Державне регулювання економіки – Гриньова В. М. – 3.1. Основні елементи системи макроекономічного планування
3.1. Основні елементи системи макроекономічного планування
Макроекономічне планування – це процес розробки планів економічного і соціального розвитку країни (областей), а також комплексу дій щодо реалізації планових заходів. В умовах ринкових відносин макроекономічне планування має соціальну спрямованість, що зумовлено необхідністю досягнення основної мети розвитку ринкової економіки – забезпечення високого рівня життя в країні.
Основними формами макроекономічного планування є: концепція економічного та соціального розвитку країни (областей); стратегія економічного та соціального розвитку країни (областей); прогнози економічного і соціального розвитку країни (областей); програма економічного і соціального розвитку країни (областей); бюджети та баланси різних рівнів; прогнози та плани розвитку окремих галузей національного і регіонального господарства; міжгалузевий баланс виробництва та розподілу продукції.
У системі макроекономічного планування виділяють директивні та індикативні плани. Директивні плани мають обов’язковий характер і виступають у вигляді законів, наприклад Державний бюджет України. Індикативні плани мають рекомендаційний характер, Однак суб’єкти господарювання повинні враховувати рекомендований рівень показників індикативних планів у своїй діяльності. За виконання індикативних планів суб’єкти господарювання повинні заохочуватися, наприклад у вигляді пільг та пільгових кредитів.
Директивні показники макроекономічних планів мають бути адресними, тобто визначати плановий рівень окремих показників, і бути адресованими конкретним виконавцям. Індикативні показники мають орієнтувати суб’єктів господарювання на виконання планових завдань у межах основних напрямів державної економічної та соціальної політики.
У макроекономічному плануванні використовують такі показники, як натуральні, вартісні; кількісні, якісні; абсолютні, відносні; директивні, індикативні; фактичні, реальні та порівнянні.
Основними методами розробки макроекономічних планів є: балансовий і нормативний. Балансовий метод планування в системі державного регулювання полягає в розробці макроекономічних балансів на основі використання економічних і соціальних норм. При цьому необхідно дотримуватися основного принципу складання балансу: сукупні потреби повинні відповідати наявним ресурсам:
Де Р – ресурси і-го виду; П. – потреби у-го виду.
До основних норм, які використовують в макроекономічному плануванні, належать:
– норми ефективного суспільного відтворювання (норми матеріало-, енерго-, трудомісткості ВВП та ін.);
– норми витрат праці на одиницю продукції, що виробляють, робіт або послуг;
– норми витрат сировини, матеріалів, палива, енергії на 1 грн ВВП;
– норми капітальних вкладень і капітального будівництва;
– фінансові (бюджетна забезпеченість населення, норми амортизації, нормативи відрахувань до бюджетів різних рівнів);
– соціальні (мінімальна зарплата, мінімальна пенсія за віком; прожитковий мінімум за категоріями населення; мінімальний споживчий бюджет; споживчий кошик, мінімальна площа житла на одну особу та ін.);
– екологічні (допустимий рівень забруднення навколишнього середовища (повітря, води), норми витрати води на 1 грн валового випуску промислової продукції та ін.).
3.2. Структура і розробка концепції, стратегії та програми економічного і соціального розвитку країни (областей)
Для успішної реалізації основних напрямів економічної і соціальної політики необхідно розробляти та реалізовувати основні форми макроекономічного планування. Концепція економічного і соціального розвитку країни становить систему поглядів на пріоритетні напрями соціального і економічного розвитку країни та є основою розробки стратегії, яка, у свою чергу, необхідна для розробки обгрунтованих програм. У табл. 3.1 подана порівняльна характеристика структури концепції, стратегії та програми.
