Державне регулювання економіки – Гриньова В. М. – 13.4. Формування державної політики у галузі банківської діяльності та кредитних спілок
Державна політика в галузі банківської діяльності має бути спрямована на оздоровлення та зміцнення банківської системи України, а також підвищення її ролі у процесах економічних перетворень. Основним пріоритетом розвитку банківської системи є збільшення обсягів кредитування реального сектору економіки, що знайшло своє підтвердження у прийнятті законодавчих та нормативно-правових актів та внесенні змін до чинних Закону України “Про банки і банківську діяльність”, Указу Президента “Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень” та ін. Ці нормативно-правові акти визначають основні напрями розвитку банківської системи, економічні, організаційні та правові засади створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків. Вони спрямовані на забезпечення стабільної діяльності банків в Україні та створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку.
Чинниками негативного впливу на фінансові результати системи комерційних банків є такі:
– зростання адміністративних витрат банківських установ;
– зменшення обсягів надходжень від торгівлі іноземною валютою;
– адміністративне втручання органів державної влади в діяльність окремих банків, відмова від виконання ними своїх зобов’язань перед банками;
– низький рівень реального попиту на банківські кредити й інвестиції, внаслідок низької рентабельності більшості підприємств та їх низької платоспроможності з характерною для них великого кредиторською заборгованістю;
– слабкий розвиток ринку землі та нерухомості позбавляє банки змоги ефективно використовувати такий надійний засіб покриття кредитних ризиків, як іпотека;
– чинне законодавство, що регулює взаємовідносини банків і позичальників, не передбачає надійного захисту інтересів банків – кредиторів;
– ризиковість кредитування;
– відсоткові ставки залишаються все ще високими. Невирішеними проблемами функціонування банківської системи залишаються: недостатній рівень капіталізації банків; недостатньо висока якість активів банків, наявність прострочених та безнадійних до повернення кредитів; наявність значної кількості проблемних банків; низька активність банків щодо застосування процедур реорганізації та реструктуризації банківських установ; відсутність правової бази, що гарантує надійний захист інтересів банків-кредиторів.
Головною метою розвитку банківської системи є збільшення обсягів кредитування реального сектору економіки, безпека та фінансова стабільність банківської системи України, підвищення рівня та якості банківського капіталу, а також захист інтересів вкладників та кредиторів.
Основними цілями щодо розвитку банківського сектору є: зміцнення ресурсної бази та підвищення ліквідності банків; посилення надійності та ефективності банків; вдосконалення структури банківської системи та створення сприятливих умов для підвищення ролі банків на фінансовому ринку і в розвитку економіки.
Для досягнення поставлених цілей щодо розвитку банківської системи потрібно вжити такі заходи:
– підвищити капіталізацію банків через залучення ними додаткового акціонерного капіталу, капіталізації їх прибутку та реорганізації банків шляхом злиття або приєднання, утворення банківських холдингів, консорціумів; об’єднання банківських капіталів для здійснення спільних проектів;
– удосконалити механізм управління ліквідністю банків;
– своєчасно та повністю погасити зобов’язання держави перед комерційними банками;
– забезпечити подальше вдосконалення прозорості банківської діяльності за умов дотримання банківської таємниці;
– підвищити рівень прибутковості банківських операцій, забезпечити зниження витрат за рахунок впровадження передових банківських технологій;
– удосконалити аудит відповідно до міжнародних стандартів;
– забезпечити довіру до банків через створення дієвої системи страхування банківських депозитів;
– удосконалити систему управління ризиками у комерційних банках;
– поліпшити якість кредитного портфеля комерційних банків;
– створити умови для розвитку спеціалізованих комерційних банків, зокрема банків для іпотечного та житлового кредитування;
– удосконалити нормативно-правові акти НБУ з урахуванням міжнародного досвіду;
– підвищити вимоги до рівня капіталізації та платоспроможності комерційних банків;
– удосконалити критерії оцінки фінансового стану банків;
– посилити контроль НБУ за діяльністю проблемних банків;
– більш ефективно застосувати процедури реорганізації, реструктуризації та ліквідації фінансово нестійких банків;
– удосконалити єдину інформаційну систему “Реєстр позичальників (боржників)”;
– запровадити банківський нагляд на консолідованій основі, з охопленням афілійованих та пов’язаних осіб банків як на території України, так і за кордоном;
– забезпечити правовий захист інтересів банків у їх взаємовідносинах з клієнтами та органами державного управління;
— підвищити роль громадських банківських об’єднань (асоціацій, союзів тощо).
Серед головних завдань на середньострокову перспективу щодо зміцнення банківської системи є: удосконалення правового регулювання банківської діяльності; подальше нарощування капіталу комерційних банків; зменшення обсягів несвоєчасно повернутих кредитів; підвищення рентабельності банківської системи в цілому.
Розвиток ринку кредитних спілок відбувався в умовах незмінного законодавчого середовища щодо їх діяльності, оскільки Верховною Радою України так і не був розглянутий прийнятий в першому читанні у вересні 1999 р. Закон України “Про кредитні спілки”. Водночас визнання ролі, яку відіграють кредитні спілки в сучасних умовах, знайшло своє відображення у прийнятті протягом 2000 р. низки Указів Президента України: “Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку” № 767/2000 від 6 червня 2000 р.; “Про заходи щодо забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємницької діяльності” № 906/2000 від 15 липня 2000 р.; “Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі у реформуванні економіки України на ринкових засадах” № 1348/2000 від 19 грудня 2000 р.
