Екологія – Джигирей B. C. – 3.5.2. Вплив забруднення грунтів на здоров’я людей та його нормування

У мінеральній частині грунтів присутні близько 50 елементів. Хімічні елементи знаходяться в грунті в окисленому стані або у вигляді солей.

Органічна складова грунтів являє собою продукти розкладу тваринного або рослинного походження (гумус), а також білки, вуглеводні, органічні кислоти, жири, дубильні речовини тощо. У грунтах знаходиться велика кількість живих організмів, котрі мають велике значення для грунтоутворення.

З грунту хімічні речовини частково переходять в рослини, а з рослин з їжею потрапляють в організми тварин та людей. Хімічні мікроелементи мають велике значення для розвитку рослинного і тваринного світу, в тому числі й людини. Нестача або надлишок мікроелементів у грунті призводить до порушення обмінних процесів не лише у травоїдних, але і м’ясоїдних тварин та в організмі людини. Це викликає ендемічні захворювання. Грунти мають здатність накопичувати радіоактивні речовини, котрі вражають живі організми, а потрапляючи з їжею в організм тварин та людей, викликають захворювання різних органів.

Екологія   Джигирей B. C.   3.5.2. Вплив забруднення грунтів на здоровя людей та його нормування

Найбільш поширеними є забруднення грунтів канцерогенами типу поліциклічних ароматичних вуглеводнів. Основними джерелами канцерогенних забруднень є вихлопні гази двигунів автомобілів, тракторів, тепловозів, літаків, а також викиди котелень та промислових підприємств. Забруднення грунту канцерогенами фіксується на віддалі до 5 км від доріг та джерел викидів.

Патогенні мікроорганізми, котрі потрапляють в грунт та розмножуються в ньому, можуть бути збудниками інфекційних захворювань. До патогенних бактерій відносяться збудники таких інфекційних захворювань як сибірська виразка, газова гангрена, правець, ботулізм, холера, черевний тиф, дизентерія, бруцельоз, чума тощо. Забруднення грунтів патогенними організмами відбувається від тваринних та людських фекалій. Зараження тварин та людини патогенними мікроорганізмами спостерігається при вживанні неочищеної сирої рослинної, погано провареної тваринної їжі, шляхом контакту з зараженим грунтом, котрий є місцем існування та розмноження мух.

Особливу групу паразитарних хвороб, що поширюються через грунти, складають гельмінти (паразитні черв’яки).

Таким чином, грунти можуть бути джерелом порушення здоров’я тварин та людей.

Важливими заходами щодо збереження грунтів є гігієнічне регламентування їхнього забруднення. Нормування хімічних речовин в грунтах розпочалося лише в 1976 році. Розроблено методичні рекомендації щодо встановлення ГДК хімічних речовин у грунтах. При цьому термін “гранично допустима кількість (ГДК) речовин, що забруднюють грунти” означає частку хімічної речовини, що забруднює грунти, мг/м3, і не справляє прямої або опосередкованої дії, включаючи віддалені наслідки для навколишнього середовища та здоров’я людини. Значення ГДК деяких хімічних речовин в грунтах наведено в табл. 3.22

Номенклатура регламентованих ГДК хімічних речовин у грунті складає декілька десятків найменувань. За ступенем шкідливості хімічні речовини за умови їх систематичного проникнення до грунту розташовуються в такій послідовності: пестициди та їхні метаболіти, важкі метали, мікроелементи, нафтопродукти, сірчисті сполуки, речовини органічного синтезу тощо. Крім ГДК, як оціночний застосовується

Таблиця 3.22. Значення ГДК хімічних речовин в грунті

Назва речовиниГДК, мг/кг
Метали
Ванадій150
Кобальт (рухлива форма)5,0
Марганець, вилучений з:
– чорнозему700
– дерново-підзолистого грунту:
РН = 4300
РН = 5,1-5,9400
РН = 6500
Мідь (рухлива форма)3,0
Нікель4,0
Ртуть2,1
Свинець32
Свинець (рухлива форма)6,0
Хром6,0
Цинк23
Неорганічні сполуки
Нітрати130
Миш’як20
Сірководень0,4
Фосфор (суперфосфат)200
Фториди – водорозчинна форма10
Ароматичні вуглеводні
Бензол0,3
Ізопропилбензол0,5
Ксилоли0,3
Стирол0,1
Толуол0,3
Добрива та ПАР
Рідкі комплексні добрива з додаванням марганцю80
Азотно-калійні добрива120
Поверхнево активні речовини0.2

Показник орієнтовно допустимої кількості забруднюючої грунти хімічної речовини (ОДК), котрий визначається розрахунковим методом. Санітарна оцінка стану грунтів здійснюється за спеціальними показниками. За основний хімічний показник беруть санітарне число – частка від ділення кількості грунтового білкового азоту в міліграмах в 100 г абсолютно сухого грунту до кількості органічного азоту в тих же одиницях. Показником бактеріального забруднення грунту є титр кишкової палички та титр одного з анаеробів. Санітарно-гельмінтологічним показником грунту є число яєць гельмінтів у 1 кг грунту. Ентомологічний показник визначається за наявністю личинок та лялечок мух в 0,25 м2 поверхні грунту (табл. 3.23).

