Ділова кар’єра – Дахно І. І. – 3.4. Риторика

Успіх у діловій кар’єрі часто залежить не лише від професійних якостей працівників, але й від їх уміння поводити себе, говорити під час переговорів, на різного роду презентаціях, ділових зборах і за звичайних робочих обставин.

Бути майстром свого слова не завадить всім, але особливо це у нагоді тим, кому доводиться багато спілкуватися на роботі.

Ораторське мистецтво існує з незапам’ятних часів. Його коріння відслідковується у стародавній Іудеї та Месопотамії. У демократичних державах Стародавньої Греції ораторство було вже професією. Саме там з’явилися публічна політика, публічний суд та наука про ораторське мистецтво – риторика.

Ораторство потрібно не лише особам, які є представниками влади. Зрозуміло, що таким представникам воно потрібне передусім. У армійській пародії на відому поему М. Некрасова “Кому живется весело, вольготно на Руси?” були такі слова-відповіді:

“Начальнику физической,

Начальнику химической,

Зам по политической…”

Пояснимо тим, хто не служив у Радянській Армії, що у полку були, зокрема, такі структури: служба фізпідготовки, служба хімзахисту, заступник командира з політичної роботи. Саме останньому найлегше було здавати справи своєму наступнику. Про замполітів говорили: ” Закрив рот – значить справи здав”.

Нині існують курси ораторської майстерності. Такі курси відвідують керівники різних рівнів, журналісти, менеджери – піар-щики, прес-секретарі та люди, для яких службова кар’єра становить певний інтерес.

Повчитися словесної майстерності – не завадить. На курсах вчать методам проведення успішних виступів, розставлянню акцентів у промовах, підготовці текстів для доповідей, встановленню контактів з аудиторією, контролювати хвилювання, привертати увагу, нейтралізації негативних реакцій до доповідачів, відповідати на дошкульні запитання опонентів.

Курси ораторського мистецтва працюють у різний час. Працюють, зокрема, у режимі вечірнього тренінгу.

Тим, хто не має можливості особисто відвідувати курси риторики, пропонується дистанційний спосіб навчання. За цього виду навчання курсантам надсилають для виконання практичні вправи та пояснювальну теоретичну частину.

Поширеною формою навчання є консультації.

Найбільш ефективними заняття виявляються у тому випадку, коли слухачі курсів мають можливість постійно практикуватися в ораторському мистецтві у себе на роботі.

Мінімум теорій, максимум практичних вправ в ігровій формі – це усталена схема тренінгів з ораторського мистецтва. Фахівці дотримуються думки, – щоб навчитися гарно говорити – потрібно говорити. Це – потрібно тому, що навчитися їздити на велосипеді можна лише тоді, коли береш до рук велосипед і намагаєшся на ньому поїхати.

Під час виступів впорядкованими мають бути як мова, так і думки. Тема виступу має бути цікавою не лише для доповідача, а і для слухачів.

Актуальності теми недостатньо для підтримування уваги аудиторії. Не завадять виразні жести, яскрава одежа (дещо з викликом). Промову не слід перевантажувати інформацією. Доречно розбавляти свій монолог жартами. Доречно ставити запитання аудиторії, робити “ліричні відступи “, наводити приклади з життя.

Американські вчені вважають, що успіх публічних промов на 60 відсотків залежить від того, який вигляд має оратор, на 30 відсотків – від того – як він говорить і лише на 10 відсотків – від того, що він говорить.

Далеко не кожна людина може впевнено і комфортно почуватися під час своїх публічних виступів. Зрозуміло, що у цьому світі багато залежить від успадкованих здібностей. Колись одна чудесна дама казала авторові цих рядків: “Гени пальцем не закриєш”. Ораторські здібності можуть бути спадковими. Якщо ж такі відсутні, то слід вчитися хоча б азам риторики.

