Державне регулювання економіки – Калетнік Г. М. – 7.8. Антиінфляційна політика держави
Інфляція – це явище, яке характеризується загальним підвищенням цім та зниженням купівельної спроможності національної грошової одиниці внаслідок перевищення випуску грошей над зростанням реального виробництва, виходячи з монетарного правила. Розрізняють Інфляцію попиту та інфляцію витрат (пропозиції).
Інфляція попиту Виникає внаслідок виникнення надлишкової платоспроможності в економіці, спричиненої надлишком в ній грошей. Перевищення сукупного платоспроможного попиту над пропозицією, яка не змінюється або зростає надто повільно порівняно з платоспроможним попитом, призводить до інфляційного зростання цін і знецінення національної грошової одиниці. Зумовлюють інфляційний попит безпосередньо грошові Чинники (чинники, що безпосередньо впливають на грошову масу, пропозицію грошей в економіці, а отже, і на платоспроможний попит): надмірна грошова емісія, надто висока швидкість обертання грошей, занижений курс національної валют щодо іноземної валюти, незадовільний стан і недосконалість фінансово-кредитної системи, помилки НБУ й уряду у грошово-кредитній та бюджетно-фінансовій політиці тощо.
Інфляція витрат (інфляція пропозиції) Виникає внаслідок зростання витрат виробництва і собівартості продукції під впливом підвищення заробітної плати, цін на сировину, матеріали, устаткування, тарифів на послуги тощо. Причинами, що зумовлюють Інфляцію витрат, є Так звані “негрошові”, у тому числі (передусім у цій групі) виробничі Чинники: Витратний характер економіки, високий рівень монополізації виробництва, низький рівень або й відсутність конкуренції, недоліки у ціновій політиці, структурні диспропорції в матеріальному виробництві і ціновій політиці, низький рівень продуктивності праці й високий рівень матеріал о – та енергомісткості продукції, високі податкові і кредитні ставки, неналежний рівень інновацій в економіці, відсутність стимулів розвитку виробництва.
З метою стримування інфляції та зменшення негативних наслідків її впливу на економіку держава розробляє та здійснює антиін-фляційну політику. Антиінфляційна політика Становить комплекс регуляторних заходів, спрямованих на боротьбу з інфляцією та на обмеження масштабів інфляційних наслідків.
Для вироблення та реалізації антиінфляційної політики держава в особі уряду і НБУ розробляє так звану Антиінфляційну програму, в якій визначає мету, завдання антиінфляційної діяльності держави та способи їх реалізації. Причини інфляції, регуляторні заходи щодо їх усунення наведено у табл. 7.1.
Передусім способи проведення, а отже, тип Антиінфляційної політики (антиінфляційного регулювання) обирають залежно від типу інфляції і визначають за факторами, що спричиняють інфляцію.
Отже, відповідно до існуючих типів інфляції слід виділити:
O антиінфляційну політику управління чинниками попиту;
O антиінфляційну політику управління чинниками витрат. Антиінфляційна політика управління попитом має назву Де-фляційної політики І грунтується на регулюванні платоспроможного попиту з метою його обмеження через застосування заходів грошово-кредитної, бюджетної та структурно-інвестиційної політики.
Таблиця 7.1. Причини інфляції та заходи щодо їх усунення
Причина інфляції | Заходи щодо н усунення |
Дефіцит бюджету | Контроль над діями уряду шодо витрат бюджету |
Кредити комерційним банкам | Зменшення цих кредитів. Розмежування маси грошей Національного банку та комерційних банків (Державний бюджет обслуговується державними банками. Грошова маса комерційних банків не враховується – за досвідом Німеччини) |
Переведення підприємствами доларової маси в національну валюту. Купівля іноземної валюти НБ | Введення конвертованої валюти і фіксація курсу гривні. Те саме |
Заощадження населенням свого надбання в іноземній валюті. Розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності у доларах | Заборона обігу в межах держави іноземної валюти. Те саме |
Закінчення табл. 7.1
Причина інфляції | Заходи щодо її усунення |
Бартерний обмін Видача позики урядові | Поступова заборона бартерного обміну Контроль за витратами уряду Введення державних позик |
Відплив за кордон: зберігання грошей в іноземній валюті в іноземних банках; завезення підприємцями іноземних товарів; купівля за кордоном товарів, які може виготовляти Україна | Контроль з боку держави за контрактами і заборона зберігання грошей в іноземних банках. Захист свого ринку від іноземних товарів. Організація державних міжгалузевих замовлень у межах промислової політики держави |
Затримка з виплатою зарплати та інших обов’язкових платежів | Своєчасне подання урядом бюджету на розгляд Верховної Ради. Затвердження Верховною Радою бюджету до 1 січня наступного року. Контроль за діями уряду щодо витрат бюджету. Розширення поля оподаткування; прийняття і введення вдію закону про декларацію доходів та оподаткування громадян |
Несвоєчасна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності | Оптимізація співвідношення між Експортом та імпортом окремо для Кожної країни. Проведення урядом політики Протекціонізму |
Швидкість та приріст обігу грошей | Контроль за швидкістю обігу грошей у комерційних банках |
Зниження виробництва | Державна стратегія розвитку Промисловості. Захист власного ринку |
Інфляція третього типу внаслідок неринкової поведінки підприємців | Державний контроль за цінами |
Для стимулювання або запобігання зниження виробництва у контексті антиінфляційного регулювання в напрямку недопущення зниження рівня товарного забезпечення грошей застосовують заходи Структурно-інвестиційної політики, Зокрема: сприяння розвитку підприємництва; обмеження монополізму та розвиток конкуренції; проведення раціонального протекціонізму щодо національного виробника; залучення іноземних інвестицій; запобігання відпливу капіталу за кордон; формування ринку позичкового капіталу.
Заходи бюджетної політики В контексті антиінфляційного регулювання економіки грунтуються на скороченні дефіциту ДБ як основного чинника інфляції попиту, дія якого зумовлена дефіцитним фінансуванням державних видатків, а отже, збільшенням грошової маси в обороті, не забезпеченої матеріальними ресурсами (товарами і послугами). Скорочення бюджетного дефіциту досягають за рахунок збільшення доходів бюджету і скорочення бюджетних витрат.
Особливе місце серед типів анти інфляційної політики займає адаптаційна політика, спрямована на пристосування до інфляції. Цей тип політики реалізується Через механізми індексації доходів і погашення інфляційних очікувань.
Індексація доходів може бути:
O одноразовою під час одномоментного підвищення регульованих і фіксованих цін на споживчі товари і послуги;
O періодичною – за умов безперервного зростання цін.
Але індексація не усуває інфляції, а лише пом’якшує її негативний вплив. У свою чергу індексація за умов бюджетного дефіциту, що фінансується за рахунок грошової емісії, може виступити як інфляційний чинник.
Погашення інфляційних очікувань Полягає у подоланні побоювань суб’єктів Н ЕС щодо знецінення заощаджень та подорожчання товарів, щоб не допустити скорочення і припинення заощаджень та збільшення ажіотажного поточного попиту, який зумовлює зростання цін і подальше посилення адаптивних інфляційних очікувань) т. д., що запускає спіральний самочинний механізм інфляції.
Як бачимо, проведення ефективної інфляційної політики вимагає неоднозначного, а комплексного підходу до вирішення проблеми зростання цін та знецінення національної грошової одиниці, який повинен враховувати різні чинники та способи усунення інфляції і їх взаємозв’язки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)