Дитяча психологія – Павелків Р. В

1.1. Сутність дитячої психології Дитинство е періодом найшвидшого та найінтенсивнішого розвитку людини. Інші періоди не передбачають такої кількості своєрідних життєвих етапів, як раннє і дошкільне дитинство. Упродовж 6-ти-7-ми років життя у психіці дитини відбуваються

Дитяча психологія є молодою наукою. Зародилась вона наприкінці XIX ст. з виходом книги німецького вченого-фізіолога Вільгельма Прейєра (1841-1897) “Душа дитини”, у якій подано нотатки щоденних спостережень автора за розвитком свого сина. Попри те що

Психологія, як і кожна наука, послуговується як загальнонауковими, так і специфічними Методами – способами, які дають змогу досліджувати предмет науки. Відповідно до цілей і мети дослідження обирають певну сукупність (систему) методів, які об’єднують у

Рівень розвитку теорії визначає стратегії і методи, якими послуговуються у дослідженнях. Достовірні дані можна отримати лише з допомогою наукових методів, які забезпечать об’єктивність дослідження. Наукове дослідження починається із фіксування, нагромадження фактів, які піддають теоретичному

Нерідко дослідник змушений спеціально викликати прояви дитячої психіки, які його цікавлять. На це і спрямований психологічний експеримент. Психологічний експеримент (лат. ехреrimentum – спроба, дослід) – спеціально організована форма дослідження психічного розвитку Дитини. В експерименті

Будучи методом дослідження, бесіда має чітко усвідомлену мету, відбувається з використанням заздалегідь підготовлених питань, які формулюються точно, коротко і ясно. Бесіда – метод Отримання інформації за допомогою словесного спілкування дослідника З дитиною з метою

Застосування тестів дає змогу отримати результати, які можна порівнювати, а отже, досягти вищого рівня об’єктивності їх аналізу. До тестів можна зараховувати лише ті, за допомогою яких фіксування ознак особистості відбувається у стандартизованих ситуаціях, що

Психічне становлення індивіда, формулювання особистості є біологічно і соціально зумовленим процесом. Історія попереднього розвитку людину (філогенез) впливає на індивідуальний розвиток (онтогенез) двома шляхами – біологічним і соціальним. Процес психічного розвитку дитини характеризується загальними закономірностями,

Психічне становлення індивіда, формулювання особистості є біологічно і соціально зумовленим процесом. Історія попереднього розвитку людину (філогенез) впливає на індивідуальний розвиток (онтогенез) двома шляхами – біологічним і соціальним. Процес психічного розвитку дитини характеризується загальними закономірностями,

Суспільство спеціально організовує процес передавання дитині суспільно-історичного досвіду, контролює його, створюючи для цього спеціальні навчально-виховні заклади: дошкільні, школи, вищі навчальні заклади, позашкільні установи тощо. Дитина засвоює знання, формує вміння і навички у процесі навчання.

Серед зовнішніх факторів, які впливають на розвиток дитини, важливу роль відіграє навколишнє середовище, тобто загальна ситуація, в якій вона розвивається, особливо соціальні, екологічні, культурні умови життя. Ілюстрацією цього впливу можуть бути описані випадки (Бельгія,

Вікові новоутворення у психічному розвитку дитини відбуваються не спонтанно, а в процесі її діяльності. Діяльність є системою, яка має будову, внутрішні переходи, перетворення та розвиток. Діяльність – активність суб’єкта, спрямована на взаємодію з навколишнім

У психічному розвитку дитини навчання відіграє провідну роль. З раннього віку вона вчиться в дорослих не лише ходити, правильно використовувати предмети, говорити, але і думати, відчувати, керувати своєю поведінкою. Тобто не лише практичні, але

Кожен віковий етап неоднаково сприйнятливий до різних видів навчання. У житті дитини є багато періодів, коли певні навчальні впливи залишають найсильніший слід у її психічному розвитку. їх називають сензитивними періодами розвитку. Сензитивні (пізньолат. Sensitivus

У процесі свого розвитку дитина під впливом обставин життя змінює місце, яке вона об’єктивно посідає в системі людських відносин. У ньому є якісно своєрідні стадії, кожна з яких має свої особливості і характеризується місцем,

Серед загальнопсихологічних закономірностей постійно виявляються індивідуально-психологічні відмінності, які можуть характеризувати як часткові психічні властивості, психічні процеси (пороги відчуття, час реакції, індивідуальні особливості сприймання, уваги, пам’яті, мислення, емоційної реактивності тощо), так і цілісні особистісні утворення

У психічному розвитку велике значення мають періоди немовлячого і раннього дитинства. Уявлення про нього на ранніх вікових етапах дає змогу зрозуміти закономірності становлення психічних процесів, властивостей і якостей особистості в дошкільному віці. Періодом новонародженості

До особливостей психічного розвитку новонародженого зараховують перехід від пренатального розвитку до постна-тального, наявність безумовних рефлексів, розвиток органів чуття і емоційної сфери, появу комплексу пожвавлення. У цей період з’являється криза новонародженості. Анатомо-фізіологічні особливості новонародженого Народження

Органи чуття е складним аналізуючим апаратом, що формується у дитини до її народження. Однак вона народжується більш безпорадною, ніж дитинча тварин. На перших порах недосконало працюють її зоровий і слуховий апарати. Очні впадини і

Першою формою людської активності є прояв емоцій дитини. Новонароджений починає своє життя з крику. У перші дні він має безумовно-рефлекторний характер, є результатом спазму голосової щілини, який супроводжує перші дихальні рефлекси. Деякі вчені вважають,

Періодом найінтенсивніших змін у психіці дитини є немовлячий вік (1-й рік життя). У неї розвивається потреба в спілкуванні, немовля оволодіває різноманітними рухами І діями з предметами, з’являються здатність до розуміння людського мовлення і перші

Життя немовляти цілком залежить від дорослого. Дорослий задовольняє органічні потреби дитини – годує, купає, перевертає з одного боку на інший. Задовольняє він і потребу у враженнях: немовля помітно пожвавлюється, коли його беруть на руки.

На 1-му місяці життя немовля є асоціальною істотою, яка живе в замкненому світі, ніби відірваному від дійсності, а внутрішній світ його обмежений вродженою здатністю задовольняти свої органічні потреби. Умови, в яких живе дитина в

Протягом першого року життя дитина досягає великих успіхів, оволодіваючи пересуванням у просторі і найпростішими діями з предметами. Поступальний розвиток моторики дитини забезпечує становлення всіх психічних функцій. Досліджуючи простір, дитина ознайомлюється з властивостями предметів, починає

На 3-му місяці життя немовля, хаотично водячи рукою по ковдрі, раптом хапає її край, випадково торкнувшись іграшки, стискає її пальцями. У цей час дитина починає ніби обмацувати однією рукою іншу. 8-4-місячний малюк може довго