Екологічне управління – Шевчук В. Я. – Екологічний моніторинг
Державний екологічний моніторинг є базовим механізмом системи державного екологічного управління, що створює її інформаційні основи. В Україні в межах своїх повноважень його здійснюють Міністерство екології та природних ресурсів України, Національне космічне агентство України, Міністерство охорони здоров’я (МОЗ), Міністерство аграрної політики, Державний комітет лісового господарства, Державний комітет по земельних ресурсах, Державний комітет по водному господарству, Державний комітет з
Питань житлово-комунального господарства та їхні органи на місцях.
Міністерство екології та природних ресурсів здійснює спостереження за:
– джерелами промислових викидів в атмосферу та дотриманням норм гранично допустимих викидів;
– джерелами скидів стічних вод і дотриманням норм гранично допустимих скидів;
– станом поверхневих вод суші;
– станом грунтів сільськогосподарських угідь із визначенням залишкової кількості в них пестицидів і важких металів;
– викидами і скидами з об’єктів, на яких використовуються радіаційно небезпечні технології;
– станом та складом звалищ промислових і побутових відходів;
– станом наземних та морських екосистем;
– станом атмосферного повітря (у тому числі спостереження за транскордонним перенесенням забруднювальних речовин);
– атмосферними опадами;
– метеорологічними опадами;
– аерологічними параметрами (на аерологічних станціях);
– станом і режимом морських вод;
– станом грунтів;
– станом озонового шару у верхній частині атмосфери;
– радіаційною обстановкою (на пунктах радіоспостережень та в районах діяльності АЕС);
– станом сільськогосподарських посівів, запасами вологи в грунті та агрометеорологічними умовами формування врожаю;
– підземними водами з оцінкою їхніх ресурсів
– ендогенними й екзогенними процесами; здійснює державне екологогеологічне картування території України для оцінки стану геологічного середовища та його змін під впливом господарської діяльності.
Національне космічне агентство здійснює авіаційно-космічні спостереження за:
Станом озонового шару в атмосфері;
– забрудненістю грунтів;
– станом та забрудненістю поверхневих вод;
– сніговим покривом;
– станом лісів;
– станом сільськогосподарських посівів;
– запасами вологи в грунті;
– радіаційним станом.
Міністерство охорони здоров’я здійснює вибіркові спостереження за:
– рівнем забруднення атмосферного повітря в місцях проживання населення;
– станом поверхневих вод суші в місцях використання їх населенням;
– станом морських вод у рекреаційних зонах;
– хімічним та біологічним забрудненням грунтів на території населених пунктів і за господарсько-побутовим и відходами;
– інтенсивністю фізичних чинників (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо);
– станом здоров’я населення і впливом на здоров’я забруднення навколишнього природного середовища.
Міністерство аграрної політики здійснює:
– радіологічні, агрохімічні й токсикологічні спостереження за грунтами сільськогосподарського використання;
– токсикологічні й радіологічні спостереження за сільськогосподарськими рослинами та продуктами з них;
– зоотехнічні, токсикологічні й радіологічні спостереження за сільськогосподарськими тваринами та продуктами з них.
Державний комітет лісового господарства здійснює спостереження за:
– станом лісів, грунтів у лісах;
– станом мисливської фауни в лісах.
Державний комітет по земельних ресурсах здійснює спостереження за:
– структурою землекористування;
– трансформацією земель залежно від їх цільового призначення;
– станом та якістю грунтів і забрудненням ландшафтів;
– станом рослинного покриву земель;
– відновленням порушених земель;
– станом зрошуваних і осушених земель, а також земель з ознаками вторинного підтоплення і засолення;
– станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, лиманів, заток.
Державний комітет по водному господарству здійснює:
– радіологічні й гідрохімічні спостереження за водами (на водногосподарських системах комплексного призначення, у системах міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання, у зонах впливу АЕС);
– спостереження за станом грунтів у межах впливу меліоративних систем;
– спостереження за переформуванням берегів і гідрогеологічним станом у прибережних зонах водосховищ;
– облік ресурсів поверхневих вод.
Державний комітет з питань житлово-комунального господарства здійснює спостереження за:
– якістю питної води централізованих систем водопостачання міст і селищ міського типу;
– станом стічної води міської каналізаційної мережі;
– станом зелених насаджень у містах і селищах міського типу;
– проявами небезпечного підняття рівня грунтових вод у межах міст і селищ міського типу.
Підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища, зобов’язані вести спостереження за викидами і скидами та розміщенням відходів.
Мінекоресурсів разом з іншими органами державної виконавчої влади, названими вище, забезпечує вдосконалення мереж спостережень за станом навколишнього природного середовища, раціоналізацію й оптимізацію роботи служб спостережень, уніфікацію методик спостережень та лабораторних аналізів, удосконалення бази приладів і систем контролю, створення міжвідомчого банку даних про стан навколишнього природного середовища, створення локальних, регіональних і національного центрів моніторингу навколишнього природного середовища, а також координує роботу, що проводиться в Україні за міжнародними природоохоронними програмами, у яких використовуються результати моніторингу.
Взаємодія зазначених органів, підприємств, установ, організацій і забезпечення функціонування системи державного моніторингу навколишнього природного середовища на всіх рівнях здійснюється відповідно до міжвідомчих положень та технологічних інструкцій.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)