Ділова кар’єра – Дахно І. І. – Кризовий пошук роботи
Економічна криза викликає скорочення зайнятості. Зростає безробіття. Воно особливо зачіпає фінансистів, співробітників девелоперських компаній, маркетологів, піаристів, адміністративних працівників, працівників виробничої сфери.
Звичною стала ситуація, коли працівники переводяться на режим неповного робочого дня або їх відправляють у відпустку без збереження заробітної плати.
Матеріальне становище погіршується внаслідок інфляції та скорочення заробітної плати (як офіційної, так і “в конвертах”). Звільнення з роботи, напевно, мало у кого викликає радість.
Фахівці радять звільненим не кидатися негайно на пошуки роботи, а взяти невеличкий тайм-аут. За цей час вляжуться емоції (в австрійській армії колись можна було скаржитися на свого начальника лише через три доби після виникнення образи), відійде тривога, душевний стан стане спокійним і з”явиться можливість подумати про те, що ж робити далі. Не слід впадати у відчай, жаліти себе, зачинятися вдома. Можна певний час використати на виконання справ, до яких раніше не доходили руки. Потів – шукати роботу. Слід пам’ятати, що в період кризи попит і пропозиція робочої сили модифікуються, порівнюючи з благополучними періодами стану економіки. Американський фахівець Карен Бернс у журналі “US News and World Report” давав такі поради як діяти у випадку втрати роботи. Потрібно:
1. Піднятися рано та зробити зарядку.
2. Прийняти душ, зробити зачіску, красиво одягтися та смачно поснідати.
3. Написати колишньому босу листа з вдячністю, а також листи всім, з ким працювали. У листі слід внести контактну інформацію.
4. Підрахувати свої фінансові резерви та визначити зони, де потрібно негайно скоротити витрати.
5. Трішки пожуритися.
6. Поспілкуватися з дотепною і діловою людиною, яка допоможе повернути позитивний заряд та підвищити самооцінку.
7. Скласти план дій (стати на облік безробітних, зібрати дані про вакансії тощо).
8. Обновити резюме.
9. Скласти перелік знайомих та інших осіб, які можуть допомогти у пошуку роботи.
10. Подумати про майбутнє. Можливо безробіття є шансом для зміни роду вашої діяльності.
Непросто знайти роботу, навіть, висококваліфікованим фахівцям. Знаючи собі ціну, все ж таки слід слідкувати за тим, що діється на ринку праці і відповідним чином коригувати свої амбіції.
У росіян є прислів’я “Не до жиру, лишь бы живу”. Воно доречне для пошуків працевлаштування у кризовий період. Слід шукати не вакансії, а можливості заробити копійку. Можливості є завжди. Навіть, за найгіршою економічної ситуації.
Тим, хто шукає роботу, фахівці радять самооцінити свій досвід і зрозуміти у яких ще сферах його можна застосувати. Слід розглядати всі пропозиції, не відмовлятися від співбесід, навіть, у маловідомих фірмах. Ретельно збирайте інформацію про працедавців. Стримуйте свої очікування щодо розміру заробітної плати.
Слід відшліфувати резюме, придумати як відповідати під час співбесіди, активізувати свої зв’язки. Не слід повністю покладатися на рекрутерів та Інтернет. Часто компанії не оприлюднюють інформацію про певні вакансії.
Якщо звільнення відбулося через кризу, то цю обставину не слід приховувати і соромитися. Під час співбесіди бажано промовчати про некоректну поведінку попереднього роботодавця при звільненні. Таке трапляється. У багатьох керівників – “рильце в пушку” і краще у будинку повішеного про мотузку не згадувати.
Оскільки масло каші не псує, то не завадило б мати про запас рекомендаційні листи від попереднього роботодавця та інших доречних джерел.
Вакансії є і під час кризи. Започатковуються нові компанії, а отже з”являються нові вакансії. Багато фірм на місце скорочених фахівців беруть нових співробітників. Вакансії на ринку праці ніколи не зникають. Мова може йти хіба що про їх кількість та якість.
Успішність пошуку залежить від активності кандидата та його рівня кваліфікації. Грамотні люди роботу собі знаходять завжди. Розумна людина бідною не буває, але Бог допомагає тому, хто допомагає сам собі.
Відомий український телеведучий Ігор Пелих розповідав, як заробив гроші під час навчання у першому класі звичайної тернопільської школи. Йому і другу дуже хотілося придбати досить дорогі на ті часи чеські ковзани “Salvo”. Батьки грошей не це не давали. Перед Різдвом хлопці вивчили з десяток довгих і оригінальних колядок і вони пішли з ними по сусідах. Колядники заробили 150 карбованців. На початку 80-х років – це місячна зарплата інженера. Було придбано ковзани, кубик Рубика та хокейну ключку. Різдво виявилося вдалим сезоном для реалізації мрії.