Ділова українська мова – Горбул О. Д. – СЛОВНИК НАЙУЖИВАНІШИХ ТЕРМІНІВ У ДІЛОВИХ ДОКУМЕНТАХ

Аваль (від фр. – вексельне поручительство): 1) відповідальність перед власником векселя; 2) банківська гарантія, яка передається у формі підпису на лицьовій стороні векселя або на прикріпленому до нього аркуші.

Авізо (від італ. – повідомлення) – у банківській, комерційній практиці офіційне повідомлення про виконання розрахункової операції. Надсилається одним контрагентом іншому. За допомогою авізо банки повідомляють своїх клієнтів про дебетові і кредитні записи у рахунках, про виплати переказів, виставлення чека, відкриття акредитива та про інші операції.

Агент (від лат. – діючий) – комерційний посередник; представник установи, який виконує ділове доручення.

Акредитив (від лат. – довірчий) – платіжний документ, за яким одна кредитна установа (банк, ощадна каса) дає розпорядження іншій згідно із заявою клієнта і за його рахунок сплатити певну суму грошей пред’явникові.

Активи (від лат. – діяльний, дійовий): 1) частина бухгалтерського балансу, що відображає на певну дату всі наявні на поданому підприємстві чи в установі матеріальні цінності та кошти; 2) сукупність майнових прав, які належать юридичній чи фізичній особі.

Акцепт (від лат. – прийнятий): а) згода про оплату або гарантування оплати грошових, розрахункових, товарних документів чи товару; б) згода укласти договір на запропонованих умовах. Акцепт широко застосовують як форму розрахунків за товари, що поставляються, і надані послуги у внутрішньому та міжнародному товарно-грошовому обороті; в) форма розрахунків за векселями, чеками та іншими паперами, а також за товарними документами. Здійснюється з допомогою кредитно-банківських установ.

Акціонерне товариство – організаційна форма об’єднання фінансових коштів підприємства, організацій та окремих осіб (акціонерів) шляхом випуску в обіг і продажу акцій. Акціонерне товариство визнається юридичною особою і відповідає за зобов’язання у межах належного йому майна.

Акція (від лат. – дія, дозвіл) – цінний папір, який засвідчує внесення певного паю у фонд акціонерного товариства. Дає власнику право на одержання частини прибутку у формі дивіденду, а також на участь в управлінні справами акціонерного товариства.

Анулювання (від лат. – знищую) – скасування, оголошення недійсним якого-небудь акта, договору або прав.

Арбітр (від лат. – посередник, член третейського суду, арбітражу): а) посередник, якого обирають сторони за взаємною згодою або в передбаченому законом порядку з метою вирішення спору; б) службова особа, котра вирішує майнові спори між підприємствами, установами, організаціями, кооперативами, малими підприємствами.

Арбітраж (від фр.) – орган, який вирішує господарські суперечки між державними підприємствами.

Арбітрування – участь сторін у процесі вирішення спору.

Аукціон (від лат. – продаж з публічного торгу) – спосіб продажу товарів на основі конкурсу покупців, за якого товар (або його зразки) попередньо виставляються для огляду. У формі аукціону проводиться примусовий продаж майна не-платоздатного боржника. Найбільшого поширення набув у зовнішній торгівлі.

Банк (від італ. – лава, конторка, стіл міняйла) – установа, створена для залучення коштів і розміщення їх від свого імені за умов повернення, платності і строковості.

Банкрутство (від фр. з італ. – розбитий банк) – ситуація, що виникає за відсутності коштів у громадянина або підприємства, і відмова у зв’язку із цим платити за своїми борговими зобов’язаннями.

Бізнес (від англ. – справа, угода, біржова операція, комерція) – господарська діяльність (справа), що приносить доход або дає іншу вигоду.

Біржа (від гол., нім.): 1) організаційна форма оптової, в тому числі міжнародної, торгівлі товарами масового виробництва, які мають стійкі й чіткі якісні параметри; 2) систематичні операції з купівлі-продажу цінних паперів, золота, валюти.

Біржа товарна – оптовий, регулярно діючий ринок, на якому відбувається торгівля товарами за зразками або стандартами, в яких вказано перелік необхідних ознак (якість, сортність).

Біржа фондова – організований ринок з купівлі-продажу цінних паперів (державних облігацій, акцій і облігацій підприємств, банківських кредитних білетів, комерційних векселів тощо), який функціонує регулярно.