Таблиця 3.1. Порівняльна характеристика структури концепції, стратегії та програми економічного і соціального розвитку країни (областей)
Структурні елементи | Концепція | Стратегія | Програма | |
1 | 2 | 3 | 4 | |
1. Аналіз попереднього економічного та соціального стану в країні (областях) | За попередні 10-20 років | За попередні 10-20 років | За попередній рік | |
2. Виявлення проблем за результатами аналізу, характеристика тенденції попереднього періоду та майбутнього | 10-20 років | 10-20 років | 1 рік | |
3. Формування “дерева цілей”, спрямованих на попередній економічний і соціальний розвиток на основі усунення виявлених проблем, що є резервами майбутнього розвитку | На довгострокову перспективу | На довгострокову перспективу | На поточний рік | |
4. Розробка заходів, спрямованих на досягнення певних цілей економічного та соціального розвитку | Загалом на довгострокову перспективу | На довгострокову перспективу в альтернативних варіантах | На поточний рік | |
5. Перевірка ресурсного забезпечення реалізації запропонованих заходів | На довгострокову перспективу | На поточний рік | ||
6. Розробка організаційно-фінансового механізму реалізації заходів | На довгострокову перспективу | На поточний рік |
Стратегія економічного і соціального розвитку країни (областей) є сукупністю конкретних заходів, реалізація яких спрямована на досягнення стратегічних цілей економічного і соціального розвитку в перспективі. Особливість розробки стратегії полягає в альтернативності її варіантів, тобто стратегію розробляють за. оптимістичним, базовим та песимістичним сценарієм.
Програма економічного і соціального розвитку країни (областей) становить сукупність конкретних заходів, реалізація яких спрямована на досягнення поточних цілей економічного і соціального розвитку.
Структурні елементи концепції, стратегії та програми визначають етапи їх розробки з деякою деталізацією, зокрема:
На першому етапі проводять аналіз попереднього економічного та соціального стану в країні (областях) за допомогою методів горизонтального, вертикального, порівняльного та факторного аналізу, що дає змогу отримати результати: динаміку, структуру, порівняльні характеристики, а також виявити вплив чинників на економічні та соціальні показники;
На другому етапі за результатами аналізу виявляють проблеми, які виникли на попередньому етапі розвитку та характеризують тенденції, що виникли та можуть виникнути в довгостроковій і найближчій перспективі (рис. 3.1);
Рис. 3.1. Схема розробки “дерева цілей”
На третьому етапі формулюють цілі економічного та соціального розвитку у вигляді “дерева цілей”, що дає змогу взаємопов’язати їх і забезпечити реальність досягнення та адекватність. При цьому визначають критерії досягнення цілей, тобто інтерпретують цілі у формалізованому вигляді;
На четвертому етапі розробляють конкретні заходи, реалізація яких сприятиме досягненню певних цілей економічного і соціального розвитку;
На п’ятому етапі визначають необхідне ресурсне забезпечення реалізації стратегічних або програмних заходів, а також джерела формування ресурсного забезпечення стратегії або програми;
На шостому етапі розробляють організаційно-фінансовий механізм реалізації стратегії або програми. Такий механізм об’єднує календарний план реалізації заходів, фінансові ресурси, відповідальних виконавців, а також визначає повноваження та відповідальність за виконання календарного плану реалізації стратегічних або програмних заходів. При цьому в межах організаційного механізму повинні створюватися структурні підрозділи чи робочі групи, які будуть контролювати реалізацію заходів, перевіряти відповідність фактичних результатів реалізації стратегії або програми запланованим і приймати відповідні рішення залежно від отриманих результатів.
Стратегічні або програмні заходи мають розроблятися за основними напрямами економічного і соціального розвитку, зокрема:
– валовий внутрішній продукт і реальний сектор економіки (розвиток промисловості, сільського господарства та будівництва);
– ринок праці та зайнятість населення;
– доходи населення, в тому числі заробітна плата та, як результат, – рівень і якість життя населення, насамперед працездатного та зайнятого у національному господарстві, а також рівень внутрішнього споживання;
– інвестиційна та інноваційна діяльності;
– розвиток підприємництва;
– бюджетно-фінансова та грошово-кредитна сфери, а також валютний ринок;
– зовнішньоекономічна діяльність;
– екологічна безпека.
Під час розробки концепції, стратегії та програми економічного і соціального розвитку потрібно дотримуватися таких основних принципів:
– наукова обгрунтованість рішень, які приймаються, та результатів;
– реальність цільових установок і створення сприятливих політичних, правових, економічних та соціальних умов досягнення поставлених цілей;
– логічний взаємозв’язок у цілепокладанні;
– відповідність спрямованості концепції, стратегії та програми напрямам економічної і соціальної політики держави.