Home ⇒ 👍Державне регулювання економіки - Гриньова В. М ⇒ Державне регулювання економіки – Гриньова В. М. – 11.1. Обгрунтування необхідності розвитку підприємництва для національної економіки

Державне регулювання економіки – Гриньова В. М. – 11.1. Обгрунтування необхідності розвитку підприємництва для національної економіки

11.1. Обгрунтування необхідності розвитку підприємництва для національної економіки

Державна підтримка підприємницької діяльності зумовлена необхідністю розвитку національної економіки в ринкових умовах господарювання. Підприємництво – це самостійна, ініціативна, системна, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отриманням прибутку. Підприємництво здійснюється на основі;

– вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

– самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежене законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

– вільного найму підприємцем працівників;

– комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

– вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

– самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд1.

Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Підприємництво завжди супроводжується науково-технічною, організаційною та комерційно-економічною творчістю, вирізняється новими підходами до вирішення господарських завдань. Саме ініціативне, самостійне та творче поєднання фінансових коштів, матеріальних ресурсів, нематеріальних засобів інтелектуальної власності та робочої сили з метою створення нового товару чи послуги і становить зміст підприємницької діяльності. Підприємництво має на меті, з одного боку, одержання прибутку чи збільшення особистого доходу в результаті застосування новітніх комерційних, організаційних технологій, розвитку нових видів, методів виробництва, благ і послуг, опанування нових сфер застосування капіталу; з іншого, найбільш ефективне використання економічних ресурсів.

Підприємництво відіграє особливу роль у національному господарстві країни, створюючи інноваційне середовище, руйнуючи традиційні структури і відкриваючи шлях до перетворень, тобто стаючи тією силою, котра прискорює рух економіки шляхом ефективності, раціоналізації, економності та постійного оновлення. Накопичений досвід усіх без винятку індустріально розвинутих країн з ринковою економікою соціального спрямування незаперечно підтверджує, що підприємництво – необхідна умова досягнення економічного зростання. Підприємництво сучасного типу характеризується такими загальними особливостями:

– розвитком корпоративного бізнесу поряд із традиційними підприємствами індивідуального та партнерського типу;

– розширенням кредитно-фінансової сфери, що виявляється в широкому спектрі форм фінансового підприємництва, яке відіграє важливу роль у розвитку ринкової інфраструктури;

– зростанням значення орендних відносин, зокрема лізингу як сфери застосування підприємницького потенціалу;

– зростанням ролі інформаційних ресурсів на сучасному етапі науково-технічного прогресу, а відтак, особливим місцем інноваційного підприємництва серед інших видів підприємницької діяльності;

– виникненням та розвитком у межах великих корпорацій внутрішнього підприємництва як особливої його форми за умов інноваційного типу відтворення;

– формуванням ризикового (венчурного) підприємництва та розвитком франчайзингових договірних відносин між дрібними та великими підприємствами; створенням різноманітних підприємницьких структур, які мають право на добровільних засадах об’єднувати свою інноваційну, маркетингову, виробничу, постачальницько-збутову, фінансову та соціальну діяльність. Найбільш поширеними й ефективно діючими у світовій практиці господарювання є такі організаційно-економічні форми діяльності підприємств, асоціації, союзи, спілки, консорціуми, концерни, як конгломерати, холдинги.

Становлення й активний розвиток різноманітних видів, форм та інтегрованих підприємницьких структур сприятимуть зростанню ефективності всієї сучасної системи господарювання в Україні. Обгрунтування необхідності розвитку підприємництва для національної економіки основане на динаміці показників, які характеризують розвиток підприємницької діяльності. До них належать:

– частка ВВП, створена суб’єктами підприємницької діяльності;

– кількість створених робочих місць суб’єктами підприємництва;

– кількість об’єктів ЄДРПОУ за формами власності (табл. 11.1);

– фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування суб’єктів підприємництва (табл. 11.2);

– основні засоби, які належать суб’єктам підприємницької діяльності (табл. 11.3);

– структура операційних витрат реалізованої продукції (робіт, послуг) та операційні витрати на одиницю реалізованої продукції підприємствами приватної форми власності (табл. 11.4);

– середньорічна кількість найманих працівників – суб’єктів підприємницької діяльності (табл. 11.5);

– кількість промислових підприємств, які є суб’єктами підприємницької діяльності (табл. 11.6);

– інвестиції в основний капітал за приватною формою власності (табл. 11.8);

– основні показники розвитку малих підприємств (табл. 11.9).

