Державне регулювання економіки – Гриньова В. М. – 6.2. Трудовий потенціал країни та класифікація трудових ресурсів
Основу трудового потенціалу становить народонаселення країни. Елементами трудового потенціалу є трудові ресурси – частина населення країни, що володіє необхідними фізичними здібностями, знаннями та досвідом, які дають змогу їм брати участь у процесі створення матеріальних благ і надання послуг та характеризуються кількісними і якісними показниками. Трудові ресурси становлять потенціал живої праці, яким володіє країна. Кількісна характеристика трудового потенціалу визначається:
– демографічними чинниками (приростом населення, міграційною рухливістю та ін.);
– потребами суспільного виробництва в робочій силі;
– можливостями задоволення потреби працездатного населення в робочих місцях.
Якісна характеристика трудового потенціалу має умовний характер і може визначатися з допомогою:
– показників демографічного розвитку;
– медико-біологічних і психофізичних характеристик;
– професійно-кваліфікаційних даних;
– соціальних можливостей.
Класифікація трудових ресурсів регіону здійснюється за такими категоріями:
1) за складом виділяють:
– працездатне населення в працездатному віці – це особи, що знаходяться в працездатному віці (в Україні відповідно до чинного законодавства межі працездатного віку визначені для жінок – від 16 до 55 р.; для чоловіків – від 16 до 60 р.), за винятком непрацюючих інвалідів І і II груп, а також осіб, що перейшли на пенсію на пільгових умовах, тобто раніше за встановлений у загальному порядку робочий вік;
– працюючі підлітки (до 16 років);
– населення, старше працездатного віку, яке бере участь у суспільному виробництві;
2) за видами діяльності виділяють трудові ресурси, задіяні:
– в суспільному виробництві;
– індивідуальній трудовій діяльності;
– господарюванні домашнього та особистого підсобного господарства;
– навчанні з відривом від виробництва;
3) за віковою структурою виділяють такі групи трудових ресурсів:
– молодь у віці 16-29 років;
– особи середнього віку від 30 до 49 років;
– особи передпенсійного віку: жінки 50-54 року; чоловіки 50-59 років;
– особи пенсійного віку: жінки 55 років і. старші; чоловіки 60 років і старше;
4) за статевою структурою трудові ресурси характеризуються співвідношенням кількості чоловіків і жінок у складі населення, як правило, працездатного віку. В Україні приблизно частка чоловіків становить 45 %, жінок – 55 %. Таке співвідношення є нормальним для економічно розвинених країн;
5) за рівнем освіти трудові ресурси мають такі освітні рівні:
– неповна середня освіта;
– загальна середня освіта;
– середня спеціальна освіта;
– вища освіта;
– фахівці вищої кваліфікації.
В) за професіонально-кваліфікаційною структурою трудові ресурси класифікуються:
– за видами економічної діяльності;
– за професіями та спеціальностями (згідно з діючим класифікатором професій та спеціальностей);
– за рівнем кваліфікації (висококваліфіковані, кваліфіковані та некваліфіковані кадри;
– за категоріями персоналу (адміністративно-управлінський персонал; виробничий персонал, допоміжний персонал).
Класифікація трудових ресурсів за основними ознаками дає змогу підвищити ефективність їх використання та регулювання ринку праці. Основою формування трудового потенціалу країни є процес відтворювання населення, який залежить від демографічного стану та рівня соціального розвитку.
6.3. Методи державного регулювання ринку праці
Державне регулювання ринку праці – це система економічних, адміністративних, законодавчих і організаційних заходів, які здійснюють органи державної влади різних рівнів управління, спрямовані на забезпечення гарантій населення у здійсненні права на працю та захист від безробіття.,При цьому може бути використана сукупність методів державного регулювання ринку праці, подана на рис. 6.3.
Державна політика у сфері зайнятості становить сукупність напрямів і заходів, реалізація яких сприяє досягненню поставлених цілей і вирішенню нагальних завдань. Наприклад, основна мета державної політики зайнятості на сучасному етапі розвитку економіки України полягає у постачанні галузей матеріального та нематеріального виробництва працівниками відповідних кваліфікацій для забезпечення сталих темпів зростання виробництва. При цьому основним завданням, вирішення якого сприяє досягненню цієї мети, є створення умов для продуктивної зайнятості трудових ресурсів на всіх рівнях управління, починаючи з господарюючого суб’єкта і закінчуючи макроекономічним ринком праці. Дуже важливим є питання формування вартості робочої сили, що впливає на рівень ефективності її використання в умовах ускладнення завдань, які стоять перед робочою силою.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)