Екологічне управління – Шевчук В. Я. – Екологічні карти
Перелік тематичних карт, що використовуються для цілей екологічного управління, досить великий і різноманітний: карти грунтового покриву; карти рослинного, тваринного світу; геологічні, геоморфологічні, кліматичні, соціально-економічні карти та ін. Тематичні карти дають інформацію про природний потенціал території, її характеристики, здатність витримувати антропогенні навантаження. їхнє основне призначення – систематизація інформації про компоненти природного та антропогенного середовища, які є чинниками, що впливають на формування екологічної ситуації на відповідній території.
Екологічні карти.
Ці карти являють собою просторове відображення взаємодії живих організмів, людини і середовища. Екологічне картографування перебуває в стадії становлення. Щоб вирішити комплекс екологічних проблем України, слід розробити цілісну систему екологічного картографування, яка б містила покомпонентні, індикаційні, оцінні, прогнозні та інші види карт. Особлива увага має приділятися картам проблемних або кризових гсоекологічних ситуацій, які відбивають реальність обстановки і є дієвим інструментарієм для прийняття рішень. Найбільш загальний склад системи екологічних карт, призначеної для інформаційного забезпечення екологічного управління, повинен відображати такі питання:
– оцінку екологічного потенціалу територій;
– характеристику господарського впливу на геоекосистеми;
– дані про стійкість геоекосистем до техногенних впливів;
– характеристику здоров’я населення, зумовленого станом природного середовища і техносфери;
– прогноз екологічної ситуації.
Існують іще спеціалізовані екологічні карти, які поділяються на три групи:
1) аналітичні карти характеристик ситуації (стан окремих компонентів ландшафтів із набором геофізичних і геохімічних параметрів; сучасні природні, особливо відновлювані, ресурси; характер та інтенсивність антропогенного забруднення повітря, грунтів і води тощо);
2) синтетичні карти сумарного впливу діяльності людини, які відображають геоекологічні аспекти взаємодії суспільства і природи (ступінь зміни природних ландшафтів і основні чинники цих змін; екологічно зумовлені аспекти стану здоров’я населення; тенденції та прогноз змін стану навколишнього середовища та причини, що їх зумовлюють, тощо);
3) комплексні карти, які зорієнтовані на багатокомпонентні несинтезовані оцінки стану навколишнього середовища, дають конкретні рекомендації або призначені для перспективного планування і враховують як економічні, так і екологічні аспекти.
Перелічені екологічні карти можуть бути як статичними, так і динамічними, їх застосування дає змогу оцінити не тільки забруднення довкілля, а й відобразити різноманітні екологічні аспекти:
– природні чинники, що визначають ступінь забруднення і самоочищення ландшафтів або екосистем;
– характер та інтенсивність антропогенного впливу (джерела і полігони забруднення, асоціації забруднювачів та інші види впливів);
– виявлені та прогнозні реакції природних систем і населення на антропогенний вплив;
– заходи щодо мінімізації або ліквідації шкідливих впливів та щодо оптимізації природокористування.
Розвиток екологічного картографування в Україні тісно пов’язаний із проблемою створення інформаційних баз даних для систем екологічного управління. Гармонізація взаємодії між couio-, reo – та біотосферою потребує наявність інформаційних баз, що сприяють дослідженню всіх компонентів цих сфер. Масштаби екологічних карт залежать від рівня екологічного моніторингу, на якому проводиться збирання необхідної інформації. Методика екологічних досліджень природно-антропогенних геоекосистем для створення баз даних, яка розроблена професором О. М. Адаменком, визначає такий перелік екологічних карт у блоках інформаційної бази.
1. Геосфера
1.1. Літосфера
– Карта дочетвертинного геологічного середовища (геологія, тектоніка, літологія, корисні копалини) і його порушення шахтами, свердловинами, кар’єрами, провалами, зсувами та іншими антропогенними й природними чинниками.
– Карта розробки мінерально-сировинних ресурсів.
– Карта четвертинного геологічного середовища (генезис, вік, літологія відкладів з елементами геоморфології і неотектоніки, корисні копалини) і його порушення антропогенними й природними чинниками.