Брокер (від англ. – займатись маклерством) – посередник, який сприяє здійсненню операцій між заінтересованими сторонами-клієнтами. Як правило, укладає угоди за дорученнями і за рахунок клієнтів, одержуючи за свої послуги винагороду. Спеціалізується на окремих видах товарів і послуг, виступає посередником у здійсненні біржових операцій з товарами і цінними паперами, у фрахтуванні суден і страхуванні. Роль брокерів можуть виконувати юридичні і фізичні особи, багато з яких є великими компаніями,

Брутто (від італ. – букв, грубий): а) валовий доход без вирахування затрат; б) маса товару з упаковкою.

Бюджет (від англ. – букв, сумка) – план доходів і видатків установ, підприємств на певний строк.

Вексель (від нім. – букв, зміна, розмін) – цінний папір (боргова розписка, заставна), що містить безумовне грошове зобов’язання про сплату певній особі або пред’явникові векселя певної суми у певний строк.

Виручка підприємства – кошти, одержані підприємством від продажу товарів, реалізації послуг і виконання робіт.

Вклад – рахунок до запитання, тобто банківський депозит, який може бути вилучено вкладником за першою його вимогою.

Грошовий обіг – безперервний рух грошей у процесі купівлі-продажу товарів і послуг. Грошовий обіг здійснюється в рамках грошової системи кожної країни.

Дебет (від лат. – він винен): а) ліва сторона бухгалтерського рахунку, на якій відображають господарські операції; б) рахунок надходжень і боргів певній уставові.

Дебітор (лат. – зобов’язаний) – боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі.

Депозит (від лат. – річ, віддана на схов): а) гроші або цінні папери, які вносять до кредитних установ (банків, ощадних кас) для зберігання; б) депозитом називають також вклади в банках і в ощадних касах.

Депозитор (лат.) – особа або організація, яка є власником депозиту.

Депонент (від лат. – той, що відкладає): а) юридична або фізична особа, яка внесла цінності в депозит державної установи; б) особа, яка має вільні суми на рахунках у комісіонерів, у кореспондентів банку; в) працівник, який не одержав вчасно заробітної плати.

Державний бюджет – основний фінансовий план утворення і використання централізованого грошового фонду держави.

Договірна ціна – ціна на продукцію, яка встановлюється за згодою між виробником і споживачем.

Документ (свідоцтво) – матеріальний носій інформації, призначеної для її обробки і передачі в часі і просторі. Відомості, що містяться в документі, мають бути зручні для обробки людиною або машиною і мати згідно з діючим законодавством правове значення.

Завдаток – сума, яка сплачується заздалегідь для забезпечення виконання усіх зобов’язань.

Застава – форма виконання зобов’язань. Предметом застави може бути як рухоме, так і нерухоме майно, яке передається кредитору.

Збалансованість – таке становище економіки, коли всі народногосподарські пропорції перебувають у рівновазі. Слід розрізняти матеріально-речову і ціннісну збалансованість.

Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій держави, юридичних осіб і громадян з реалізації інвестицій.

Інвестиція (від лат. – одягаю) – довгострокове вкладання капіталу (коштів) у галузі економіки, переважно за межами країни.

Інвестор (від лат. – одягаю, наділяю) – суб’єкт інвестиційної діяльності, який прийняв рішення про вкладення власних, позикових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей.

Індексація вкладів – зміна рівня процентної ставки, що виплачується вкладнику, коли змінюється загальний рівень цін у державі.

Індосат (від нім.) – особа, якій передаються цінні папери (чеки, векселі тощо) за передплатним написом.

Інкасація (від італ. – виручка, виторг) – збір і транспортування готівки та цінностей, здійснювані банками за дорученнями клієнтів.

Інкасо (від італ. – виручка, виторг) – операція одержання банком грошей за дорученням клієнта і зарахування цих грошей на його банківський рахунок на підставі розрахункових документів.

Інновація (нововведення): 1) вкладання коштів і технологій; 2) нова техніка, технологія, які є результатом досягнень науково-технічного прогресу. Розвиток винахідництва, поява піонерських і великих винаходів є істотним фактором інновації.

Інфляція (від лат. – роздмухування, розбухання) – збільшення кількості паперових грошей, що є в обігу в державі, понад потреби господарського обігу, процес знецінення грошей.

Інфраструктура (від лат. – нижче, під + структура) – комплекс виробничих і невиробничих галузей, які забезпечують умови відтворення: шляхи, зв’язок, транспорт, освіта, охорона здоров’я. Основна виробнича інфраструктура – мережа енергопостачання, транспорту і зв’язку.

