Екологія – Джигирей B. C. – 2.3. Соціоекологічні проблеми літосфери

2.3.1. Вплив діяльності людського суспільства на геологічне середовище

З розвитком науки та техніки невпинно зростає антропогенний вплив на геологічне середовище. До початку XVIII ст. людина використовувала 26 елементів мінеральної сировини, на початку XX ст. – 59, а сьогодні – більше 80.

Тому найбільш негативно впливають на геологічне середовище гірничодобувна і будівельна галузі промисловості. Лише 10 % мінеральної сировини, що добувається з надр планети, перетворюється на готову продукцію, а решта 90 % забруднює біосферу. Наприклад, при збагаченні мідних руд майже третина міді викидається у звалища. Крім цього, недостатньо використовуються супутні матеріали – срібло, цинк та інші компоненти руд.

При нераціональному використанні геологічного середовища руйнується не лише це середовище, а й пов’язані з ним інші компоненти біосфери – грунтовий та рослинний покриви, поверхневі та підземні води тощо. Наприклад, під час будівництва тимчасових доріг вздовж трас вирубується ліс, знищується трав’яний покрив, чагарники, порушується гумусовий шар, змінюється режим грунтових вод внаслідок спорудження заглиблень-приямків, дамб тощо.

Внаслідок видобування, збагачення та переробки корисних копалин, нагромадження порожньої породи та відходів виробництва відбувається концентрація шкідливих елементів – важких металів, радіонуклідів тощо, що призводить до важких захворювань і навіть масової загибелі рослин і тварин.

Транспортування ж вантажів, дослідного устаткування або бурових установок по бездоріжжю, пересування дуже важких самохідних агрегатів, тракторів завжди призводить до важких соціоекологічних наслідків, особливо в степах, пустелях, тундрі.

Під час геологорозвідувальних робіт змінюються природні ландшафти місцевості – порушується грунтово-рослинний покрив, утворюються западини через прокладання відкритих канав, шурфів, розчисток порід.

Значний негативний вплив на геологічне середовище має будівництво й експлуатація різноманітних будівель та інженерних споруд. Нині дедалі частіше техніко-будівельній діяльності на родючих землях передує знімання, переміщування та зберігання грунтів, які потім використовуються для покриття інших територій з гіршими грунтами чи для рекультивації кар’єрів, териконів. На рекультивованих землях розводять сади, парки, городи.

У зв’язку з широкомасштабним руйнуванням внаслідок господарської діяльності геологічного середовища все більш актуальною стає проблема його раціонального використання. З цією метою необхідно, щоб було створено державний фонд родовищ корисних копалин і його резерв та розроблено положення про його використання. Слід передбачити чіткі еколого-економічні відносини між власником та користувачем надр, які б враховували плату за землю, надра, штрафні санкції за порушення природоохоронного законодавства.

Необхідно здійснювати рекультивацію земель на місці відпрацьованих відкритим способом родовищ корисних копалин. Це поняття охоплює весь комплекс робіт, спрямованих на відновлення родючості й народногосподарської цінності порушених земель. У вузькому розумінні рекультивація – це відновлення шару грунту, попередньо знятого з ділянок, де передбачається його механічне руйнування або сильне забруднення.

2.3.2. Грунт – важливий компонент біосфери

Природно-ресурсною базою розвитку сільського та лісового господарства є земля – найбільш цінне і незамінне багатство країни.

Земля – дуже містке і широке поняття. Вона – національне багатство суспільства, основний засіб виробництва в сільському господарстві і просторовий базис, де розміщуються всі галузі господарства. Табл. 2.9 та 2.10 дають уяву про площу та стан земель в Україні.

Таблиця 2.9. Землі України (на 1 січня 2004 р.)

ПоказникПлоща, тис. гаВідсотків до загальної площі
Всього земель60354,8100,0
Землі сільськогосподарського призначення43008,971,3
Ліси та лісовкриті площі10457.517,3
Забудовані землі2459,24,1
Землі під водою2420,54,0
Відкриті заболочені землі953,51.6
Інші землі1055,21.7

Таблиця 2.10. Порушення і рекультивація земель, тис. га

Показник1985199019952000200120022003
Порушено земель18,717,03,51,92,21.53,5
Відпрацьовано земель17,916,44,6282.63.62,0*
Рекультивовано земель22,019,28,43,72,62.81,9
У тому числі під ріллю10,08.91,51,50,80,70.5

* Примітка. На кінець 2003 р. площа порушених земель становила 162,2 тис. га, відпрацьованих – 42,8 тис. га.