Таблиця 3.23. Оціночні показники санітарного стану грунтів населених пунктів та сільськогосподарських угідь

ГрунтЧисло личинок та лялечок мухЧисло ясць гельмінтівТитр каліТитр анаеробівСанітарне число
Чистий001 і вище0,1 і вище0,98-1
Мало-забрудненийОдиниціДо 101-0,010,1-0,0010,85-0,98
Забруднений10-2511-1000,01-0,0010,001-0,00010,7-0,85
Сильно-забруднений25Понад 1000,001 і менше0,0001 і менше0,7 і менше

Для земель єдиного державного земельного фонду встановлюється номенклатура показників грунтів згідно з Держстандартом 17.4.2.01-81. Ця номенклатура показників повинна застосовуватися при розробці нормативно-технічної документації з охорони грунтів від забруднень, а також при контролі стану грунтів.

Контроль стану грунтів здійснюється за спеціальними методиками санітарними лікарями, санітарно-епідеміологічними станціями, а контроль хімічних забруднень, котрі викликають підкислення та підлужнення грунтів – агрохімічними лабораторіями, CEC та органами охорони природи.

3.5.3. Порушення та рекультивація земель

Порушення земель відбувається при виконанні пошукових робіт, видобуванні та переробленні корисних копалин, при будівництві підприємств та доріг. Воно викликає зміни грунтового покриву, гідрологічного режиму, утворення техногенного рельєфу та інші якісні зміни. Порушені землі втрачають свою початкову цінність та є джерелом негативного впливу на навколишнє середовище.

При виконанні земляних робіт верхні родючі шари, котрі містять гумус, підлягають зніманню та подальшому використанню на малопридатних і рекультивованих землях. Норми знімання родючого та потенційно родючого шарів грунтів

Екологія   Джигирей B. C.   3.5.2. Вплив забруднення грунтів на здоровя людей та його нормування

Де h – глибина родючого шару;

F – площа грунтового контуру;

G – питома вага родючого шару.

Глибина знімання родючих шарів грунтів регламентується Держстандартом 17.5.3.06-85. Норми знімання родючого шару грунту наводяться в табл. 3.24.

Таблиця 3.24. Норми знімання родючого шару грунту

Тип та підтип

Грунтів

Діапазон глибини

Знімання, см

Дерново-підзолисті20 або на глибину орного шару
Буроземно-пілзолисті20-50
Бурі лісові20-30
Чорноземи типові50-120
Лугові40-50
Сіроземи40
ЖовтоземиЗо
Гірсько-лугові30-80
Торф’яні болотніНа всю глибину торф’яного шару

Порушені землі підлягають рекультивації, під якою розуміють комплекс робіт, скерованих на відновлення продуктивності та господарської цінності земель, а також поліпшення якості навколишнього середовища згідно з інтересами суспільства (рис. 3.5).

Загальні вимоги до рекультивації земель регламентуються Держстандартом 17.5.3.04-83. Найважливішим етапом рекультивації є землювання – комплекс робіт зі зняття, транспортування та нанесення родючого шару грунту і потенційно придатних порід на рекультивовані ділянки землі. Технологія землювання вибирається з розрахунку мінімального проходу

Екологія   Джигирей B. C.   3.5.2. Вплив забруднення грунтів на здоровя людей та його нормування

Рис. 3.5. Види та етапи рекультивації землі

Транспортних та планувальних машин по ділянці з метою недопущення надмірного ущільнення нових шарів грунту. Загальні вимоги до землювання викладено в Держстандарті 17.5.3.05-84. Родючий шар грунту для землювання повинен відповідати Держстандарту 17.4.2.02-83, а для сільськогосподарського напрямку рекультивації – Держстандарту 17.5.1.03-78. Основною характеристикою землювання є величина родючого шару, що наноситься на рекультивовану землю, яку визначають, орієнтуючись на призначення ділянки, особливості природної зони, економічні можливості тощо. Землювання може бути суцільним і вибірковим, звичайним і комбінованим.

Звичайне землювання здійснюється за один раз без перемішування основного шару та того, що наноситься.

Комбіноване землювання здійснюється у два етапи: нанесення родючого шару товщиною 10-15 см та перемішування його з поліпшуваним грунтом або породою; повторне нанесення родючого шару грунту до запроектованої норми.

Основні вимоги до землювання в залежності від типу грунтів та конкретного природного середовища викладено в Держстандарті 17.5.3.05-84.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Екологія – Джигирей B. C. – 3.5.2. Вплив забруднення грунтів на здоров’я людей та його нормування