Екологія – Джигирей B. C. – 3.7.6.1. Нагріті газоповітряні суміші
3.7.6.1. Нагріті газоповітряні суміші
Значення гранично допустимих викидів (ГДВ), г/с для нагрітої газоповітряної суміші з одиночного (точкового) джерела з круглим отвором або групи таких близько розташованих одиночних джерел у випадках, коли фонова концентрація суміші, що розглядається, – Сф – встановлена як незалежна від швидкості та напрямку вітру і постійна на території району, що розглядається, визначається за формулою
Де А – коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери та визначає умови горизонтального розсіювання атмосферних домішок, с2/3°С;
F – безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання шкідливих речовин в атмосфері;
M, n – безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду;
Н – висота джерела викиду над рівнем землі, м;
АТ – різниця між температурою газоповітряної суміші Тr що викидається, та температурою навколишнього повітря Tn, °С;
V1 – об’єм газоповітряної суміші, м3/с;
Де D – діаметр отвору джерела викиду, м;
Ω – середня швидкість виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду, м/с;
ή – безрозмірний коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості на розсіювання домішок.
Примітка. У випадках, коли значення фонової концентрації деталізовані за швидкістю та напрямком вітру або за територією, врахування Сф проводиться відповідно до “Тимчасових вказівок із визначення фонових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі для нормування викидів та встановлення ГДВ”, а також встановлюється за даними спостережень. В інших випадках фон розраховується шляхом використання даних інвентаризації викидів всіх існуючих джерел шкідливої речовини, що розглядається, та інших речовин, що мають з нею ефект сумації за шкідливою дією.
Розрахунок ГДВ проводиться таким чином:
1) коефіцієнт А вибирається для несприятливих метеорологічних умов, за яких концентрації шкідливих речовин в атмосфері від джерела викиду сягають максимальних значень;
2) значення V1, та Tr визначаються шляхом технологічних розрахунків або приймаються згідно з діючими для розглядуваного виробництва нормативами.
Примітки:
– при очищенні викидів від шкідливої речовини, що розглядається, ГДВ повинні прийматися за її вмістом в газоповітряній суміші після проходження очисних пристроїв;
– при розрахунку ГДВ повинні прийматися менші значення V1, та Tr, що реально сумісно спостерігалися протягом року при усталених (звичайних) умовах функціонування підприємства;
3) значення T (°С) слід визначати, приймаючи температуру повітря такою, як його середня температура о 13 годині найбільш спекотного місяця.
Примітки:
– при визначенні значення Тг повинні враховуватися підсмок тування повітря та охолодження викидів у випадку застосування мокрого пило – та газоочищення;
– для котелень, що працюють за опалювальним графіком, до пускається при розрахунках приймати значення Тн рівними середній температурі повітря у найхолодніший період;
4) безрозмірний коефіцієнт набуває таких значень:
– для газоподібних шкідливих речовин та дрібнодисперсних аерозолів, швидкість впорядкованого осідання найбільш крупних фракцій яких не перевищує 3-5 см/с – 1,0;
– для крупнодисперсного пилу та золи при середньому експлуатаційному коефіцієнті очищення не менше 90 % – 2,0; 75-90 % – 2,5; не менше 75% або за відсутності очищення – 3,0.
Примітка: незалежно від ефективності пнловловлювальних пристроїв значення коефіцієнта дорівнює 3,0 і при розрахунках розсіювання пилу в атмосфері для виробництв, у яких викиди пилу супроводжуються виділенням водяної пари в кількості, достатній для інтенсивної її конденсації протягом всього року зразу ж після виходу в атмосферу, а також коагуляції вологих пилових часток;
5) значення безрозмірного коефіцієнта ή визначається в залежності від параметра f, м*с-2,*С-1, за формулою
Де f розраховується за залежністю
6) значення безрозмірного коефіцієнта ή визначається такими рівняннями в залежності від параметра Vі
При цьому V m визначається за виразом
7) безрозмірний коефіцієнт ή дорівнює одиниці, якщо в радіусі п’ятдесяти висот труб Н від джерела перепад відміток місцевості не перевищує 50 м на 1 км. В інших випадках поправка на рельєф встановлюється на підставі картографічного матеріалу, що висвітлює рельєф місцевості в радіусі п’ятдесяти висот труб від джерела, але не менше 2 км;
8) якщо в районі розташування джерела викидів (підприємства) можна виявити окремі ізольовані перепони, витягнені в одному напрямку (пасма, гребені, балки, виступи), то коефіцієнт ή розраховується таким чином:
Де ή m визначається за табл. 3.37 в залежності від форм рельєфу, поперечні перетини котрих подано на рис 3.8, і безрозмірних величин 
, де n1, визначається з точністю до десятих, а n2, – з точністю до цілих.
Прийняті позначення: Н – висота джерела; n0 – висота (глибина) перепони; а0 – напівширина пасма, гребеня, балки або протяжність бічного схилу виступу; а0 – відстань від середини перепони (для пасма або балки) та від верхньої кромки схилу (для виступу) до джерела згідно з рис. 3.8. Значення функції 
Визначається за відповідним графіком на рис. 3.8, розташованим над поперечними перетинами вказаної форми рельєфу. Якщо джерело розташоване на верхньому плато виступу, то за аргумент функції срх замість 
Приймається 
, як показано на рис. 3.8.
Якщо перепона являє собою пасма (балки), витягнені в одному напрямку, то параметри b0 та а0 визначаються для поперечного перетину, перпендикулярного цьому напрямку. Якщо ізольована перепона являє собою окремі пагорби або впадини, то b0 вибирається таким, що відповідає максимальній (мінімальній) відмітці перепони, а n2, – максимальній крутизні схилу, зверненого до джерела.
Якщо джерело викиду потрапляє в зону впливу декількох ізольованих перепон, то слід визначити коефіцієнти поправок для кожної окремої перепони і використати максимальні. У випадках, коли перепони мають більшу крутизну (n2 < 5), а також коли рельєф місцевості настільки складний, що не вдається виявити залежність поправки ή від віддалі джерела до перепони з врахуванням затухання їхнього впливу, поправки на рельєф встановлюються геофізичною обсерваторією.
Рис. 3.8. Форма поперечного перетину рельєфу та вид функції
(2 votes, average: 3,00 out of 5)