Екогеографія України – Гавриленко О. П. – 7.2. Заходи з очищення поверхневих і підземних вод України і контроль за якістю води

За запасами вільної води Земля – найбільш “водна” планета Сонячної системи. Весь об’єм гідросфери перевищує 1454 млн км3, із них майже 94 % займає Світовий океан, 4,12 % – підземні води, 1,65 % – льодовики й 0,0001 % – річкові води. Об’єм прісної води гідросфери становить загалом 2 % її загального об’єму, а з урахуванням недоступності для використання тієї частини, що законсервована у льодовиках, – усього 0,3 % об’єму гідросфери.

Важливою рухомою силою відновлення ресурсів прісної води є кругообіг води, який взаємопов’язує всі частини гідросфери. Кругообіг води часто порівнюють із вічним двигуном, що “качає” воду з океану на материки протягом мільярдів років. У планетарному масштабі розрізняють великий і малий кругообіги води. Сутність великого полягає у звільненні частини хімічно пов’язаної води з гірських порід та виділенні вільної води під час вулканічної діяльності. Наслідком цього кругообігу протягом геологічної історії Землі є утворення Світового океану. Малий кругообіг відбувається набагато швидше за такою схемою: випаровування – опади – інфільтрація – стік. Його результатом є безперервний поверхневий і підземний стоки з материків у океан, поповнення підземних вод, а також збереження “замороженої” води у льодовиках.

До раціонального використання водних ресурсів належать: їх економні витрати, правильне співвідношення видів прямого та опосередкованого використання, боротьба із втратами води у процесі транспортування, заборона деяких видів промислового використання питної води. Охорона вод – це система заходів (місцевих, державних, міжнародних), спрямованих на використання і відтворення водних ресурсів з метою забезпечити задоволення потреб суспільства та сприятливий вплив вод на весь природний комплекс. До її складу входять такі основні заходи:

– збереження водойм;

– запобігання якісним змінам води та її кількісному зменшенню в регіонах;

– збереження оптимального співвідношення об’ємів води в різних фізичних станах (газо – та пароподібному, рідкому, твердому);

– збереження оптимального співвідношення об’ємів грунтової, підземної, наземної та атмосферної вод;

– збереження оптимального кругообігу води в регіонах;

– підтримання на певному рівні кількості опадів. Здійснювати заходи з охорони вод неможливо без дотримання основних принципів охорони водних ресурсів, а саме таких:

– поєднання процесів використання і охорони;

– збільшення об’єму та поліпшення якості вод, нормоване водокористування;

– припинення використання водойм з метою знешкодження стічних вод;

– вода – економічна категорія, продукт, що має вартість;

– регулювання річкового стоку, переведення поверхневого стоку в підземний та ін.

Відтворення водних ресурсів включає заходи із забезпечення оптимального кругообігу води шляхом впливу на елементи природи, що зумовлюють цей кругообіг (рослинність, грунти, атмосфера, температура тощо). У процесі кругообігу речовин повне відновлення води океанів відбувається через 2600 років, підземних вод – майже 5 тис. років, грунтової вологи – 0,9 року, річкової й озерної вод – 3,3, а тільки річок – 0,033 року. Тобто, якщо припинити забруднення води шляхом її відновлення, в річці вона буде чистою через декілька днів, а в грунті – через один рік.

В океані та підземних водах процес забруднення стійкими речовинами може тривати ще багато століть після його припинення. У багатьох водоймах інтенсивність забруднення значно перевищує здатність води до самоочищення. Водні ресурси потребують охорони від природних та антропогенних факторів, що негативно діють. Наприклад, надто інтенсивне випаровування внаслідок високої температури повітря й вітрів. Особливо завдає шкоди водним ресурсам забруднення відходами соціального обміну речовин, що викидаються на грунт, у воду та атмосферу. Тому серед технічних засобів захисту водного середовища від забруднення вирізняють такі основні:

– захист морського середовища під час експлуатації суден – очистка та нейтралізація газових викидів суднових енергетичних установок;

– заходи, спрямовані на боротьбу з розлитою нафтою – механічні та біологічні методи усунення нафти. У природних умовах за допомогою фізичних процесів забезпечується перенесення (дрейф) нафти, а шляхом хімічних та біологічних – для її руйнування. Відомо понад 100 видів бактерій, які окислюють нафтопродукти;

– очищення господарсько-побутових і виробничих стічних вод полягає у застосуванні механічних, хімічних, фізико-хімічних, біохімічних, термічних та комбінованих методів. Найефективнішим щодо економії засобів і раціонального використання водних ресурсів є очищення стічних вод до нормативів, що існують для води в системах оборотного водопостачання, тобто певний об’єм води багаторазово циркулює у виробництві, а скидання стічних вод мінімальне або не відбувається взагалі*97.

