Ділова українська мова – Горбул О. Д. – 5.3. Інструкція

ІНСТРУКЦІЯ – документ, у якому викладають правила, що регулюють спеціальні сторони діяльності і стосунки установ чи поведінку працівників при виконанні службових обов’язків; це зведення правил, детальні настанови, приписи керівного органу чи особи службовим особам або органам, обов’язкові для виконання. Розрізняють відомчі й міжвідомчі інструкції. До відомчих належать інструкції, обов’язкові для системи одного відомства (міністерства). Міжвідомчими називають інструкції, які видаються спільно двома або кількома організаціями різних систем. Такі інструкції обов’язкові для організацій і підприємств цих систем.

Відомчі інструкції бувають:

1) посадові;

2) з техніки безпеки;

3) з експлуатації обладнання та ін.

Інструкція затверджується вищими органами або керівниками організацій (чи їхнім наказом із зазначенням номера та дати видання). На інструкції може бути помітка про те, що вона є додатком до розпорядчого документа. При затвердженні інструкції розпорядчим документом у ньому встановлюється термін введення інструкції, зазначаються відповідальні виконавці.

Інструкція містить спеціальні розділи за групами певних операцій. Розділ у свою чергу складається з окремих пунктів із зазначенням способів та порядку виконання тих чи інших видів робіт (відхилення від дій, передбачених пунктами інструкції, не дозволяються й кваліфікуються як порушення дисципліни).

Реквізити інструкції:

1) назва виду документа (інструкція);

2) гриф затвердження;

3) заголовок;

4) дата, індекс, місце видання;

5) текст;

6) підпис;

7) види погодження.

Текст викладається у вказівно-наказовому стилі із формулюваннями на зразок “повинен, слід, необхідно, не дозволено”. Текст документа має бути стислим, точним, зрозумілим, оскільки він призначений для постійного користування. Зміст викладається від 2-ї, 3-ї особи, рідше – у безособовій формі.

Структура тексту інструкції:

1. Загальні положення (основні завдання працівника; порядок посідання посади; професійні вимоги; кому підпорядковується; основні керівні документи).

2. Функції (предмет, зміст, перелік видів робіт).

3. Права.

4. Посадові обов’язки.

5. Відповідальність.

6. Взаємини (зв’язки за посадою).

Окрему групу становлять посадові інструкції.

Посадова інструкція – це документ, що визначає організаційно-правове становище працівника у структурному підрозділі і забезпечує умови для його ефективної праці.

Посадова інструкція складається з таких розділів: загальна частина; функції; обов’язки; права; взаємовідносини; відповідальність працівника; оцінка працівника.

У загальній частині зазначають: основні завдання працівника; порядок призначення на посаду; професійні вимоги; кому підпорядковується; основні керівні документи.

У розділі “Функції” зазначають предмет, зміст і обсяг обов’язків.

Інструкцію підписує керівник організації.

Примітка. Розділи інструкції й пункти в межах кожного розділу нумерують арабськими цифрами (1., 2., 3.; 1.1., 1.2., 1.3. і т. д.).

Наводимо зразок типової інструкції з техніки безпеки:

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказом Державного

Комітету України з питань

У справах нагляду

За охороною праці

Від 20 жовтня 1998 р. № 107

ЗАРЕЄСТРОВАНО у Міністерстві юстиції України

13 березня 1999 р. за №58/594

ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ для інженерно-технічних працівників, які здійснюють нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією вантажопідйомних кранів

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

2. ОБОВ’ЯЗКИ ІТП З НАГЛЯДУ ЗА ВАНТАЖОПІДЙОМНИМИ КРАНАМИ

3. ПРАВА ІТП З НАГЛЯДУ ЗА ВАНТАЖОПІДЙОМНИМИ КРАНАМИ

4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ІТП З НАГЛЯДУ ЗА ВАНТАЖОПІДЙОМНИМИ КРАНАМИ

Зразок

Міністерство легкої промисловості України Луганське трикотажне об’єднання “Лутрі”

ВКАЗІВКА

11.12.98 м. Луганськ N2 140

Про проведення

І – Констатаційна частина.

“■ Розпорядча частина:

ЗОБОВ’ЯЗУЮ (або: ПРОПОНУЮ і т. ін.)

2. ” –

3. ^

Керівник структурного підрозділу (підпис) Розшифрування підпису



Ділова українська мова – Горбул О. Д. – 5.3. Інструкція