Головною метою державної політики щодо розвитку ринку кредитних спілок є захист інтересів їхніх членів шляхом створення умов для безпеки та фінансової стабільності кредитних спілок, розширення спектра та збільшення обсягів кредитно-ощадних послуг, розвитку кредитних спілок як невід’ємного елементу ринку небанківських фінансових установ.
Основними проблемами ринку кредитних спілок України залишається відсутність ефективного законодавства та законодавчо закріпленої системи управлінських і фінансових стандартів діяльності кредитних спілок та незначне використання фінансового механізму кредитних спілок для запровадження державних програм мікрокредитування.
Тому основними цілями державної політики щодо розвитку ринку кредитних спілок мають бути:
– збільшення обсягів кредитування споживчих потреб населення та підприємницьких ініціатив через кредитні спілки за рахунок мобілізації заощаджень громадян, що перебувають сьогодні поза економічним оборотом;
– створення та розвиток системи державного регулювання та нагляду за діяльністю кредитних спілок;
– запровадження через кредитні спілки державних програм мікрокредитування населення, малого та середнього бізнесу, фермерства, приватних землевласників тощо;
– підвищення фінансової надійності кредитних спідок шляхом запровадження єдиних стандартів діяльності, нарощування капіталів, а також централізованих фондів та резервів ринку кредитних спілок;
– запровадження через кредитні спілки сучасних платіжних систем та фінансових технологій.
Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку ринку кредитних спілок мають бути такі:
– забезпечення умов для стабільного функціонування кредитних спілок шляхом створення повноцінного законодавства, затвердження стандартів діяльності кредитних спілок тощо з метою захисту інтересів їх членів;
– визначення органу державного регулювання та нагляду за діяльністю кредитних спілок;
– забезпечення ефективного функціонування централізованих фондів та резервів системи кредитних спілок;
– посилення ролі, що відіграють кредитні спілки в галузі кредитування малого та середнього бізнесу, фермерства, дрібного сільськогосподарського виробництва шляхом всілякого сприяння їх розвитку на національному та регіональному рівнях, а також запровадження через кредитні спілки державних та програм мікрокредитування.
Досягнення поставлених цілей буде можливим за умови послідовної реалізації комплексу заходів, зокрема, необхідно:
– вдосконалити нормативно-правову базу діяльності кредитних спілок, що включає прийняття Закону України “Про кредитні спілки”, та створити належну підзаконну нормативну базу, внести необхідні зміни у цивільне та податкове законодавство, а також сформувати рамкове законодавство про кооперацію та неприбуткові організації;
– забезпечити розгортання розгалуженої мережі кредитних спілок на території України і насамперед у сільській місцевості за режиму найбільшого сприяння з боку центральних та місцевих органів виконавчої влади;
– сприяти проведенню просвітницької роботи серед населення щодо суті та можливостей кредитних спілок у задоволенні соціальних потреб та підтримці приватних підприємницьких ініціатив шляхом самоорганізації та акумулювання власних заощаджень;
– запровадити та підтримати єдиний державний реєстр кредитних спілок України;
– застосувати, у разі інституційної та економічної доцільності, механізми саморегулювання шляхом делегування відповідних функцій загальноукраїнському універсальному професійному об’єднанню кредитних спілок;
– реалізувати через кредитні спілки державні цільові кредитні програми, спрямовані на вирішення проблем соціальної адаптації, зайнятості, молодіжного будівництва;
– застосувати кредитні спілки як базові фінансові посередники для освоєння спеціальних кредитних ліній на підтримку приватних підприємців, фермерів, дрібних сільськогосподарських виробників;
– розробити та реалізувати спеціальні галузеві програми з впровадження через кредитні спілки механізмів взаємокредитування на основі промислових підприємств, фермерських та підприємницьких об’єднань, територіальних громад малих міст;
– визначити на рівні законодавства та підзаконної нормативної бази адекватний перелік управлінських стандартів, фінансових нормативів та вимог щодо розкриття інформації та прозорості діяльності кредитних спілок;
– впровадити, в рамках системи регулювання та нагляду за діяльністю кредитних спілок, ефективні механізми пруденційного нагляду та реалізації програм фінансового оздоровлення;
– сприяти створенню та функціонуванню в режимі саморегулювання централізованих фондів та резервів, спрямованих на підвищення фінансової стабільності та платоспроможності кредитних спілок;
– підготувати необхідні передумови для створення системи гарантування вкладів членів кредитних спілок;
– сприяти запровадженню сучасного програмного забезпечення та інформаційних технологій у кредитних спілках для оптимізації процесу обслуговування членів;
– сприяти підвищенню доступності сучасних фінансових послуг для широких верств населення шляхом упровадження у кредитних спілках передових фінансових технологій, у тому числі й електронних платіжних систем.
Стратегічні завдання на середньострокову перспективу полягають: у вдосконаленні правового регулювання діяльності кредитних спілок, створенні єдиної системи гарантування вкладів членів кредитних спілок, запровадженні ефективної системи взаємокооперування коштами між кредитними спілками; державній підтримці системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для кредитних спілок; державній підтримці розвитку кредитних спілок, особливо на регіональному рівні; запровадження через кредитні спілки державних програм мікрокредитування малого бізнесу та приватних селянських господарств.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)