Державне регулювання економіки – Гриньова В. М. – 16.3. Формування зовнішньоекономічної політики держави
Зовнішньоекономічна політика держави спрямована на формування раціональних зовнішньоекономічних зв’язків і використання їх для зміцнення потенціалу країни. Напрями зовнішньоекономічної політики країни у перехідний період відрізняються від напрямів зовнішньоекономічної політики в період розвитку економіки. Державна зовнішньоторговельна політика здійснюється через застосування митно-тарифного та нетарифного регулювання. Митно-тарифне регулювання означає застосування імпортних та експортних тарифів і зборів. Нетарифне регулювання передбачає використання квотування, ліцензування та інших зовнішньоторговельних операцій. Квотування експортно-імпортних операцій – це кількісні обмеження на ввезення та вивезення, які вводять на певний термін щодо окремих товарів (послуг), країн і груп країн. Порядок квотування встановлюють в законодавчому порядку. Ліцензія це офіційний документ, який дає право на здійснення експортно-імпортних операцій протягом встановленого терміну.
Митно-тарифна система – це важливий інструмент регулювання зовнішньої торгівлі, заснований на митних зборах для країн, що користуються режимом найбільшого сприяння. Світовий принцип встановлення рівня митних зборів полягав у зростанні ставок мита зі збільшенням обробки товару (імпортні ставки на цукор-сирець – 1 %, а на готову продукцію – 15%).
Політика протекціонізму – це форма проведення зовнішньоекономічної політики, яка полягає в:
А) активному втручанні держави в регулювання зовнішньоекономічних відносин;
Б) встановленні відносно високих митних зборів і мита на товари, які вивозяться та ввозяться;
В) проведенні виборної політики відносно структури товарного експорту та імпорту з метою захисту внутрішнього виробника і споживача.
Під час формування зовнішньоекономічної політики країни необхідно дотримуватися таких принципів:
– єдність системи державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності та контролю за її здійсненням;
– єдність політики експортного контролю;
– єдність митної території країни;
– захист державних інтересів і законних прав учасників зовнішньоторговельної діяльності;
– рівність і відсутність дискримінації учасників зовнішньоекономічної діяльності.
Управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні здійснює Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і Державний митний комітет. Регулювання валютних операцій проводить Валютно-економічна комісій України,, Центробанк України, загальне управління здійснює Президент України, уряд України та Міністерство економіки України.
Основними цілями зовнішньоекономічної політики України на сучасному етапі є:
– інтеграція України у світову торговельну систему, насамперед шляхом забезпечення вступу до Світової організації торгівлі (СОТ);
– нарощування експортного потенціалу та поліпшення структури зовнішньої торгівлі;
– створення та забезпечення у повному обсязі умов функціонування зони вільної торгівлі країн СНД;
– створення умов для ефективного та взаємовигідного розвитку двостороннього торговельно-економічного співробітництва з Російською Федерацією з використанням загальновизнаних методів регулювання цього процесу;
– захист внутрішнього ринку та підтримка національного товаровиробника.
Для реалізації цих цілей необхідно вжити таких заходів:
– забезпечити гармонізацію національного законодавства у сфері правил митної оцінки шляхом прийняття нового Митного кодексу України;
– прискорити переговорний процес щодо вступу України до СОТ;
– виконати план дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України у ЄС;
– розробити механізм відбору конкурентоспроможних проектів з розвитку експортного потенціалу України;
– укласти двосторонні міжурядові угоди про принципи справляння непрямих податків без вилучень за окремими товарами;
– опрацювати та підготувати до підписання проекти багатосторонніх угод, які є складовою нормативної бази створення Зони вільної торгівлі країн СНД;
– підготувати матеріали (за критеріями, які висуваються компетентними органами ЄС, США та інших країн) для визнання повного ринкового статусу економіки України.
