Державне регулювання економіки – Гриньова В. М. – 5.1. Регіони України – об’єкти державного регулювання
5.1. Регіони України – об’єкти державного регулювання
Розподіл території на регіони та формування органів управління цією територією дали змогу забезпечити економічний розвиток регіону та соціальний розвиток населення, що проживає на визначеній території. Адміністративно-територіальний устрій – це розподіл території держави на частини з метою забезпечення раціональної організації управління основними економічними процесами та соціально-культурним розвитком на місцях. Такий розподіл здійснюють з урахуванням соціально-економічних, природно-географічних і етнокультурних особливостей розвитку (табл. 5.1 і 5.2).
Таблиця 5.1. Кількість адміністративно-територіальних одиниць за регіонами України, на 1 січня 2005 р.
Регіон – це територіально спеціалізована й адміністративно визначена частина території країни, що характеризується цілісністю відтворювального процесу та єдиною системою управління. Регіон визначається під впливом спільних природних, соціально-економічних, національно-культурних та інших умов. Регіон є складною соціально-економічною системою. Обласний регіон – це частина території України, що виділена у рамках адміністративно-територіального поділу країни з метою забезпечення ефективного управління соціально-економічним розвитком. Обласний регіон має низку ознак:
Таблиця 5.2. Адміністративно-територіальний поділ України за регіонами України
Області | Місце регіону в Україні за показниками | ||
Якість життя | Економічний розвиток* | Природно-ресурсний потенціал | |
1 | 2 | 3 | 4 |
Столичний регіон | |||
Київська | 16 | 13 | 6 |
Житомирська | 15 | 17 | 15 |
Чернігівська | 24 | 5 | 10 |
Центральноукраїнський регіон | |||
Черкаська | 23 | 14 | 13 |
Кіровоградська | 20 | 22 | 13 |
Причорноморський регіон | |||
Автономна республіка Крим | 4 | 9 | 4 |
Миколаївська | 7 | 25 | 15 |
Одеська | 1 | 21 | 8 |
Херсонська | 11 | 24 | 15 |
Північно-Східний регіон | |||
Харківська | 3 | 1 | 5 |
Полтавська | 14 | 6 | 12 |
Сумська | 6 | 3 | 18 |
Придніпровський регіон | |||
Дніпропетровська | 00 | 4 | 2 |
Запорізька | 2 | 7_ | 7 |
Східний регіон | |||
Донецька | 21 | 8 | 1 |
Луганська | 25 | 23 | 3 |
* Економічний розвиток областей визначався з урахуванням таких показників, як розвиток промисловості (виробництво промислової продукції на особу населення); розвиток сільського господарства (виробництво сільськогосподарської продукції на особу населення; розвиток торгівлі та платних послуг (обсяг платних послуг на особу населення); стан бюджету (доходи бюджетів всіх рівнів на особу населення); темпи зростання показників.
Волинський регіон | |||
Волинська | 12 | 15 | 24 |
Рівненська | 13 | 10 | 23 |
Подільський регіон | |||
Вінницька | 22 | 19 | 10 |
Хмельницька | 19 | 16 | 18 |
Тернопільська | 9 | 20 | 22 |
Карпатський регіон | |||
Львівська | 15 | 2 | 8 |
Івано-Франківська | 00 | 18 | 21 |
Закарпатська | 15 | 12 | 20 |
Чернівецька | 18 | 11 | 25 |
– відносна самостійність господарювання в межах національної економіки за рахунок самозабезпечення природними, матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами;
– наявність регіонального органу управління (облдержадміністрації в кожній області України);
– наявність територіально-виробничої структури в межах обласного регіону;
– можливість створення кінцевої продукції на основі територіального поділу праці;
– функціонування регіональної інфраструктури (ринкової, виробничої, соціальної, комунікаційної, транспортної).
