Ділова кар’єра – Дахно І. І. – 11.1.2. Скорочення робочого дня

Видатний німецький філософ Людвіг Фейєрбах казав, що у “хатинах думають інакше, ніж у палацах”. Це й справді так – яке буття, така й свідомість. На одні й ті ж речі і явища можна дивитись по різному. Недарма ж одна чудова дама говорила: “Мир таков, каковы его созерцатели”.Кожний бачить те, що хоче бачити. Не є винятком з цього правила і виробниче середовище. Лінивенький працівник і його начальник по-різному дивляться на Олімпійський лозунг: “Швидше, вище, сильніше!”. Працівникові стає зрозуміло, що абсолютно неможливо – швидше, зовсім нікуди – вище та й взагалі ніяк неможна – сильніше. Голову такого працівника заповнюють думки на кшталт – якби так працювати, щоб не працювати. Це щось на зразок страйку по-італійськи.

Практика сформувала низку відповідей на поставлене запитання. Їх стисло подано у вигляді пунктів.

1. Практично у кожній організації е регламентована тривалість обідньої перерви. Як правило, перерва триває від 45 хвилин до однієї години. Трудоголіки під час перерви швидко жують свої бутерброди. Часто роблять це не відриваючись від роботи. Ті ж працівники, які впевнені, що “Робота-не вовк, в ліс – не втече”, обідню перерву використовують сповна. Про роботу забувають геть. До обідньої перерви прихоплюють й певний дообідній й післяобідній час.

2. За радянських часів підвищення кваліфікації персоналу було майже таким священним обов’язком як і захист соціалістичної Батьківщини, яка впевнено створювала світле комуністичне майбутнє. Щоправда, на всіх його не вистачало. На різного роду семінари і конференції керівники тоді намагалися послати працівників, відсутність яких не позначалася на роботі відділу, дільниці, цеху тощо. Компетентні ж працівники тягли воза і без семінарів та конференцій. Нині – не ті, що раніше часи, але для працівників, які не бажають працювати, ще зберігається можливість потинятися на навчальних заходах замість того, щоб працювати. Такі працівники дуже добре знають прислів’я: “Ученье – свет, а неученье – чуть свет – и сразу на работу!”.

3. Найбільше можливостей для відпочинку, замість того щоб працювати, мають ті працівники, які палять. Щонайменше один раз на годину вони з гордо піднятою головою прямують до місць паління. Там впродовж, принаймні, чверті години можна і попалити, і поспілкуватися.

Боротьба з палінням ведеться у нас з тих пір, як автор цієї книжки кинув палити. А було це понад 40 років тому. Про успіхи цієї боротьби свідчить і той факт, що ряди палильників поповнили і представниці прекрасної статі (40 років тому палили лише окремі несвідомі будівниці комунізму).

Як би то не було, нині працівники, які палять, щоденно на понад годину скорочують собі тривалість робочого дня.

4. Кодекс законів про працю України прийшов до нас ще з колишніх часів. Його, зрозуміло, намагалися підлаштувати до нових реалій, але й досі, згідно з КЗП працівники мають більше прав, ніж обов’язків. За невелику роботу у вихідні і свята можна заробити повноцінні відгули. Нерідко трапляється й ситуація: “Отгул за прогул”. Зазначене скорочує робочий час тим працівникам, які того хочуть. А їх когорта-чисельна.

5. Приємним, цікавим і корисним видом відпочинку можуть бути відрядження. Контролю за часом працівника практично немає у такому випадку (якщо, зрозуміло, не враховувати лозунг радянських часів: “Лучший контролер – рабочего совесть!”). Перебування відрядженого у чужих краях сприяє його спілкуванню з місцевими мешканцями на комерційних чи інших засадах, які діляться з ним хлібом, сіллю (а частенько і горілкою чи іншими цікавими напоями).

Відрядження ще більше нагадує відпочинок, коли його місцем є сприятлива в кліматичних і екологічних аспектах територія, порівнюючи з місцем роботи працівника.

Слід зазначити, що потяг до скорочення тривалості робочого дня властивий не лише працівникам на вітчизняних просторах. Цей потяг є привабливим, наприклад, і в країні, яку колись величали не інакше як “берлогою імперіалізму”. Під час одного з опитувань 2008 року 47 відсотків респондентів у США повідомили, що пересічно вони щоденно недопрацьовують від однієї до трьох годин запланованого робочого часу. Грішили цим як чоловіки, так і жінки, як ті, хто любив свою роботу, так і ті, хто її ненавидів, як високо -, так і низькооплачувані працівники.

Федеральним трудовим законодавством США тривалість робочого тижня встановлена в 40 годин. Наймані працівники мають право працювати понадурочно, отримувати підвищену заробітну плату (зазвичай в 1,5 рази вищу за звичайну).

Відомим способом не працювати є отримання працівником лікарняного бюлетеня тоді, коли працівник насправді не хворий, але йому не хочеться працювати. Причин не хотіти працювати може бути безліч. Їх не можна перерахувати, навіть, з допомогою електронно-обчислювальної машини.

