Діагностика і корекція “Я-концепції” молодших школярів – Співак Л. М. – 3.1.2. Психологічна корекція порушення цілепокладання учбової діяльності
Одним із чинників порушення цілепокладання учбової діяльності є несформований самоконтроль.
Формування самоконтролю в учбовій діяльності може проводитись під час розв’язання навчальних завдань, на групі продовженого дня, із врахуванням таких загальних принципів:
1) необхідно запам’ятати, що потрібно зробити;
2) дотримуватися відповідних правил для того, щоб правильно виконати завдання.
Водночас при цьому організовується така система практичних дій:
O повторити завдання тими учнями, що його добре запам’ятали;
O повторити завдання за тими школярами, що сформулювали його правильно;
O оцінити правильність повтору завдання іншим учнем;
O оцінити, чи вірно виконується завдання, проаналізувавши початок його виконання;
O повторити завдання вголос і перевірити дотримання правил його виконання [124].
У певній послідовності учнів навчають об’єктивно оцінювати отриманий результат. З цією метою попередньо використовується вищеописана система практичних дій. Для прикладу опишемо, як можна формувати елементи самоконтролю на уроках математики. Після виконання вправ на закріплення вивченого матеріалу, на наступних уроках учням дається інструкція розв’язувати аналогічні завдання самостійно; водночас один із учнів теж самостійно працює над виконанням аналогічного завдання на дошці, а потім решті школярів необхідно співставити отримані результати із результатами на дошці, за потреби вказати на помилки і виправити їх.
Також на уроках математики, на етапі перевірки домашнього завдання, з метою формування самоконтролю учням пропонується перевірити та оцінити виконання домашніх вправ сусідом за партою.
Одним із порушень цілепокладання учбової діяльності є така особливість нервової системи дітей, як надмірна повільність. У цьому випадку рекомендується вчителям звертати особливу увагу на таких дітей, і на уроках надавати їм більше часу для підготовки та відповідей біля дошки, для виконання письмових завдань. Зважаючи при цьому на такі індивідуальні особливості повільних учнів, як слабкість нервової системи та тип темпераменту (наприклад, флегматичний), вчителям можна порадити використовувати наступні прийоми:
– під час роботи з флегматичним школярами:
1. Швидку втомлюваність компенсувати частими перервами для відпочинку, оптимальною організацією діяльності, режимом дня.
2. Недостатню зібраність і схильність до відволікання уваги – посиленим контролем і перевіркою роботи після її виконання.
3. Попередньо готувати їх до уроків, щоб компенсувати повільний темп розумової діяльності.
4. З метою зменшення нервово-психічного напруження, що виникає у відповідальні моменти навчальної діяльності (наприклад, під час контрольних та самостійних робіт, тощо), проводити попередню підготовку, глибокий всебічний аналіз, систематизацію та обдумування навчального матеріалу, що засвоюється;
O лід час роботи з школярами, які мають слабку нервову систему:
1. Надавати можливість на неповну відповідь із наступним доповненням через невеликий проміжок часу.
2. Надавати можливість виконувати наступне завдання, пропускаючи попереднє, з метою зростання темпу роботи.
3. Надавати можливість попередньо підготуватись до відповіді.
3.1.3. Психологічна корекція порушення мотивації учбової діяльності
Корекційна робота, спрямована на формування позитивної мотивації учбової діяльності в молодших школярів з низьким рівнем навчальних досягнень, містить вправи та прийоми, що спрямовані на подолання чинників порушення мотиваційного блоку учбової діяльності.
Одним із чинників низької інтенсивності навчальної діяльності школярів виступає відсутність стійких мотивів учіння при сильній спрямованості їх на позашкільну діяльність, зокрема заняття в різноманітних секціях. Під час роботи з такими дітьми можна дотримуватися прийомів, розроблених і апробованих Ю. З. Гільбухом [119; 188].
З метою задоволення у повній мірі домінуючих потреб, слід добитися переключення життєвих орієнтацій учня з позашкільних занять на внутрішньошкільну діяльність за допомогою таких засобів:
1) проведення такими учнями занять з молодшими за віком школярами з низьким рівнем навчальних досягнень, учнями перших та других класів, для активізації формування в них так званого “мотиву компетентності”;
2) тимчасове виконання обов’язків заступника старости;
3) шляхом підбору доступних за складністю та невеликих за обсягом завдань для створення реальних можливостей досягнення успіху під час розв’язання таких завдань, тим самим створюючи учням з низьким рівнем навчальних досягнень умови для переживання почуттів задоволення, радості та самоповаги;
4) постійне підкріплення успіхів, здобутих нелегкою працею і позитивна реакція на відповідальне ставлення дитини до виконання власних навчальних обов’язків.
Дотримання вищевказаних умов сприятиме формуванню в таких учнів стійких мотивів учіння, що, в свою чергу, призведе до підвищення рівня їх успішності в учбовій діяльності.
Наведемо приклад роботи з школярами, низький рівень навчальних досягнень яких обумовлений психотравмуючою ситуацією. Окрім дотримання перерахованих раніше умов формування стійкої мотивації учіння, всі заняття необхідно проводити з великим тактом, увагою та доброзичливістю. Крім того, якщо під час уроків трапляються випадки, коли учень сильно заглиблюється у власні переживання, вчитель не повинен надто часто робити йому зауваження, а певний час попрацювати з таким учнем індивідуально, в позаурочний час.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)