна екологія”. Вона узагальнює всю екологічну інформацію, що надходить з інших підрозділів і на підставі їх аналізу і моделювання розвитку екологічної ситуації на планеті, сприяє прийняттю науково і логічно обгрунтованих рішень по реалізації стратегічних планів розвитку цивілізації. Загальній екології підпорядковані два великих блоки екологічних досліджень: теоретична екологія і прикладна екологія.
Теоретична екологія включає біоекологію з усіма її підрозділами.
До блоку практичної екології відносять: біосферологію, геоекологію, соціоекологію, інженерну екологію з усіма їхніми підрозділами.
Біоекологія – екологія живих організмів, у тому числі людини як біологічного об’єкта. До блоку біоекології належать: екологія людини, екологія мікроорганізмів, екологія тварин, екологія рослин і інші (див. Рис. 1.2.).
Геоекологію і біосферологію об’єднують у єдиний блок – наука про охорону і раціональне використання природних ресурсів. До цього блоку належать: ландшафтна екологія, екологія атмосфери, екологія гідросфери, екологія літосфери, екологія глибинних надр землі та інші (див. Рис 1.2.).
Соціоекологія – наука про соціально-економічні чинники впливу на навколишнє середовище. Вона об’єднує: екологічну освіту, екологічне право, урбоекологію, екологію і демографію, екологічний менеджмент, екологічний маркетинг, національну екополітику і інші (див. Рис. 1.2.).
Інженерна екологія – наука про техногенні чинники забруднення навколишнього середовища. Інженерна екологія (техноекологія) об’єднує такі підрозділи: екологія енергетики, екологія транспорту, екологія військової справи, екологія промисловості, екологія сільського господарства, екологічна експертиза, космічна екологія і інші (див. рис.1.2.)
Кожний із розглянутих розділів екології закликає до вирішення свого кола проблем, але усі вони тісно пов’язані між собою, та кожний використовує матеріали іншого.