Іпотека (від грец. – застава) – застава нерухомості (землі, будівель, споруд тощо) як засобу забезпечення позики, іпотечного кредиту.

Капітал (від лат. – головний)- спочатку головне майно, головна сума, економічна категорія, що виражає суспільно-виробничі відносини способу виробництва. Також: кошти для розвитку підприємницької діяльності.

Капіталовкладення (капітальні затрати) – вклад інвестицій у відтворення основних фондів шляхом будівництва нових і реконструкції, розширення та технічного переозброєння діючих підприємств промисловості, сільського господарства та галузей невиробничої сфери.

Карго (від ісп. – навантаження, тягар, обов’язок): а) судновий вантаж; б) страхування вантажів, які транспортують.

Квота (від лат. – скільки): 1) частка у загальному виробництві або збуті, що встановлюється в рамках угоди для кожного учасника; 2) величина пайового внеску, податкова квота – величина податку, що стягується з певної одиниці обкладення; 3) квота імпортна – один із способів введення кількісних обмежень імпорту з протекціоністською метою.

Комівояжер (від фр. – службовець і мандрівний) – роз’їзний агент із збуту товарів, що діє за дорученням певного підприємства.

Компанія (від лат. – разом, хліб): а) група осіб, об’єднаних певними інтересами (наприклад, виробничими); б) підприємство, засноване на пайовій участі окремих підприємців.

Конверсія (від лат. – перетворення, зміна): а) заміна раніше випущеної державної позики новою, щоб продовжити строки кредиту й змінити умови позики; б) обмін валюти даної країни на іноземну. Також: зміна пропорцій розподілу всіх видів ресурсів між цивільною і воєнною сферами.

Кондиція (від лат. – умова, вимога): а) умови договору; б) норми, стандарти, якість, сорт, яким має відповідати товар (продукція) за умовами договору.

Конкурент (від лат. – той, що біжить разом із кимось) – особа, яка суперничає в будь-якій сфері діяльності з іншою.

Консенсус (лат. – згода, одностайність) – збіг думок. Консенсусний принцип – одноголосне прийняття рішень усіма учасниками наради, конференції тощо.

Консорціум (від лат. – співучасть, спільність) – угода кількох банків або великих підприємств з метою спільного здійснення певних операцій.

Контрагент (від лат. – той, хто домовляється) – сторона у договорі.

Контракт (від лат. – угода) – договір, письмова угода сторін.

Контрактант (від фр. – той, що домовляється) – особа або організація, яка бере на себе певні обов’язки за контрактом.

Концепція (від лат. – сприйняття) – система поглядів на певне явище, його розуміння і тлумачення.

Концерн (англ. – букв, об’єднання) – об’єднання підприємств, які здійснюють спільну діяльність на основі добровільної централізації функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, природоохоронної, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

Кон’юнктура (від лат. – з’єдную) – сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процесу в певній галузі діяльності.

Кооператив (від нім., лат. – той, що співробітничає) – організація громадян, котрі добровільно об’єдналися на основі членства для спільного ведення господарської та іншої діяльності на базі власного, орендованого або наданого у безкоштовне користування майна. Є юридичною особою, має самостійний баланс. Самостійно планує свою виробничо-фінансову діяльність і соціальний розвиток колективу. Є самоокупним підприємством.

Кооперація (від лат. – співробітничаю): а) форма організації праці” за якої певна кількість людей спільно бере участь в одному й тому самому або в різних, але пов’язаних між собою, виробничих процесах; б) добровільні об’єднання людей для спільної господарської діяльності.

Кореспондент (від лат. – той, що відповідає, повідомляє) банку – особа, яка користується послугами банку.

Корупція (від лат. – підкуп) – підкуп посадової особи.

Кредит (лат. – позика; вірю, довіряю): а) особлива форма руху вартості, продаж товарів з відстрочкою платежу або передача на строк грошей та матеріальних цінностей з умовою повернення їх. За надання кредиту стягується процент; б) сума, внесена до кошторису, в межах якої дозволяються витрати на певні потреби; в) переносно – довір’я.

Кредитоздатність – наявність передумов для одержання кредиту, здатність повернути його.

Лізинг (від англ. – здача в оренду) – придбання банком за дорученням підприємств і організацій обладнання, транспортних засобів, іншого майна і передання їх в оренду.

Ліквідність (від лат. – рідкий, текучий) – здатність вчасно погашати боргові обов’язки.

Ліміт (від лат. – межа) – встановлена сума коштів, матеріальних засобів, які господарські органи не мають права перевищувати.

