Державне регулювання економіки – Калетнік Г. М. – 9.5. Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності
Інвестиції Як економічна категорія – це витрати на створення, розширення, реконструкцію основного капіталу і на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу. Інвестиції як Фінансова категорія – це всі види майнових, фінансових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, соціальної інфраструктури з метою отримання прибутку або соціального ефекту.
Процес здійснення інвестицій, тобто вкладення вищевказаних цінностей в об’єкти підприємництва і соціальної інфраструктури, називається інвестиційною діяльністю.
Основні види інвестиційної діяльності (за об’єктами вкладання інвестицій):
O реальні інвестиції (капіталовкладення), Що є вкладеннями коштів в основний капітал через будівництво, придбання машин і обладнання тощо, та оборотний капітал (на поповнення товарно-матеріальних запасів);
O фінансові інвестиції, Тобто вкладення коштів у ЦП (акції, облігації, сертифікати, векселі тощо), валюту та інші фінансові активи, розміщення капіталу у банках;
O інтелектуальні інвестиції є Вкладенням коштів у науку, людину (освіту, охорону здоров’я тощо), на купівлю патентів, ліцензій, ноу-хау.
Здійснюють інвестиційну діяльність так звані Інвестори. У ролі інвесторів виступають фізичні та юридичні особи, у тому числі й органи державної влади й управління.
Фінансові джерела інвестиційної діяльності поділяються на:
O внутрішні інвестиції – державні інвестиції; капіталізована частина прибутку підприємств; заробітна плата; депозити в КБ; кошти від приватизації; амортизаційний фонд; заощадження населення; ресурси інвестиційних, страхових, пенсійних фондів, кредитних спілок тощо;
O зовнішні іноземні інвестиції – Приватні іноземні інвестиції; державні іноземні інвестиції; кошти міжнародних фінансових організацій та установ.
Отже, розрізняють Приватні інвестиції, Які роблять громадяни і приватні підприємства; державні інвестиції – здійснюються центральними та місцевими органами влади й управління за рахунок бюджетних, позабюджетних фондів і запозичених коштів, а також державними підприємствами за рахунок своїх прибутків; Іноземні інвестиції – вкладання капіталу іноземними громадянами, юридичними особами і державами; спільні інвестиції – вкладання юридичними і фізичними особами (громадянами) країни та іноземних держав.
Сукупний обсяг інвестицій, що спрямовуються на нове будівництво, придбання засобів праці та приріст товарно-матеріальних цінностей за певний період часу, називають Валовими інвестиціями. А сума нових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань за певний період часу, є Чистими інвестиціями.
Інвестиції поділяють на Короткотермінові (вкладення капіталу на період до одного року) і Довготермінові (на період понад один рік).
На інвестиційний процес у країні впливають передусім такі взаємопов’язані чинники:
O функціональне співвідношення, згідно з яким дохід розподіляється на споживання і заощадження (слід пам’ятати, що джерелом фінансування інвестицій є заощадження, отже, низький рівень (частка) заощаджень у доході обумовлює, відповідно, низький обсяг інвестицій, а зростання частки заощаджень – зростання обсягу інвестицій);
O норма чистого прибутку (чим вища норма прибутку, тим більший обсяг інвестицій);
O позичковий відсоток (інвестування є економічно вигідним і доцільним, якщо норма прибутку перевищує ставку позичкового відсотка);
O темп інфляції (чим вищий темп інфляції, тим нижчий реальний прибуток від інвестицій, тим менша мотивація до довготермінового інвестування).
У процесі інвестиційної політики слід враховувати той факт, що оскільки виробництво, привласнення і капіталізація прибутку у всіх випадках служить головною метою господарської діяльності в ринковій економіці, то ДЕП повинна бути спрямована на заохочення нагромадження, тобто на інвестиції, що насамперед відповідає інтересам суб’єктів господарювання. Крім цього, через створення додаткових стимулів і можливостей у певний час всім інвесторам чи окремим їх групам за галузями та регіонами держава (її регуляторні органи) має можливість впливати на економічний цикл і структуру Н Е.
Метою державної інвестиційної політики Є створення конкурентного середовища та забезпечення структурних зрушень і зростання економіки через поліпшення інвестиційного клімату у країні, розвиток та активізацію інвестиційних процесів, спрямування інвестицій у пріоритетні галузі та програми.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)