Цілеспрямований розвиток здібностей є найбільш складною і суперечливою проблемою формування знань, умінь і навичок як основних складових, що визначають готовність дитини до діяльності й усвідомленої поведінки. Прагнення розв’язати її зумовлене постійно зростаючою потребою суспільства

Важливу роль у житті людини відіграють здібності до практичної діяльності. До цієї категорії зараховують організаторські і конструктивно-технічні здібності. Зачатки організаторських здібностей дитини можна спостерігати уже наприкінці раннього віку. Особливо яскраво вони проявляються та інтенсивно

При вивченні здібностей дитини ні в якому разі не можна ставити “діагноз”. Адже обдаровані діти мають лише потенційні можливості, які лише за сприятливих умов проявлятимуться. Ранні прояви спеціальних здібностей зустрічаються зрідка: найчастіше вони акцентуються

Прояви обдарованості характеризуються індивідуалізованістю, що виявляється у своєрідному поєднанні різних сфер психіки у обдарованої людини. Вона не залежить від матеріального та соціального статусу сім’ї. Якщо у родині умови сприятливі, робиться усе можливе для всебічного

Соціально-психологічна готовність дитини до шкільного навчання передбачає сформованість у неї якостей, завдяки яким вона зможе працювати разом з іншими людьми, підкоряючись вимогам дитячої групи, поступаючись партнерам спілкування і захищаючи інтереси та гідність власних. Старший

У школі дитина переходить до систематичного засвоєння основ наук, наукових понять, що спричиняє особливий розвиток пізнавальної сфери дошкільника. У 6-річному віці помітно вдосконалюються пізнавальні процеси. На 25-30% поліпшуються гострота зору, розрізнення кольорів та їх

Наприкінці дошкільного періоду дитина починає усвідомлювати своє становище як таке, що не відповідає її можливостям, її вже не задовольняють доступні у грі засоби, що наближають до життя дорослих. Психологічно дитина переростає гру, хоч ще

Соціальна готовність до школи передбачає і належну сформованість у дитини вміння вибудовувати свої взаємини з педагогом та однолітками. Вихователь, який систематично спостерігає за поведінкою дітей у групі дошкільного закладу, знає, хто з них уміє

Абрамова Г. С. Возрастная психология. — М.: Академический проект, 2001. Аверин В, А. Психология детей и подростков. – СПб., 1998. Аксарина Н. М. Воспитание детей раннего возраста. – М.: Педагогика, 1977. Амонашвили Ш. А.