Подейкують, в Україні є немало фірм, які опікуються підробкою лікарняних. Такий спосіб-злочинний. Може настати кримінальна відповідальність. Існують і простіші способи одержання лікарняних, які не підпадають під Кримінальний кодекс України.

У пресі час від часу зустрічаються рекомендації про те, як скористатися “запаленням хитрощів”. Писалося, що найпростіший спосіб-це піти до невропатолога і поскаржитися, що болить спина. Вона болить у всіх, але видимих ознак не подає. Зуб може дати пухлину, спина-ні. Це-на руку симулянтові.

Інший спосіб-вжити пігулки “Фарингосепт”. Від них язик стає зеленувато-жовтим. Показавши лікареві язик і поскаржившись на те, що вам зле, можна одержати лікарняний.

Третій спосіб-прийти до лікаря і поскаржитися на кепське самопочуття. Ніби то болить голова, а тіло лихоманить. Коли лікар почне міряти тиск, то в цей момент слід упертися п’ятками у підлогу і сильно напружити ноги. Тиск підскочить так, що тонометр аж зашкалить. Лікарняний буде отримано.

Вище зазначено ті випадки, коли пацієнт обдурює лікаря. Можна здогадуватися, що знайдеться чимало лікарів, які видадуть лікарняний за гроші, послуги чи інші відомі їм чинники. Як казали колись на Смоленщині: “Был бы телевизор, а гости – найдутся”. Нині в одному з рекламних оголошень зазначалося: “Група лікарів, які не беруть хабарів, пропонує за гуртовими цінами коньяк, вино, горілку, “Шампанське”, ікру, цукерки, каву тощо”.

У пресі повідомлялося, що згідно з рішенням Печерського райсуду міста Києва на лікарняному бюлетні не можна вказувати діагноз та код захворювання пацієнта. Раніше у бюлетні причина захворювання зазначалася. Наприклад, професійне захворювання, нещасливий випадок, невиробнича травма тощо.

Газета “Голос України” від 11 листопада 2009 року повідомляла, що у Чернігівській області викрито групу підприємців та лікарів-гінекологів центральної районної лікарні. Медики надавали фіктивні лиски непрацездатності, а підприємці – “брали” цих жінок на високооплачувану роботу. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відшкодував великі суми вагітним. Левову частку цих сум отримували організатори шахрайської схеми. Порушено кримінальні справи.

Що ж стосується чесного лікарняного, то слід зазначити наступне.

Право на лікарняний гарантує стаття 35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності”. Згідно з цією статтею під час хвороби заробітна плата нараховується.

Перші п’ять днів працівник хворіє за рахунок роботодавця. Решту терміну працівник хворіє за рахунок Фонду соціального страхування. Розрахунок виплат виконується виходячи із суми середньомісячної зарплати та залежить від страхового стажу. Якщо працівник працює на одному місці не довше ніж 5 років, то йому сплачують 60%. За наявності стажу від п’яти до восьми років-80%, а понад 8 років-100%.

Припустимо, у місяці 22 робочих дні. Заробітна плата працівника – 2500 грн. Працює в компанії менше ніж 5 років. На лікарняному перебував 10 днів:

– зарплата, що припадає на 1 робочий день: 2500:22=113,66;

– зарплата впродовж 10 днів хвороби: 113,66 грн*10 = 1136,6 грн.

– з урахуванням стажу працівнику нарахують: 60% від 1136 грн = 682 грн.

Співробітнику зі стажем від 5 до 8 років за лікарняним нарахують 909 грн., а зі стажем понад 8 років-1136,6 грн.

Для того, щоб отримати компенсацію за час хвороби, необхідно першого ж дня хвороби відкрити лікарняний лист. Після видужання відвідати лікаря і лист закрити.

Лікарняний видають за місцем проживання. Люди з іногородньою пропискою (реєстрацією) часто мають проблеми з отриманням лікарняного. Їм доводиться походити по кабінетах лікарні із заявою про надання їм разової медичної послуги.

Вийшовши на роботу, лікарняний слід пред’явити бухгалтерії. На лікарняному ставить підпис уповноважена у фірмі на це особа.

Фонд соціального страхування не оплачує лікарняний:

– тим, хто захворів, був травмований, здійснив злочин, перебуваючи в алкогольному або наркотичному сп’янінні;

– якщо працівник навмисно завдав шкоди здоров’ю, щоб ухилитися від роботи;

– якщо у працівника виявлені проблеми зі здоров’ям, коли він був у відпустці за свій рахунок або у додатковій відпустці у зв’язку з додатковим навчанням.

Німецькі лікарі стверджують, що сидяча робота в офісі, всупереч поширеній думці, провокує менше захворювань, ніж рухлива робота на свіжому повітрі. Вивчивши лікарняні листки, видані у Німеччині впродовж двох років, медики встановили, що офісні працівники рідше хворіють і знову стають здоровими втричі швидше, ніж ті, хто працює на повітрі.

Далі розмову поведемо про запізнення та прогули.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

Ділова кар’єра – Дахно І. І. – 11.1.2. Скорочення робочого дня