5.2. Зміст і структура державної регіональної економічної політики
Державна регіональна економічна політика є складовою державної регіональної політики (рис. 5.1), яка основана на здійсненні перерозподілу ресурсів для підтримки депресивних територій та розв’язання проблем, які за своїми масштабами є загальнодержавними. Завданнями регіональної політики на ближчу перспективу е:
Рис. 5.1. Видова схема державної регіональної політики
– узгодження стратегічних цілей і пріоритетів розвитку держави та регіонів, забезпечення стабільності та прогнозованості відносин між центральними і місцевими органами виконавчої влади щодо розвитку територій;
– здійснення державних інвестицій у поліпшення транспортної та телекомунікаційної інфраструктури;
– реалізація великих проектів приватного інвестування, що потребують підтримки уряду, та спрямування кредитів міжнародних фінансових організацій;
– забезпечення мобільності робочої сили шляхом реформування професійної освіти та системи підвищення кваліфікації працівників, запровадження новітніх технологій муніципального менеджменту, вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;
– децентралізація та розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування щодо надання публічних послуг, розширення прав і посилення відповідальності цих органів за розв’язання соціально-економічних проблем розвитку регіонів, запровадження прозорого механізму контролю, у тому числі громадського, на кожному рівні управління;
– чітке розмежування функцій між центральними, регіональними і місцевими органами влади стосовно питань бюджету, власності, державної влади та механізму надання суспільних послуг;
– створення правових, економічних та організаційних умов для ефективної реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування;
– врегулювання основних засад та визначення порядку здійснення права комунальної власності, управління об’єктами права комунальної власності, у тому числі територіальних громад;
– реформування відносин між бюджетами різних рівнів.
Регіональна економічна політика – це сукупність напрямів, що розробляють і приймають органи державної влади для ефективного розвитку регіонів на основі раціонального використання їх ресурсного потенціалу.
Регіональна економічна політика є складовою стратегії економічного та соціального розвитку України. До структури регіональної економічної політики належать такі елементи:
– аналіз ситуації, що склалася в економічному розвитку регіону, у тому числі стан чинного законодавства, що регламентує основні напрями економічного розвитку регіону, а також виявлення позитивних тенденцій у регіональному економічному розвитку;
– визначення ключових проблем регіонального економічного розвитку, що вимагають поетапного вирішення;
– формулювання головної мети регіональної економічної політики, основних цілей, реалізація яких сприяє досягненню головної мети, а також постановка конкретних завдань;
– розробка критеріїв досягнення головної й основної цілей;
– характеристика ризиків, пов’язаних з реалізацією намічених цілей і поставлених завдань регіональної економічної політики;
– розробка заходів, спрямованих на створення сприятливих умов реалізації регіональної економічної політики;
– формування ресурсного забезпечення реалізації напрямів регіональної економічної політики.
Державна регіональна економічна та соціальна політики тісно пов’язані одна з одною, тому в основі змісту структурних елементів регіональної політики лежать такі показники, як валовий регіональний продукт і валовий регіональний продукт у розрахунку на одну особу населення регіону (табл. 5.3); обсяг продукції та послуг промисловості, сільського господарства і будівництва, який вироблений у регіоні та рівень їх споживання; виробництво та споживання товарів народного споживання в регіоні; обсяг інвестицій у основний капітал і обсяг освоєних інвестицій у регіоні (табл. 5.4); обсяг іноземних інвестицій і їх освоєння в регіоні; кількість створених нових робочих місць (за збереження діючих); податки та збори, що мобілізуються у бюджети всіх рівнів на території регіону; індекс споживчих цін, який характеризує динаміку загального рівня цін у регіоні; середньомісячна заробітна плата (реальна та номінальна) працівників, зайнятих у галузях економіки регіону, а також структура доходів населення регіону (табл. 5.5); рівень безробіття в регіоні, який відображає ситуацію на ринку праці (табл. 5.6).
Таблиця 5.3. Валовий регіональний продукт, у фактичних цінах; млн грн
Таблиця 5.4. Інвестиції в основний капітал, у фактичних цінах
Таблиця 5.5. Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників, грн*
Таблиця 5.6. Безробіття населення за методологією МОП, у віці 15-70 років
На регіональному рівні узагальнюючим показником, який характеризує рівень розвитку економіки регіону, е валовий регіональний продукт (ВРП). В основу визначення цього показника покладено виробничий метод. Валовий регіональний продукт регіону складається із суми валових доданих вартостей (ВДВ) усіх видів економічної діяльності, скоригований на величину непрямо вимірюваних послуг фінансового посередництва та податків за виключенням субсидій на продукти. Валова додана вартість відображає додатково створену вартість у процесі виробництва і визначається як різниця між вартістю вироблених (випуск) і вартістю повністю використаних у процесі виробництва товарів і послуг (проміжне споживання). Розрахунки ВДВ за регіонами України за 2001-2005 рр. здійснюються за видами економічної діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД). Налови додана вартість регіону складається з суми ВДВ усіх видів економічної діяльності.
Цілі та завдання регіональної політики залежать від рівня і специфіки розвитку регіону, а також від його місця у міжрегіональному і міжнародному поділі праці.