Виступати перед слухачами у невеликій кімнаті простіше, ніж у великій залі. Дуже важливим для успіху публічних виступів є доброзичливе ставлення до аудиторії. Фахівці рекомендують для виступів користатися цікавим матеріалом. Якщо ж такого немає або його обмаль, то необхідно своєму виступу надати оригінальну форму. Слухачі люблять, коли їх розважають, навіть, повідомляючи їм професійну інформацію. Якщо ж виступ доповідача є “сірим”, то багатий масив інформації не справить на слухачів очікуваний ефект.

Увагою слухачів потрібно заволодіти впродовж перших же хвилин виступу. З цією метою необхідно зрозуміти, які основні питання цікавлять аудиторію та що слухачі очікують від доповідача. Завчасно слід скласти психологічний портрет вашого пересічного слухача і у думках під час виступу звертатися до нього.

Фахівці зазначають, що ніколи не слід одягатися нижче рівня одежі слухачів, перед якими виступаєте. Якщо доповідач має намір заволодіти увагою слухачів, то він має бути одягнений не гірше, ніж вони.

Якщо є можливість, то до свого виступу бажано познайомитися зі слухачами, принаймні, з певною їх частиною.

Успіх виступу багато в чому залежить від його часу. Важливо вибрати, якщо така можливість існує, той час, коли громада готова й хоче вислухати вас. На початку конференції, семінару, зборів тощо їх учасники особливо налаштовані на роботу. На початку заходу слухачі бадьорі, зацікавлені, сприйнятливі до засвоєння інформації. Наприкінці заходу слухачі вже думають про щось інше. Ваш виступ зацікавить їх менше, порівнюючи з тим як це могло б трапитись у випадку виступу на початку заходу.

Коли у багатті не підтримувати вогонь, – він гасне. Публічно виступати слід якомога частіше. Не завадять тренування з публічних виступів. Якщо ваша дружина чи чоловік не захочуть бути “піддослідними кроликами”, то за слухача можна використати собаку чи іншу домашню тварину (нею, зрозуміло, не є теща).

Ділова кар’єра у сучасній фірмі залежить від уміння вмовляти підлеглих, уміння користуватися не становищем в ієрархії, а потенціалом власної красномовності.

За радянських часів формувався менталітет на кшталт “Ти начальник, я – дурень. Я начальник, ти – дурень”. Ті часи минули. Усталеним стає підхід “Impact Without Authority”. Він передбачає перетворення начальників у координаторів, які спрямовують діяльність підлеглих у потрібному напрямі, налаштовують комунікацію між окремими групами співробітників. Такі начальники – координатори слідкують за тим, щоб діяльність їх підлеглих відповідала очікуванням компанії.

У рамках зазначеного підходу підлеглим надається більша самостійність. Водночас це передбачає і більшу відповідальність. Підхід сприяє виявленню потенційних лідерів та відсіюванню тих, кому лідерських якостей не вистачає. Участь у прийнятті рішень перетворює співробітника у зацікавлену особу. Така участь – сильний мотивуючий фактор.

У компаніях, які взяли на озброєння вказаний підхід, зменшується бюрократизм. Внутрішній клімат у колективі поліпшується завдяки тому що взаємини стають лише формальними.

Традиційною “Ахіллесовою п’ятою” керівників було те, що вони не розмовляли з підлеглими і не вміли їх вислуховувати. Зазвичай керівники давали підлеглим завдання у наказному тоні.

Люди старшого покоління, в яке з кожним роком настирливо вписується й автор цієї книги, пам’ятають свої студентські роки. Тоді професори казали студентам, що В. Ленін вважав, що соціалізм на голому ентузіазмі не побудуєш.

Скрізь потрібна мотивація. А її не досягнеш без аргументації. Аргументувати ж потрібно вміло. Для цього потрібно знати логіку, конфліктологію, риторику, психологію.

Головна умова успішної аргументації – потрібно самому вірити у те, у чому намагаєтеся переконати оточуючих. У сучасних компаніях навички аргументації стають ключовими. Переконувати слід не будь – як, а красиво.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Ділова кар’єра – Дахно І. І. – 3.4. Риторика