Диференціальна психологія – Палій А. А. – 2.3. Диференціація характеру
Представники деяких психологічних напрямів не визнають поняття “характер”, а з більшості зарубіжних довідкових видань і досліджень його вилучили. Спостерігається тенденція до ототожнення характеру з особистістю. Багато вчених характер вважають проблемою етики, висловлюють сумніви у можливості вивчення його як самостійного явища. Характер у диференціально-психологічному контексті розуміють як основну змістову характеристику індивідуальності, що детермінується впливами соціокультурного середовища і формується на психічній основі темпераменту.
Характер у структурі індивідуальності
Піонером у дослідженнях характеру вважають давньогрецького філософа Теофраста (372-287 до н. е.). У XVIII ст. в Європі активно досліджували типологію характеру, а англійський філософ і психолог Джон-Стюарт Мілль (1806-1873) навіть запропонував виокремити етологію як особливу науку. З часів Теофраста характер називали “етос”. Вважалось, що характер розкриває і обмежує міру особистої відповідальності людини, визначає вчинки, якими вона може керувати (на відміну від темпераментальних проявів, змінити які не можливо), тобто концентрує те, що вона може контролювати, змінювати і розвивати. Характер формується протягом життя людини і, загалом усталившись до підліткового віку, змінюється під впливом виховання і самовиховання. Тому характер, на відміну від темпераменту, може підлягати етичному оцінюванню.
Характер (грец. Charakter – риса, Особливість) – Індивідуальне поєднання стійких психічних особливостей людини, що зумовлюють типовий для Суб’єкта спосіб Поведінки в певних Життєвих ситуаціях і обставинах.
Характером також називають своєрідність складу психічної діяльності, що виявляється в особливостях соціальної поведінки особистості, насамперед у ставленні до професії, людей, самого себе.
Донедавна вітчизняні психологи наголошували, що хребет характеру” становить воля – стійкість у діях, принциповість, відношення інтелекту і особистості, наявність життєвих цілей. Зарубіжні вчені, також відзначаючи елемент характеру, пов’язаний із самоконтролем і саморегуляцією, як синонім іноді вживають поняття “сила Я”, “сила Над-Я”.
Важко розмежувати прояви характеру і особистості, а ще складніше – характер і темперамент. Б. Кречмер вважав, що темперамент – це вроджена особливість перебігу психофізіологічних процесів (їх темп, інертність, напруження, здатність до переключення та ін.), а характер – це стійка особливість ставлення людини до світу, оточення і себе.
А. Ковальов і В. М’ясищев виокремили такі підходи в дослідженні характеру і темпераменту: їх ототожнення; антагонізм; трактування темпераменту як елементу характеру; визнання темпераменту основною природою характеру. Позиції, за якою темперамент є основою характеру, дотримується багато вітчизняних дослідників, зокрема послідовники теорії індивідуальності. У ній стверджується, що темперамент і характер зумовлюють один одного. Характер формують життєві враження, виховання і навчання на природній основі темпераменту – властивостях нервової системи і генетичних програмах. Однак темперамент наділений стійкістю, тотальністю і описує формальні (незалежні від змісту діяльності) особливості поведінки, а характер виявляється не у всьому і не завжди.
Темперамент може не визначати змістової складової відносин особистості (останнім часом це ставлять під сумнів), а характер саме їх і відображає – переваги, значущі відносини, змістові і духовно-світоглядні якості індивідуальності, тенденції психічного нездоров’я. Так, В. Ананьєв вважав, що кожна риса вдачі (характеру) є певним істотним ставленням особистості до навколишнього світу, до таких його об’єктів, як природа, суспільство, суспільні ідеї (ідеологія), праця, інші люди тощо.
Вплив характеру на особистість практично не вивчений в академічній психології, насамперед через традицію апелювати до злитості цих двох конструктів, що насправді співвідносяться як “частина – ціле”. Зате в житейській наївній психології проблема характеру і його зв’язку з особистістю – одна з центральних. Прикладом може бути запропонована Б. Братусем гумористична інтерпретація чотирьох типів людей, представлена в традиційній системі координат (рис. 2.3).
Різноманіття суб’єктивних оцінок, за допомогою яких люди характеризують знайомих, можна описати за допомогою зображених на рисунку координат. Більшість людей зараховують себе до І типу (и хороша людина з хорошим характером”). Диференціальна психологія не може спиратися на розмиті оцінні категорії або соціально створювані конструкти на зразок “хороший – поганий” при оцінюванні людини, хоча частка самоіронії нерідко сприяє адекватності наукових висновків.
Дослідники прагнули чітко визначити і розрізнити поняття “темперамент” і “характер”. Переважно йшлося про вплив характеру на темперамент, суть якого виразив І. Кант: “Темперамент указує на те, що можна зробити з людини, а характер – на те, що сама вона хоче зробити із себе”. Психологи погоджуються, що характер не є чимось готовим, даним від природи, Його визначають сукупність зовнішніх чинників, що впливають на індивіда в процесі розвитку, і свідомі зусилля людини, спрямовані на формування власних властивостей.
Розмежовував поняття “тип нервової системи”, “темперамент” і “характер” І. Павлов: “Тип є вроджений конституціональний вид нервової діяльності – генотип… Характер є сумішшю уроджених схильностей, потягів з прищепленими протягом життя під впливом життєвих вражень”. Система умовних зв’язків, що утворюються в процесі структуризації життєвого досвіду, становить природну основу характеру, його формально-динамічну складову, а система орієнтації виникає внаслідок сплаву схильності суб’єкта з формувальними впливами середовища. Стійка система зв’язків, яку назвали динамічним стереотипом, є основою спрямованості – властивості, що належить до найважливіших змістових характеристик індивідуальності.
Воля як основний системотвірний компонент характеру виявляється в диференційованій системі довільної регуляції, пов’язаної з емоційними патернами і рівнем розвитку здібностей. Наполегливість у досягненні мети помітніше виражена в структурі характеру людей з високим рівнем інтелекту й освіти.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)