Ліцензія (від лат. – свобода, право) – дозвіл, що видається державними органами на право ввезення (вивезення) товарів із-за кордону (за кордон). У комерційній практиці трапляються: патентна ліцензія на ведення будь-якого виду діяльності (наприклад, торгівлі, на відстріл тварин тощо); ліцензії на експорт і на імпорт; ліцензії на проведення банківських операцій, на проведення операцій в іноземній валюті (для комерційних банків).

Мандат (лат. – доручаю) – документ, який стверджує повноваження певної особи.

Менеджер (від англ. – керувати) – управляючий, керівник, директор, завідувач, адміністратор, найманий професійний управляючий, котрий не є власником компанії.

Менеджмент (англ. – управління, планування, регулювання, контроль) – керівництво, організація виробництва. Сукупність методів, форм, засобів управління виробництвом для досягнення поставленої мети (підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку).

Неліквід – майно, яке не можна використати на конкретному підприємстві.

Нетто (від італ. – чистий): а) вага товару без упаковки (тари); б) ціна товару за вирахуванням знижок; в) чистий прибуток або доход бюджету після вирахування витрат.

Неустойка – сума, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору в разі невиконання або неякісного виконання зобов’язання.

Номінал (від лат. – іменний): а) вартість, що вказується на грошових знаках, акціях та на облігаціях, – номінальна вартість; б) зазначена в прейскуранті або на товарі його ціна – номінальна ціна.

Нотаріат (від слова нотаріус) – державний орган, який посвідчує права і факти, що мають юридичне значення, зокрема засвідчують вірність копій і витягів з документів, факту і часу пред’явлення документа тощо.

Ордер (від нім., фр., лат. – ряд, порядок) – бухгалтерський документ, який містить наказ на вчинення певної операції з коштами, матеріальними цінностями.

Оренда (від лат. – здаю в найм, наймаю) – майнова позика, договір про надання майна, земельної ділянки і т. ін. в тимчасове користування (строк обумовлюється договором оренди) за плату. Нині в оренду можуть передаватися земля, будівлі, споруди, підприємства, засоби виробництва тощо. Оренда не тягне за собою зміни права власності. Власником залишається орендодавець – особа або організація, яка надала своє майно в оренду. У випадку оренди державної власності орендодавець визначається законодавством держави.

Орендне підприємство – підприємство, яке утворюється після укладення договору оренди між державним органом і організацією орендарів, що формується за рішенням трудового колективу. Діє на підставі статуту, затвердженого спільними зборами. З переходом на оренду підприємство зобов’язане взяти на себе виконання прийнятих на рік його здачі в оренду державного замовлення і замовлень на реалізацію продукції в обсязі, що не перевищує замовлення. В організації своєї господарської діяльності орендне підприємство повністю самостійне. Контроль за його діяльністю, а також бухгалтерська І статистична звітність ведуться в порядку, встановленому для кооперативів.

Доходи орендного підприємства, одержувані із виручки після відшкодування матеріальних затрат, оплати праці, сплати податків, орендної плати, страхових платежів за природні і трудові ресурси, надходять в його повне розпорядження. Орендне підприємство самостійно визначає порядок надання вихідних днів і відпусток, порядок прийняття і звільнення працівників, форми і системи оплати праці.

Патент (від лат. – відкритий, очевидний) – документ, який видається на певний строк компетентним державним органом винахіднику або його правонаступнику, котрий засвідчує авторство і виключне право на винахід.

Підприємство – самостійний господарський суб’єкт, створений для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення суспільних проблем і одержання прибутку. Можуть створюватися і діяти підприємства, які перебувають у приватній, державній, муніципальній власності, у власності громадських організацій, а також підприємств змішаної форми власності.

Податки – форма платежу, що стягується з доходів або майна юридичних і фізичних осіб, яка характеризується обов’язковістю, що регламентує розміри і строки внесення.

Податки державні – стягуються центральним урядом на основі державного законодавства і направляються в державний бюджет.

Податки місцеві – стягуються місцевими органами управління на відповідній території і надходять до місцевого бюджету.

Податки непрямі – податки на товари і послуги, які виплачуються за ціною товару або включені в тариф. Акциз – непрямий податок на предмети першої необхідності (сіль, тютюн тощо) з метою поновлення державної скарбниці.

Податки прогресивні – підвищуються із зростанням доходу.

Податки пропорційні – стягуються за єдиною ставкою при будь-якому розмірі доходу. Величина платежу пропорційна сумі доходу.

Позавиробничі затрати – затрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції.