Грунтом називаються видозмінені під впливом живих організмів, перш за все – зелених рослин, поверхневі шари земної кори (суходолу), котрі відрізняються від гірських порід складом мінеральної маси, значним вмістом специфічних органічних речовин (гумусу) і мають важливу відмінність – родючість, тобто здатність постачати рослинам необхідні для їх росту поживні речовини, воду і повітря. Грунти є одночасно і результатом життєдіяльності зелених рослин, і умовою їхнього існування. На Україні налічується багато різновидів грунтів, які відрізняються між собою мінералогічним складом, вмістом гумусу та поживних елементів, фізичними та хімічними властивостями, а значить, і родючістю, придатністю до лісо – та сільськогосподарського використання. З метою раціонального використання земель здійснюється їхнє великомасштабне дослідження, складаються детальні грунтові карти та визначається характеристика всіх грунтів (їхнє бонітування), що дає змогу виробити правильний підхід до використання, обробітку та удобрення грунтів, вибору найбільш придатних для кожного поля сільськогосподарських культур, організації сівозміни, захисту рослин.

Різні типи грунтів були вивчені і названі російським вченим В. В. Докучаєвим. У нас поширені такі народні назви грунтів, як чорнозем, підзол, сірозем, солончак, солонець, солодь та інші, які увійшли не лише у вітчизняну грунтову номенклатуру, а й у світову.

Серед усіх типів грунтів України найбільш поширеними є чорноземи. Вони найбільш родючі, з високим вмістом гумусу. Моноліт чорнозему з Воронезької області, як еталон найбільш родючого грунту у світі, розміщено поряд з еталонами метра та інших мір в міжнародному інституті метрології в Парижі. В. В. Докучаєв писав, що російський чорнозем – це цар грунтів, він дорожчий за вугілля, дорожчий за золото.

При загальній площі України 60,4 млн га у нас розорано 56,9 % території – більше, ніж у будь-якій іншій країні Європи. У США цей показник менший втричі.

У нашій країні переважно вирощуються різноманітні зернові, кормові та технічні культури* Але їх надто мало для вирішення продовольчої проблеми країни. Дуже не вистачає кормів, насамперед, кормового зерна (кукурудзи, вівса, бобових, коренеплодів) для тваринництва. І причина цього – не низька віддача землі, а неправильне і недбале господарювання людей на ній, що призводить до виснаження грунтів, тобто втрати родючості.

Найбільшим багатством грунту є його гумус – органічна речовина. Його роль в біосфері величезна. В українських чорноземах вміст гумусу становить сьогодні 4-б % , а ще в кінці XIX ст. його вміст становив 8-12 і навіть 16 % . Природі для того, аби утворити шар гумусу завтовшки 1 сантиметр, потрібно 250-400 років. Зменшення вмісту цієї речовини на 1 % зменшує врожайність зернових на кілька центнерів.

Грунт є основою організації біосфери. Таке образне визначення дає академік В. І. Вернадський. Географи називають грунт дзеркалом, фокусом ландшафту. У грунті поєднуються всі компоненти біосфери, формуючи складну полігене-тичну систему. Без грунту неможливе життя рослин і тварин на суші, бо він є основою цього життя.

Вирішальне значення у формуванні грунту відіграє жива речовина. Без життя не було б і грунту. Грунтотворення почалося тільки з появою життя на Землі. Будь-яка гірська порода, як би вона глибоко не була розкладена та вивітрена, ще не буде грунтом. Тільки тривала взаємодія материнських порід з живою речовиною за певних кліматичних умов створює специфічні якості, котрі відрізняють грунт від гірських порід. Грунт є акумулятором тепла і опадів. Найбільш родючим є грунт, здатний утримувати найбільшу кількість води.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

Екологія – Джигирей B. C. – 2.3. Соціоекологічні проблеми літосфери