1.2. Геофізсфера
– Карти радіаційних, гравітаційних, магнітних, теплових, електричних, сейсмічних, гепатогенних та інших природних полів і їхнього впливу на здоров’я людей.
1.3. Геоморфосфера
– Геоморфологічна карта з порушеннями рельєфу сучасними та древніми геодинамічними процесами (сейсмолислокації, зсуви, площинна й лінійна ерозія, яри, обвали, осипання, карст, суфозія, провали тощо) та їх прогнозування.
1.4. Гідросфера
– Карта підземних вод та їх забруднення шкідливими речовинами.
– Карта фунтових вод та їх забруднення шкідливими речовинами.
– Карта поверхневих вод та їх забруднення шкідливими речовинами.
– Карта несприятливих гідрологічних явищ (повені, пересихання і промерзання русел, селеві потоки, лавини, замулювання, наноси на заплавах рік, ерозія берегів, заболочення та ін.).
– Карта водопостачання, водоспоживання та водовідведення.
– Карта санітарно-гігієнічного стану водних ресурсів та прогнозування водокористування в близькому і подальшому майбутньому.
1.5. Атмосфера
– Карта стану повітряного басейну і його забруднення окисами сірки, азоту, вуглецю, пилу та іншими шкідливими компонентами від стаціонарних джерел.
– Карта транскордонних переносів.
– Карта забруднення атмосферного повітря автотранспортом.
– Карта частки автотранспорту та стаціонарних джерел у загальному забрудненні атмосферного повітря району.
– Карта площинного розподілу ресурсів тепла і вологи залежно від рельєфу.
– Карта вітроенергетичних ресурсів.
2. Біотосфера
2.1. Педосфера
– Карта грунтів та їх забруднення шкідливими речовинами.
– Карта трансформації земельних угідь під впливом ерозії, зсувів, підтоплення та інших несприятливих процесів.
– Карта меліорації земель та її наслідків.
– Карта використання в сільському господарстві мінеральних добрив та отрутохімікаті в. їй
– Карта прогнозування динаміки використання земельних ресурсів у близькому і подальшому майбутньому.
2.2. Фітосфера
– Карта лісових ресурсів, лісостепової, степової і лучної рослинності, полезахисних лісосмуг, водоохоронних лісів, штучних агросистем.
– Карта забруднення рослинного покриву хімічними речовинами, радіонуклідами та іншими забруднювачами.
– Карта прогнозу змін забруднення рослинного покриву в близькому і подальшому майбутньому.
2.3. Зоосфера
– Карта токсикозу диких і свійських тварин.
– Карта екологічної ситуації в місцях розташування тваринницьких комплексів.
3. Соціосфера
3.1. Техносфера
– Карта джерел забруднення.
– Карта побутових і промислових відходів, їх розміщення, утилізації та переробки.
– Карта екологічної ситуації в місцях сміттєзвалищ.
– Карта радіаційного забруднення району.
– Карта шумового, електромагнітного, високочастотного та іншого забруднення.
– Карта автодоріг і впливу автотранспорту на стан забруднення навколишнього середовища (повітря, землі, рослин) уздовж автомагістралей.
3.2. Демосфера
– Карта медико-географічного районування.
– Карта ареалів основних захворювань за віковими категоріями населення.
– Карта ареалів відхилення від нормального фізичного і психічного розвитку дітей дошкільного та шкільного віку.
– Карти професійних захворювань на промислових підприємствах і в сільській місцевості.
– Карта прогнозу змін медико-біологічних і санітарно-гігієнічних умов у близькому і подальшому майбутньому.
Значну частину наведених видів карт доцільно розробляти за допомогою автоматизованих систем картографування. Екологічні карти, що характеризують різноманітні процеси і є результатом моделювання відповідних реакцій та застосування сценарних підходів до розвитку екологічних ситуацій, розробляються на комп’ютерній основі із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення. Найкращим кінцевим продуктом такого картографування є екологічні атласи територій, що містять аналітичні, синтетичні і комплексні карти. Нині сучасний підхід до створення екологічних карт – це застосування геоінформаційних систем, які поєднують у собі всі досягнення екологічної науки та інформаційно-комунікаційних технологій.