Диференціальна психологія – Палій А. А. – Нейроандрогенетична теорія Л. Елліса
Наука про інстинктивні основи поведінки – порівняльна етологія (грец. ethos – характер) – вивчає особливості та закономірності, властивості неспорідненим формам тварин, спорідненим видам, прямим родичам.
Еволюція шлюбної поведінки людини була дуже складною. Людям властиві різні форми сім’ї, тоді як у всіх інших біологічних видів форма шлюбної поведінки є стабільною ознакою. У людей поширені чотири форми шлюбних стосунків: груповий шлюб, полігінія (один чоловік і багато жінок), поліандрія (одна жінка і багато чоловіків) і моногамія (один чоловік і одна жінка). Останнім часом збільшується кількість одиночних материнських сімей або короткотривалих шлюбів.
Розмноження в людському співтоваристві також має важливі особливості. Якщо у світі тварин здатність до спаровування у самок виявляється один-два рази на рік, активуючи репродуктивну поведінку самців, а в інший час статевого інтересу немає, то в людей все відбувається інакше. Жінки здатні вести статеве життя безперервно з моменту статевого дозрівання, не перериваючи його під час вагітності або менструального циклу. При цьому момент дозрівання яйцеклітини (овуляція) залишається прихованим не тільки від інших, а й від неї самої. Така надмірна з погляду цілей розмноження сексуальність має певні причини.
Існує припущення, що у первісній сім’ї мати була нездатна сама виховати кількох дітей, тому статеве життя стало стимулом для заохочення й утримання чоловіка. Що повільніше дорослішають діти, то сильніше виражена потреба в соціальному житті. Так груповий досвід почав переважати над сімейним. Людина вийшла з-під дії природного добору, тому що головним чинником виживання стала не генетична інформація, а позагенетичне знання.
Етологія вивчає і проблему домінування статей. У світі тварин рівноправності статей практично немає, що сприяє чіткому розмежуванню ролей і функцій. їх порушення загрожує існуванню виду. Тому етологія піддає сумніву цінність ідеї рівності статей, оскільки для цього потрібно пригнічувати давні інстинкти.
Отже, взаємини між статями “обслуговують” завдання не тільки розмноження, а й установлення і підтримки соціальної ієрархії. Еволюційна теорія і соціальна етологія пропонують стійкі програми специфічної для кожної статі поведінки і зразки взаємодії між чоловіками й жінками, що можна адекватно відобразити тільки при використанні типологічного аналізу варіацій цієї взаємодії.
Нейроандрогенетична теорія Л. Елліса
Відмінності між жінками і чоловіками мають еволюційне обгрунтування і багато в чому інстинктивну природу. Однак поширене також і фізіологічне пояснення особливостей поведінки людини, побудоване на вивченні дії статевих гормонів. Зокрема, нейроандрогенетична теорія Лі Елліса, сучасного американського психолога, стверджує, що статеві відмінності в поведінці пов’язані з дією андрогенів (чоловічих гормонів) на мозкові системи. У кожної людини є і чоловічі, і жіночі гормони, але в чоловіків домінують андрогени, а в жінок – естрадіол (жіночий гормон).
Вплив статевих гормонів на мозок охоплює “організаційну” (на третьому місяці життя ембріона) і “активаційну” (у процесі статевого дозрівання) стадії. Під час них особливо інтенсивно формується біологічна стать людини. Дослідження підтвердили зв’язок біологічної статі і психологічної поведінки: маніпуляція андрогенами внаслідок кастрації, кореляційні дослідження, вивчення поведінки до, під час і після пубертата. Вони дали змогу визначити 12 стійких поведінкових програм, пов’язаних із чоловічою статтю (що перебувають під андрогенетичним контролем) і, відповідно, невластивих жіночій поведінці:
1. Наступальна еротична поведінка: від чоловіків чекають ініціативи, а в жінок вияв еротичних ініціатив суперечить інстинктам, властивим тваринам.
2. Агресивна поведінка: чоловікам властиве інструментальне ставлення до світу, згідно з яким потрібно постійно щось руйнувати, щоб створювати нове. У психології тварин отримано дані,, що не збігаються зі стереотипами людської поведінки. Наприклад, щурі жіночої статі значно сміливіші й активніші, ніж чоловічої, причому ця тенденція спостерігалася навіть після видалення статевої залози у представників обох статей.
3. Просторова орієнтація: чоловіки краще, ніж жінки, сприймають простір, віддаленість, швидкість.
4. Територіальна поведінка: чоловікам (як і самцям у тварин) властиво “позначати” і перевіряти свою територію, а також охороняти її межі, тому розкидання речей – типово чоловіча реакція.
5. Витривалість до болю: у чоловіків еволюційно нижчий больовий поріг (відповідно, вища больова чутливість), ніж у жінок, підготовлених природою до пологів.
6. Повільне засвоєння оборонних умовних рефлексів: чоловікам більш властиво нападати, а не захищатися, тому хлопчики часто не вміють “дати здачу”.
7. Слабкий прояв емоційних реакцій у відповідь на загрозу: чоловіки схильні приховувати переживання, які не стають слабшими, але виявляються або в поведінці, або в психосоматичних захворюваннях.
8. Наполегливість (персистентність) при виконанні завдання без підкріплення: чоловікам, зважаючи на їх слабшу научуваність, властиво повторювати власні помилки.
9. Слабкий зв’язок з найближчими родичами: чоловіки, як правило, менше прив’язані до членів своєї сім’ї, ніж жінки, рідше згадують про батьків.
10. Периферизація: потяг до створення груп за інтересами (клуб, гараж, спортивна секція, риболовля, полювання), жінкам від цього відмовитися набагато легше.
11. Пошук пригод, нових і складних подразників: чоловіки втомлюються від монотонності, тому іноді схильні щось хороше, але вже відоме, проміняти на незрозуміле й нове (захоплення екстремальними видами спорту, відпочинку, туризму).
12. “Хижацька поведінка”, пов’язана з полюванням: потяг до суперництва й небезпек, бажання не тільки домогтися мети, а й обійти в цьому суперників. Перемога без боротьби не приносить їм задоволення.
Ці програми стосуються сфери статевого дипсихізму, але це не означає, що вони виявляються у всіх чоловіків або не можуть бути властивими деяким жінкам.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)