Екологічне право України – Шуміло О. М. – 5. Клімат та озоновий шар як об’єкти правової охорони
ЗУ “Про охорону атмосферного повітря” у ст. 16 закріплено засади регулювання діяльності, що впливає на погоду і клімат: “Діяльність, спрямована на штучні зміни стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях, може провадитися підприємствами, установами, організаціями та громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності тільки за дозволами, виданими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів або його територіальними органами, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я або його територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Порядок погодження і видачі дозволів встановлюється КМ України.
Підприємства, установи, організації та громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВР України, скорочувати і в подальшому повністю припинити виробництво та використання хімічних речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар, а також проводити роботу щодо зменшення викидів речовин, накопичення яких в атмосферному повітрі може призвести до негативних змін клімату”.
При цьому треба зазначити, що насамперед регулювання такої діяльності має наслідком виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань. Так, 9 травня 1992 року на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро було підписано Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату. Україна приєдналася до цієї Конвенції 11 червня 1992 року, а ратифікувала її 29 жовтня 1996 року. Основною метою цієї Конвенції було досягнення стабілізації концентрацій парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему у строки, необхідні для природної адаптації екосистем до зміни клімату, що дасть можливість не ставити під загрозу виробництво продовольства і сприятиме забезпеченню подальшого економічного розвитку на стійкій основі. Для забезпечення дієвості механізмів, передбачених цією Конвенцією, було підписано Кіотський протокол до неї. Україна його ратифікувала 4 лютого 2004 року.
Виконуючи свої міжнародні зобов’язання, КМ України затвердив Кліматичну програму України. Зокрема, в ній зазначалося, що клімат є одним з основних природних ресурсів, від якого залежать умови життя і діяльності людини, напрями та рівень розвитку економіки. Як природний ресурс клімат може використовуватися на благо людства. В той же час несприятливі кліматичні явища завдають значних матеріальних та екологічних збитків суспільству. Враховуючи те, що клімат є одним з основних факторів, які формують природне середовище, навіть незначні його зміни на фоні складної екологічної ситуації в Україні можуть спричинити значні соціально-економічні збитки, якщо не вжити комплексу заходів щодо запобігання їм.
Проблема коливань та змін клімату набула світового значення. Коливання клімату є наслідком природних процесів, які обумовлюються взаємодією між атмосферою, океаном, поверхнею суші та біотою. Разом з тим на природні коливання клімату впливає господарська діяльність людини, в першу чергу – викиди в атмосферу парникових газів, основні з яких діоксид вуглецю та метан. За оцінкою міжурядової групи експертів зі змін клімату, у разі збереження існуючих темпів збільшення в атмосфері парникових газів температура приземного шару атмосфери до кінця XXI століття в середньому для земної кулі може збільшитися на 1-3 градуси.
Підвищення середньої глобальної температури приземного шару атмосфери призведе до значних змін клімату в багатьох регіонах світу, у тому числі і в Україні. Це суттєво вплине на всі сфери діяльності людини, а також на біологічну різноманітність, поверхневі та підземні води, земельні ресурси тощо.
Цією програмою передбачалося створення системи моніторингу кліматичних явищ, яка повинна забезпечувати подальші заходи щодо попередження зміни клімату. В 2005 році КМ України було затверджено Національний план заходів з реалізації положень Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, його викладено в новій редакції 5 березня 2009 р. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов’язань у кліматичній сфері в 2007 році створено Національне агентство екологічних інвестицій України, наразі це Державне агентство екологічних інвестицій України, яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра екології та природних ресурсів України, та входить до системи органів виконавчої влади. У межах своєї компетенції Державне агентство екологічних інвестицій України забезпечує реалізацію державної політики у сфері регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї.
Порядок підготовки, розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів, затверджений Постановою КМ України, передбачає порядок реалізації процедур спільного впровадження, під час яких власник має право реалізувати обсяги скорочення викидів парникових газів, що утворилися внаслідок ефективної реалізації ним природоохоронних (кліматоохоронних) заходів.
Іншим об’єктом правової охорони є озоновий шар. Відповідно до визначення, наданого у Юридичній енциклопедії: “Озоновий шар – верхній шар атмосфери, що знаходиться на висоті до 50 км над поверхнею Землі (7-8 км на полюсах і 17-18 км на екваторі). Цей шар насичений озоном, який затримує згубні для живих організмів ультрафіолетові промені, що надходять на Землю з Космосу. Під впливом фреону та інших забруднювачів помічено зниження вмісту озону в атмосфері, а над Антарктикою виявлено “озонову діру”. Це може мати негативний вплив на тваринний і рослинний світ, на здоров’я людей. На запобігання цьому лиху спрямовано Віденську конвенцію про охорону озонового шару”.
Наразі Всесвітня метеорологічна організація ООН повідомила в своїй доповіді, що озоновий шар над Арктикою зменшився до рекордного рівня через хімікати, що містяться в атмосфері.
Згідно з викладеними в доповіді Всесвітньої метеорологічної організації даними, з початку зими 2011 року кількість озону в Арктиці зменшилася на 40%.
Порівняно із зимою 2010 року кількість озону знизилася на 30%. Вчені вважають, що головною причиною виснаження озону в 2011 році стала дія хімікатів і надзвичайно холодна зима.
У той же час, за прогнозами фахівців, до 2030 року рівень озону може відновитися до рівня 1987 року.
