Екогеографія України – Гавриленко О. П. – 1.3. Сучасна екологічна політика України
Екологічна політика України визначена за “Основними напрямами державної політики в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, затвердженими Верховною Радою України у 1998 р. Цей документ передбачає довгострокову стратегію розв’язання екологічних проблем в Україні на національному, регіональному, місцевому та об’єктному рівнях.
Нагальним завданням політики у сфері охорони довкілля є проведення інституційної реформи державної системи охорони довкілля та використання природних ресурсів; упровадження механізмів та інструментів екологічної політики, реалізація пріоритетних національних і державних програм з метою створення умов для сталого збалансованого розвитку держави; створення державної системи регулювання екологічної безпеки як неодмінної складової національної безпеки України. У цій галузі визначено конкретні пріоритетні завдання:
– удосконалення економічних механізмів охорони природи та природокористування з метою формування умов для концентрації фінансових ресурсів та їх цільового використання, щоб фінансувати невідкладні екологічні заходи загальнодержавного і регіонального значення;
– суттєве підвищення ефективності застосування мінерально-сировинної бази та інших природних ресурсів;
– створення державної системи моніторингу довкілля та управління використанням природних ресурсів;
– забезпечення безпеки функціонування АЕС;
– реалізація екологічних програм, спрямованих на поліпшення якості повітря, води, розвиток заповідної справи та створення цілісної екомережі, запровадження і дотримання принципів екологічно збалансованого розвитку;
– упровадження нових правових інструментів з метою розширення можливостей участі громадськості у розв’язанні природоохоронних проблем.
Головне завдання Концепції сталого розвитку України – це забезпечення можливостей інтеграції екологічної політики у стратегію соціально-економічних реформ. Нагадаємо” що Концепцію сталого екологічно безпечного розвитку прийняло світове співтовариство на конференції ООН із питань розвитку та охорони природного середовища (Ріо-де-Жанейро, 1992). її основною метою є забезпечення збалансованого вирішення соціально-екологічних питань, збереження природного середовища і природно-ресурсного потенціалу в майбутньому. У першому принципі Декларації Ріо про навколишнє середовище та розвиток зазначено: “Люди є центром сталого розвитку. Вони мають право на здорове життя у гармонії з природою”. Сутність сталого розвитку полягає в задоволенні потреб сьогодення без обмеження інтересів майбутніх поколінь,
В Україні здійснюються роботи щодо створення єдиної державної системи використання і відтворення природних ресурсів, спрямовані насамперед на розвиток системи ведення кадастрів природних ресурсів” удосконалення нормативно-правового забезпечення дозвільно-ліцензійної діяльності природокористування. Незважаючи на ускладнення, що виникли під час створення об’єктів природно-заповідного фонду у зв’язку з проведенням земельної реформи, площі територій природно-заповідного фонду продовжують збільшуватися.
Також триває удосконалення законодавчої бази у сфері екологічної безпеки та поводження з відходами. Основна мета екологічної політики України – гарантування екологічної безпеки життєдіяльності громадян України; впровадження належних матеріальних, процедурних, інституцій них та інших необхідних заходів щодо її регулювання та встановлення організаційно-юридичних умов для реалізації і захисту права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля. До сучасних стратегічних пріоритетів сталого розвитку України в екологічній сфері належать:
– гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму негативного впливу наслідків аварії на ЧАЕС;
– поліпшення екологічного стану річок України, зокрема басейну р. Дніпро” та якості питної води;
– стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;
– будівництво нових і реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;
– запобігання забрудненню Чорного й Азовського морів, поліпшення їх екологічного стану;
– формування збалансованої системи природокористування та екологізації технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;
– збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідної справи.
Головними соціальними пріоритетами екологічної політики України у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи є:
– екологічне поліпшення стану забруднених радіонуклідами територій;
– розробка механізмів відновлення господарської діяльності на цих ділянках;
– забезпечення відповідних робіт у зоні відчуження;
– забезпечення екологічної безпеки атомної станції, діяльність якої припинено, і, зокрема, об’єкта “укриття”;
– очистка ставка-охолоджувача від радіоактивного забруднення, надійний захист водних артерій від забруднення радіонуклідами;
– працевлаштування звільнених працівників ЧАЕС та ін. За рішенням Європейської економічної комісії ООН про
Проведення Всеєвропейської конференції міністрів “Довкілля для Європи” у м. Києві (2003 p.), Україну визначено у співтоваристві держав Європи як координатора європейського екологічного процесу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)