Екологічне право України – Шуміло О. М. – 3. Законодавство України про надра
Стаття 3 КУпН встановлює, що гірничі відносини в Україні регулюються КУ, ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”, КУпН та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них. Одразу ж слід зазначити, що КУпН не містить чіткого визначення гірничих відносин, таке визначення міститься в Гірничому Законі України. Згідно зі ст. 1 цього Закону гірничі відносини – це правовідносини, пов’язані з використанням та охороною надр і врегульовані законами України та іншими нормативно-правовими актами.
У ст. 13 КУ фіксує право власності народу України на надра та природні ресурси її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, гарантуючи кожному громадянину право користування ними. Також встановлює, що від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Наступною ланкою в ієрархії нормативно-правових актів, що регулюють охорону та використання надр, є міжнародно-правові документи (договори, конвенції, декларації тощо). Слід зазначити, що надра є природним об’єктом, нерозривно пов’язаним з територією, і не можуть бути переміщені. Правове регулювання використання надр на території країни на міжнародному рівні практично відсутнє. Регулюванню підлягає використання надр за межами території країни тау відкритому морі.
Одним з основних міжнародних документів, що регулюють користування надрами за межами України, є згадана вище Конвенція про континентальний шельф. Вона встановлює загальні правила та принципи права держави на розробку надр на її континентальному шельфі.
Окрему низку міжнародних договорів становлять договори, що розмежовують континентальний шельф між країнами. Україна в частині правонаступництва СРСР має такий договір із Туреччиною. Шельф Чорного моря між Україною та Румунією в 2009 році було розподілено рішенням Міжнародного суду ООН. Підготовка договору про розмежування континентального шельфу Чорного та Азовського морів між Україною та Російською Федерацією триває досі.
Генеральною Асамблеєю ООН у 1970 році була прийнята Декларація принципів, що регулюють режим дна морів та океанів та його надр за межами дії національної юрисдикції, яка визначає загальні засади використання надр за межами виключних зон та континентального шельфу країни. Зокрема, Декларація встановлює неможливість і недопустимість одноосібного привласнення надр будь-якою державою, юридичною чи фізичною особою.
Правовою основою для розвитку законодавства про надра є ЗУ “Про охорону навколишнього природного середовища”, який визначає загальні засади та принципи охорони й використання природних об’єктів, у тому числі надр.
Центральне місце в системі джерел права надрокористування займає КУпН, основним завданням якого є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Крім КУпН, використання надр регулюється низкою інших законодавчих актів України. Наприклад, ЗУ “Про нафту та газ”, який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та регулює відносини, пов’язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їхньої переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб’єктів відносин, що виникають у зв’язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їхньої переробки, захистом прав споживачів нафти і газу та працівників галузі.
Гірничий Закон України визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій.
ЗУ “Про угоди про розподіл продукції” спрямований на створення сприятливих умов для інвестування пошуку, розвідки та видобування корисних копалин у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони на засадах, визначених угодами про розподіл продукції. Цим ЗУ регулюються відносини, що виникають у процесі укладення, виконання та припинення дії угод про розподіл продукції, визначаються основні правові вимоги до таких угод, а також особливості правовідносин щодо користування надрами на умовах розподілу продукції.
Безпосередньо не регулює використання надр, але створює для цього необхідні організаційні передумови ЗУ “Про державну геологічну службу України”. В частині правового регулювання плати за використання надр гірничі відносини врегульовані ПК України.
Не вдаючись до класифікації за юридичною силою та органом прийняття, всі підзаконні нормативно-правові акти у сфері охорони та використання надр можна поділити на кілька груп.
До першої групи належать акти, що створюють організаційно-правову складову використання надр. Це документи, що встановлюють правовий статус суб’єктів: Указ Президента України “Про Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України”, Указ Президента України “Про Положення про Державну службу геології та надр України”, Постанова КМ України від 10.11.2000 р. № 1689 “Про затвердження Положення про Державну комісію України по запасах корисних копалин”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)