Позика – надання грошей у позику за певну плату, яка встановлюється, як правило, в процентах до суми виданої позики.

Позиковий процент – плата, одержувана кредитором від позичальника за використання грошової позики.

Поліс (від фр., італ. – розписка, квитанція) – страховий документ, який засвідчує укладення договору особистого або майнового страхування і його умови.

Претензія (від польськ., фр., від лат. – виправдовуючись) –пред’явлення права на щось; вимога, скарга, позов.

Прибуток – форма чистого доходу підприємства, є узагальнюючим показником його діяльності. Визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і затратами на виробництво.

Прибуток балансовий – результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Являє собою спільну суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат за цими операціями.

Прибуток розрахунковий – прибуток, який утворюється на підприємстві після відрахування з балансового прибутку сум, призначених для виконання зобов’язань перед бюджетом, перед банками і вищими органами.

Прибуток чистий – прибуток, який залишається у підприємств після сплати податків та інших платежів у бюджет. Надходить в їхнє повне розпорядження. Підприємство самостійно визначає напрями використання чистого прибутку, якщо інше не передбачено статутом.

Процент (від лат. – на сто) – плата, яку сплачує позичальник кредитору за користування позикою. Розмір процента залежить від виду кредиту, його строку, від вчасності погашення одержаних позик.

Резервні фонди – матеріальні і фінансові ресурси, тимчасово вилучені з обігу.

Рейтинг – короткострокова (до одного року) оренда машин і обладнання без права наступного придбання їх орендарем.

Рипкова вартість – поточна ціна на товар, на цінні папери, на валюту, а також рівень ціни, за якою вони можуть бути куплені або продані.

Ринок – сфера товарного обміну, в якій виникають і реалізуються відносини, пов’язані з процесом купівлі-продажу, та конкретна господарська діяльність з приводу просування товарів і послуг від їхніх виробників до споживачів.

Сальдо (від італ. – розрахунок) – різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу. За підрахунками, застосовуваними в бухгалтерському обліку, сальдо визначається щомісяця за станом на перше число. Розраховують різницю підсумкових сум за дебетом і кредитом, за активом і пасивом. Зміст сальдо залежить від призначення рахунка, наприклад, сальдо рахунка каси – залишок готівки в касі підприємства.

Самофінансування – фінансування простого і розширеного (крім нового будівництва) відтворення підприємств за рахунок власних доходів від реалізації продукції.

Статутний фонд – сума основних і оборотних коштів, які надаються підприємству в постійне користування, що фіксується в його статуті. Для державних підприємств виділяється з державних ресурсів і є основою забезпечення виробничої діяльності підприємства.

Субсидія (від лат. – допомога), переважно в грошовій формі, яка надається державою за рахунок коштів державного бюджету місцевим органам влади, юридичним і фізичним особам, іншим державам.

Тариф (від італ.) – плата за послуги виробничого і невиробничого характеру, що надаються підприємствам, організаціям, населенню. Тариф – різновид ціни.

Товар – продукт діяльності, призначений для продажу (реалізації), включаючи роботи і послуги.

Факс – засіб факсимільного абонентського зв’язку, який дає можливість передавати графічну інформацію: тексти, таблиці, схеми тощо.

Фактура (від лат. – оброблення, побудова) – рахунок на проданий товар із зазначенням його кількості і вартості.

Фонди підприємства – сукупність матеріальних цінностей і коштів, використовуваних для забезпечення виробничо-громадської діяльності й економічного стимулювання працівників.

Циркуляр (від лат, – круговий) – письмове розпорядження директивного характеру, яке надсилають підвідомчим установам або підлеглим службовим особам.

Цінні папери – грошові документи, які визначають взаємовідносини між особою, котра випустила ці документи, та їхніми власниками і передбачають, як правило, виплату доходу у формі дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. До цінних паперів відносять акції, облігації, скарбницькі зобов’язання держави, ощадні сертифікати і векселі.

Чек – письмове розпорядження покупців або замовників своїм банкам виплатити зазначену в чеку суму пред’явнику (конкретній особі, підприємцю) або за їхнім наказом іншим юридичним чи фізичним особам.

Юридична особа – підприємство (організація), яке володіє відособленим майном, може від свого імені набувати майнові й особисті немайнові права і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді, в арбітражі або в третейському суді. Має розрахунковий рахунок у банку, веде самостійний баланс.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

Ділова українська мова – Горбул О. Д. – СЛОВНИК НАЙУЖИВАНІШИХ ТЕРМІНІВ У ДІЛОВИХ ДОКУМЕНТАХ