Головною метою регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку території й усунення регіональних диспропорцій. Головною метою економічної регіональної політики с раціональне використання сукупного ресурсного потенціалу регіону як основи підвищення його конкурентоспроможності шляхом інноваційного розвитку.
Для досягнення головної мети реалізації регіональної економічної політики повинні бути сформульовані та реалізовані основні цілі. Вони розробляються за кожною складовою регіональної економічної політики. Основні цілі деталізуються II певні завдання регіональної економічної політики, що можуть бути різними залежно від зміни головної й основної цілей.
Н умовах дефіциту ресурсів необхідно формувати пріоритетні завдання розвитку регіонів, формулювання яких залежить від поставлених цілей, пріоритетів і можливості залучення ресурсів для досягнення поставлених цілей. На сучасному етапі розвитку України до пріоритетних завдань регіональної економічної політики належать:
– оптимізація структури господарства регіонів, що полягає у використанні ефективних форм господарювання на основі раціонального використання потенційних ресурсів: матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних і часових;
– об’єднання фінансових ресурсів регіональних бюджетів і бюджетів місцевого самоврядування для зміцнення фінансової основи розвитку економіки регіону;
– розвиток міжрегіонального та міжнародного економічного співробітництва;
– розширення повноважень і посилення відповідальності за регіональний розвиток місцевих органів влади, а також виконавчої влади в системі місцевого самоврядування;
– забезпечення розробки системної стратегії регіонального розвитку, що враховує регіональну специфіку.
Створення умов для запровадження якісно нової, ефективної регіональної економічної політики, стимулювання динамічного розвитку й ефективного використання внутрішнього економічного потенціалу кожного регіону відповідно до завдань Концепції державної регіональної політики потребує здійснення таких заходів:
1) державного регулювання регіонального розвитку через формування відповідної нормативно-правової бази щодо;
– переходу на державне стратегічне програмування регіонального розвитку та запровадження розробки стратегій розвитку регіонів органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади;
– розмежування функцій і повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;
– визначення правового режиму комунальної власності, завершення роботи з передачі державного майна (насамперед об’єктів соціальної сфери) у комунальну власність, розмежування об’єктів спільної власності територіальних громад, що перебувають в управлінні районних та обласних рад;
– удосконалення механізмів системи загальнодержавного та регіонального прогнозування та планування соціально-економічного розвитку;
– впровадження механізму концентрації та оптимізації потоків державних ресурсів, що спрямовуються у регіони у вигляді поточного фінансування державних установ, капітальних вкладень головними розпорядниками коштів державного бюджету з метою досягнення найбільш ефективного їх використання вирішення проблем регіонального розвитку;
– застосування нових засад під час визначення спільних дій центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо стимулювання регіонального розвитку;
– впровадження механізмів подолання депресивності територій;
– оптимізації мережі та створення умов для підвищення ефективності функціонування спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку;
– розвитку інфраструктури регіональних та міжрегіональних аграрних ринків;
– формування інфраструктури підтримки регіонального розвитку;
– посилення ролі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо консолідації зусиль із створення в регіонах сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату, розв’язання проблем зайнятості населення;
– підвищення спроможності органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади щодо розвитку міжрегіонального та прикордонного співробітництва;
2) фінансового регулювання державою регіонального розвитку шляхом подальшого реформування міжбюджетних відносин відповідно до Бюджетного кодексу України. Основним завданням у сфері міжбюджетних відносин має бути удосконалення порядку розподілу трансфертів із державного бюджету на основі запровадження державних соціальних стандартів, удосконалення практики надання трансфертів з Державного бюджету України на основі об’єктивних критеріїв, неухильне дотримання принципу збалансованості місцевих бюджетів. Важливою складовою бюджетної політики є чітке розмежування повноважень та відповідальності між центральними і місцевими органами виконавчої влади, обласними та районними органами місцевого самоврядування територіальних громад, що відповідає положенням і принципам Концепції державної регіональної політики.
3) програмування та фінансування пріоритетних заходів державних цільових довгострокових програм, спрямованих на стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів;
4) стимулювання розвитку спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку;
5) безпосередньої державної участі капіталом у фінансуванні пріоритетних заходів, спрямованих на вирішення проблемних питань розвитку регіонів.
Стратегічними завданнями регіональної економічної політики на середньострокову перспективу є:
– створення умов для збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення життєвого рівня населення;
– забезпечення дотримання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від місця проживання;
– поглиблення процесів ринкових трансформацій на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів;
– підвищення дієвості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)