Це може статися у зв’язку з тим, що 196 країн підписали Монреальський протокол про зняття з виробництва хімічних речовин, які руйнують озоновий шар.
Уже згадувана Віденська конвенція про охорону озонового шару була підписана 22 березня 1985 року (набрала чинності 22 вересня 1988 року) та прийнята УРСР 20 травня 1986 року. Зокрема, згідно з вимогами цієї Конвенції сторони зобов’язувалися вживати належних заходів відповідно до її положень і тих діючих протоколів, сторонами яких вони є, для захисту здоров’я людини і навколишнього середовища від несприятливих наслідків, які є або можуть бути результатом людської діяльності, що змінюють чи здатні змінити стан озонового шару. З цією метою країни повинні були вживати таких заходів:
– співробітничати шляхом систематичних спостережень, досліджень та обміну інформацією для того, щоб глибше зрозуміти й оцінити вплив діяльності людини на озоновий шар і наслідки зміни стану озонового шару для здоров’я людини і навколишнього середовища;
– вживати належних законодавчих або адміністративних заходів та співробітничати у погодженні відповідних програмних заходів для контролю, обмеження, скорочення чи запобігання діяльності людини, яка підпадає під їхню юрисдикцію або контроль, якщо буде виявлено, що ця діяльність спричиняє чи може спричинити несприятливий вплив, змінюючи або створюючи можливості зміни стану озонового шару;
– співробітничати у розробці погоджених заходів, процедур і стандартів для виконання конвенції з метою прийняття протоколів і додатків;
– співробітничати з компетентними міжнародними органами з метою ефективного виконання конвенції і протоколів.
У рамках виконання Конвенції країнами був підписаний Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар, який набув чинності з 1 січня 1989 року. Відповідно до цього протоколу країни брали на себе зобов’язання щодо кількісного скорочення виробництва та використання озоноруйнівних речовин, заборонявся імпорт та експорт таких речовин між державами, що не є сторонами протоколу, регулювалась міжнародна торгівля ними та запроваджувався режим ліцензування для імпорту й експорту нових, використаних, рециркульованих та утилізованих регульованих речовин.
Експерти високо оцінили ефективність механізмів цього протоколу, оскільки, на їхню думку, завдяки заходам, що було вжито задля захисту озонового шару, вдалося запобігти мільйонам випадків захворювання на рак шкіри в усьому світі. Адже саме озон у стратосфері відповідає за поглинання небезпечних ультрафіолетових променів Сонця.
Без Монреальського протоколу та пов’язаної з ним Віденської конвенції рівень озоноруйнівних речовин в атмосфері до 2050 року міг би зрости в десять разів. У свою чергу, це могло спричинити на 20 мільйонів більше випадків захворювання на рак шкіри та на 130 мільйонів випадків утворення очної катаракти, не кажучи про шкоду для імунної системи людини, дикої природи та сільського господарства.
Свій внесок у таку позитивну динаміку зробила й Україна. Так, у 1996 році було прийнято Програму припинення в Україні виробництва та використання озоноруйнуючих речовин, відповідно до якої передбачалося таке: перехід від використання ХФВ-12 до ГФВ-134а, ГФВ-404 та холодоагентів вуглеводневого ряду ізобутану та пропану; припинення використання розчинників та миючих засобів – ХФВ-113, МХФ та ТХМ; перехід до використання в аерозольній промисловості суміші вуглеводнів – пропану та бутану; заміна для потреб поліуретанової теплоізоляції запінювача ХФВ-11 на циклопентан; використання озонобезпечних систем та вогнегасників в установках автоматичного пожежогасіння на об’єктах паливно-енергетичного комплексу, космічної галузі, авіації, морського та річкового флоту.
Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України затверджено Положення про порядок видачі ліцензій на експорт озоноруйнуючих речовин і продукції, що їх містить, яким визначено єдиний порядок ліцензування експорту озоноруйнуючих речовин і продукції, що їх містить, незалежно від видів зовнішньоекономічних контрактів (продаж, виробничо-технічна кооперація та науково-технічні зв’язки, прикордонна та прибережна торгівля, компенсаційні і консигнаційні угоди, а також бартерні (товарообмінні) операції тощо). Мінприроди, в свою чергу, затвердило Порядок видачі погодження для отримання ліцензії на експсют та імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить3 4, яким визначило процедуру видачі погодження для отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнівних речовин і продукції, що їх містить, та листів-роз’яснень, якщо продукція не містить озоноруйнівних речовин. Погодження, яке видає Мінприроди, – це документ, який є однією з підстав для видачі ліцензії на експорт/імпорт озоноруйнівних речовин та продукції, що їх містить. У разі встановлення факту відсутності озоноруйнівних речовин у переліку продукції, що може їх містити, митне оформлення вантажів здійснюється на підставі листів-роз’яснень Мінприроди України (його територіальних органів), що така продукція не містить озоноруйнівних речовин і ліцензуванню не підлягає.
Також необхідно наголосити: щорічно КМ України визначає переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, а також квоти щодо обсягів міжнародної торгівлі такими товарами. Наприклад, на 2011 рік затверджено переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квоти на 2011 рік. У додатках 3 (Перелік товарів (озоноруйнівних речовин), експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню) та 4 (Перелік товарів, які можуть містити озоноруйнівні речовини й експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню [крім товарів, що перевозяться у контейнерах з особистим майном]) визначено перелік речовин і товарів, що підлягають ліцензуванню.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)