Ділова кар’єра – Дахно І. І. – 18.2.1. Харчування
18.2.1. Харчування
Для того, щоб годувати пасажирів у повітрі, кожний аеропорт має свої спеціалізовані підприємства. Вони постачають різні види харчування на борти літаків.
Харчування буває пряме і зворотне. Пряме, – це те, що недавно приготовлене і яке зберігається за температури +5 С. Зворотне – це напівготові заморожені порції. Вони є дещо недопеченими чи недовареними. У супровідному листі кухар зазначає час, необхідний конкретній страві, щоб вона була повністю приготовленою у бортовій пічці до того, як цю страву пропонують пасажирам. Страви доправляють до літака за півтори години до злету.
Пасажири, як правило, не можуть замовити щось завчасно. Навіть, якщо вони летять у бізнес-класі підвищеного комфорту. Їхні переваги можуть виявлятися лише у межах того, що є на борту літака, – себто між гарячими та холодними стравами. Набір всіх пакетів визначається попереднім набором авіакомпанії. Деякі з-поміж них беруть лише холодні страви. Дехто – лише чайний стіл. Це, як правило, на коротких рейсах.
На борту можуть запропонувати все, що завгодно. Існують набори як вегетаріанських, так і дієтичних страв, дитяче і юнацьке харчування.
Станом на весну 2007 року “економний” обід з гарячим сягав 4,5 долари, екіпажу – 8,5 долара, а бізнес-класу – 15,5 долара. Харчування пасажирів бізнес-класу та екіпажу практично одне і те ж, за винятком того, що екіпажу і бортпровідникам не дають алкогольних напоїв. Чи ж п’ють вони їх насправді, – це вже інша справа. У деяких компаніях пілоти харчуються як у бізнес-класі, а стюардеси – як решта пасажирів. Страви економ-класу і бізнес-класу у більшості фірм значно не вирізняються. Вирізняється лише набір продуктів, – як, наприклад, вирізка замість м’яса. У бізнес-класі більше фруктів та овочів. Зрозуміло, що на чартерних рейсах можна замовити все, що завгодно.
Аерофобія – досить поширене явище. Статистика свідчить же про те, що шанси загинути в авіакатастрофі є нижчими, ніж під час автомобільних мандрівок.
Вчені Великої Британії виявили найнебезпечніші місця в авіалайнерах. Закликали авіакомпанії дозволяти пасажирам крісла вибирати самостійно.
Спеціалісти університету Грінвіча за замовленням Управління цивільної адміністрації Великої Британії проаналізували обставини загибелі 105 чоловік та опитали 2 тисячі людей, які вижили під час авіакатастроф. Дослідження вказало, що найбільша безпека була у пасажирів, які сиділи у кріслах біля проходу на далі ніж у п’ятому ряду від аварійного виходу. Найрідше вдавалося вижити тим, хто сидів у більше ніж шести рядах від виходу. Статистичні дані засвідчують, що шанси на врятування у передній частині літака – 65%, а у задній – 53%. Ті пасажири, які сидять у літаку біля проходу, рятувалися у 64% випадків, а в інших місцях літака – у 58%.
Британські вчені закликали авіакомпанії облаштувати літаки додатковими аварійними виходами.
Виявляється, що 4 з 10 пасажирів бояться літати. Якщо всі пасажири будуть намагатися купувати собі місця біля виходу, то це спричинить підвищення цін за надання місця біля виходу.
Більшість людей користуються своїми власними способами боротьби з авіафобією. Найпростіший – талісман. Талісманами можуть бути які завгодно предмети. Давньою є традиція “присісти на дорожку”.
Поширеним методом є перенесення уваги з думок на відчуття. Можна, наприклад, розглядати людей, що вас оточують.
Дієвим методом переборювання страху є переконання.
Автор цих рядків від людей старішого покоління чув таке. Під час запального відступу Червоної Армії на першопочатковому етапі війни, під Харковом набиралися солдати для повітряно-десантних військ. Була вежа для стрибків з парашутом з кільцем і тросом. На горі майданчика стояв старшина, який не зовсім коректно підштовхував солдата спускатися з парашутом. Внизу стояв інший старшина. Він зовні обмацував штани. Якщо ж вони були порожніми, – то солдат йшов у десантні війська. Якщо ж ні, – то біг прати штани до найближчого ставка. Так кувалася Перемога!
Автор цих рядків на Харківській вежі не був. У 1978 році, напередодні свого дня народження (30-річчя) перебував з лекторською місією у Миколаєві. Мав щастя бути на концерті Володимира Висо-цького. Той казав, що до нього частенько зверталися ветерани Великої Вітчизняної війни і запитували, чи він – це той Висоцький, з якими вони виходили з оточення. Володя Висоцький відповідав, що з ним не можна було вийти з оточення, бо він був таким маленьким, що його можна було, хіба що винести на руках.
Під час своїх авіаподорожей, а їх кількість була такою мізерною, порівнюючи з кількістю подорожей земляка, – Президента Ющенка, – автор цієї книжки перед злетом літака і після його приземлення, – тричі хрестився. Як бачить читач, – це допомогло. На борту літака намагався випити все те, що носили стюардеси. Намагався не дивитися на їх ноги, бо у всіх них – ноги красиві. Краще – просто не трапляється, до того ж стюардеси – “надежные как наш Аэрофлот!”.
Кажуть, що алкогольні напої – не найкращій спосіб боротьби з аерофобією. Можливо, це й так. Врешті решт – “на безриб’ї – і рак риба!”
(1 votes, average: 5,00 out of 5)