*97: {Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології: Підручник. – К.: ВПЦ “Київ. ун-т”, 2001. – С. 230.}

В Україні з метою систематичного спостереження за водними об’єктами створено мережу гідрологічних та гідрометеорологічних станцій і постів. Як правило, водоочисні споруди – це складні господарські комплекси, де поєднуються різні методи і способи очищення та поліпшення якості води (рис. 7.6). Склад і конструкція цих комплексів визначається, насамперед, господарським призначенням очисних споруд. Найліпше і досконало водоочисні заходи здійснюються на спеціальних очисних станціях водопровідних мереж.

Виокремлюють такі основні методи очищення води, освоєні на рівні сучасних технологій:

– механічний (відстоювання) – використовується для усунення з води нерозчинних домішок. У відстійниках осідають важкі частинки з густиною понад 1 г/см3, а легші спливають на поверхню. За допомогою цього методу забезпечується зменшення забруднення зваженими речовинами до 90 %, а органічними – до 20 %;

– хімічний полягає у коагуляції й нейтралізації забруднювальних речовин. Окремі нерозчинні речовини в процесі коагуляції перетворюються у нешкідливі розчинні сполуки. Методи хімічної очистки дають змогу довести ступінь очищення води за сумою нерозчинних речовин до 80-85 %;

– фізико-хімічний здійснюється на основі кількох методів: 1) флотацій – пропускання через стічні води повітря, бульбашки якого під час підняття вгору захоплюють із собою і виносять з потоку води забруднювальні речовини; 2) сорбцій – це здатність поглинати забруднювальні речовини та акумулювати їх на своїй поверхні; 3) екстракцій – уведення у стічні води речовин, які можуть розчиняти забруднювальні речовини; 4) евапорацій – пропускання через нагріту стічну воду водяної пари; 5) іонний обмін – це поглинання забруднювальних речовин у процесі фільтрування через іонні смоли; 6) електроліз – пропускання через стічні води електричного струму в спеціальних електролізерних установках. Ступінь очищення води за сумою нерозчинних речовин становить майже 90 %;

– біологічний проводиться шляхом біологічного окислення забруднень у природних умовах (на полях зрошення, у спеціальних біологічних ставках, а також штучних умовах – біологічні фільтри тощо). Під час такого очищення вилучається лише 10-40 % неорганічних речовин і практично не вилучаються солі важких металів;

– біохімічний – основний метод очищення стічних вод, забруднених органічними речовинами. Це біофільтри, аеротенки, аератори, конструкції яких постійно вдосконалюються.

Екогеографія України   Гавриленко О. П.   7.2. Заходи з очищення поверхневих і підземних вод України і контроль за якістю води

Усі водоохоронні заходи умовно поділяються на три види:

– профілактичні, спрямовані на запобігання забрудненню, засміченню і виснаженню вод або їх обмеження. Ці заходи передбачають здійснення таких дій, як: 1) розробка схем комплексного використання та охорони водних ресурсів; 2) визначення впливу ділянок, обраних під забудову, спорудження водних об’єктів; 3) раціональне розміщення об’єктів; 4) удосконалення виробництва і дотримання технологічної дисципліни;

– діагностичні. Сутність цих заходів полягає у виявленні складу й обсягів можливого забруднення вод, а саме; 1) нормування водопостачання і водовідведення; 2) нормування граничнодопустимих концентрацій різних речовин у водах питного, рибогосподарського та іншого призначення; 3) контроль за скиданням стічних вод та екологічним станом водних об’єктів;

– процедурні, спрямовані на усунення забруднення та несприятливого антропогенного впливу на воду. До таких заходів належать: 1) організація безстічного виробництва; 2) застосування зворотного водопостачання; 3) заміна водного охолодження повітряним;4) утилізація цінних речовин; 5) очищення снігових і зливових вод; 6) накладання штрафних санкцій за забруднення, засмічення і виснаження вод аж до закриття підприємств згідно з чинним законодавством.

Окрему групу становлять меліоративні заходи, зокрема, фітомеліорація – складова схем комплексного використання й охорони водних ресурсів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Екогеографія України – Гавриленко О. П. – 7.2. Заходи з очищення поверхневих і підземних вод України і контроль за якістю води