Міжнародна діяльність – це важливий інструмент підтримки внутрішніх політичних та економічних реформ, забезпечення гідного місця України в системі міжнародних відносин. Європейська інтеграція є пріоритетом міжнародної діяльності України в перспективі. Для цього необхідно:
– посилити роботу з формування позитивного міжнародного іміджу України;
– ухвалити оновлену Національну стратегію європейської інтеграції України;
– створити засадничу базу для набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі та сформувати в суспільстві стійку проєвропейську більшість;
– активізувати роботу з виконання положень Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС;
– реалізувати заходи у рамках Плану дій “Україна – ЄС”;
– розробити разом з ЄС нову стратегію відносин “Україна – ЄС”” яка передбачала б перспективу членства України в ЄС; поширити на Україну окремі елементи передвступної стратегії ЄС;
– розпочати з ЄС роботу з метою створення зони вільної торгівлі;
– надати нових імпульсів роботі з новими членами ЄС, особливо країнами Балтії та Центрально-Східної Європи, з метою прискорення інтеграції до ЄС;
– активізувати співробітництво з Європейським інвестиційним банком з метою залучення його коштів для реалізації масштабних загальнонаціональних проектів;
– забезпечити підготовку висококваліфікованих кадрів для роботи у євроінтеграційному напрямі;
– сприяти поінформованості суспільства з питань європейської та євроатлантичної інтеграції;
– активізувати дипломатичні зусилля у сфері співробітництва з країнами Європи та Північної Америки з метою поглиблення євроатлантичної інтеграції України;
– продовжувати участь у заходах в рамках програми “Партнерство заради миру” та Ради євроатлантичного партнерства;
– у сфері інтеграції до світової економіки:
1) завершити до кінця поточного року переговорний процес з країнами – членами СОТ та забезпечити вступ України до цієї міжнародної організації;
2) здійснити кроки щодо отримання Україною статусу країни з ринковою економікою у відносинах із США вже починаючи з 2005 р.;
3) скасувати невиправдані тарифні та нетарифні обмеження в зовнішньоекономічній діяльності;
4) здійснити комплекс заходів щодо закріплення провідної ролі України в транзиті енергоносіїв з Російської Федерації та інших країн СНД до країн ЄС;
5) активізувати діяльність щодо створення ефективних транспортних коридорів і співпрацю а ЄС та окремими європейськими країнами щодо реалізації проектів транс’європейських транспортних коридорів;
6) підтримати зусилля усіх українських підприємців щодо інвестування коштів у виробничі об’єкти за кордоном, насамперед у країнах ЄС, для більш активного освоєння нових ринків;
7) залучити інвестиційні проекти міжнародних фінансових організацій, насамперед МБРР та ЄБРР, спрямовані на створення в Україні сучасних виробництв з високою доданою вартістю;
8) розробити механізм надання Україною міжнародної технічної допомоги, насамперед країнам “третього світу”, які є перспективними з погляду освоєння їх ринків українськими виробниками товарів, робіт та послуг;
9) забезпечити функціонування зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень з Росією та активізувати роботу з реалізації програм довгострокового економічного та науково-технічного співробітництва;
10) укласти угоди про вільну торгівлю як на двосторонньому рівні, так і в рамках регіональних об’єднань;
11) визначити ступінь співробітництва України в рамках єдиного економічного простору;
12) оптимізувати участь України в СНД з урахуванням пріоритетів зовнішньої політики;
13) активізувати співробітництво в усіх сферах у рамках об’єднання ГУУАМ;
14) активізувати переговорний процес з питань договірного оформлення державного кордону України за всім його периметром;
15) визначити пріоритети транскордонного співробітництва з новими країнами – членами ЄС, реалізувати спільні проекти за рахунок програм технічної допомоги ЄС, розвивати існуючі та створювати нові єврорегіони;
16) активізувати участь України у врегулюванні “заморожених” конфліктів у Придністров’ї та на Південному Кавказі1.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)