Відповідно до чинного Господарського кодексу України1 малими визнаються підприємства (незалежно від форми власності), в яких середньооблікова кількість працівників за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Таблиця 11.1. Кількість об’єктів ЄДРПОУ за формами власності, на початок року

Показники	Роки
2001	2002	2003	2004
Всього	834 886	889 330	935 578	981 054
За формами власності:
– державна	43 060	43 374	42484	42 935
– комунальна	63 707	65 920	70 231	74 252
– приватна	244 788	263 308	277 679	290 304
– колективна	475 759	508 705	536 620	564 500
– міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав	7 572	8 023	8 564	9 063

За період з 2004 до 2005 р. кількість суб’єктів ЄДРПОУ приватної форми власності зросла у 3,1 разу, а за період з 2005 до 2006 р. – зменшилась на 7,16 %. Це свідчить про нестабільні процеси приватизації суб’єктів господарювання в Україні, що може негативно вплинути на умови забезпечення сталого економічного зростання національної економіки.

Таблиця 11.2. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування за видами економічної діяльності за формами власності у 2004 р., млн грн

Державне регулювання економіки Гриньова В. М. 11.1. Обгрунтування необхідності розвитку підприємництва для національної економіки

За період з 2004 до 2005 р. фінансовий результат від звичайної діяльності суб’єктів господарювання приватної форми власності до оподаткування збільшився на 29,3 %. При цьому аналогічний показник у суб’єктів господарювання державної та державної корпоративної форм власності за аналогічний період виріс у 39 разів, а комунальної та комунальної корпоративної власності зменшився на 283,6 млн грн. Це свідчить про зростання ефективності діяльності державних підприємств, динамічний розвиток приватних підприємств і збиткову діяльність комунальних суб’єктів господарювання.

Таблиця 11.3. Основні засоби за формами власності

За період з 2003 до 2004 р. вартість основних засобів, які перебувають у приватній власності, збільшилася майже у 12 разів і становила у 2004 р. 515 771 млн грн. Це свідчить про активізацію підприємницької діяльності в цьому періоді.

У структурі операційних витрат на підприємствах приватної форми власності за період з 2004 до 2005 р. матеріальні витрати збільшилися на 2,4%; амортизаційні витрати також збільшилися на 0,2 %; витрати на оплату праці – на 0,8 %. Збільшення амортизаційних витрат та витрат на оплату праці свідчить про позитивні зміни у структурі операційних витрат, а збільшення матеріальних витрат – про негативні.

Таблиця 11.5. Середньорічна кількість найманих працівників – суб’єктів підприємницької діяльності, за видами економічної діяльності за формами власності у 2004 p., тис.

Середньорічна кількість найманих працівників на приватних підприємствах за період з 2004 до 2005 р. зменшилася на 3,4 %, що негативно характеризує розвиток підприємницької діяльності в Україні, тому що створення нових робочих місць при збереженні існуючих є одним із важливіших пріоритетів розвитку підприємництва.

Таблиця 11.6. Розподіл промислових підприємств за формами власності за видами діяльності у 2004 р., % до загальної кількості підприємств кожного виду діяльності)

За період з 2004 до 2005 р. частка підприємств промисловості приватної форми власності у загальній кількості приватних підприємств не зменшилася, що викликано достатньо високою часткою, – 92,6 %.

За період з 2004 до 2005 р. частка реалізованої продукції, виробленої підприємствами приватної форми власності, знизилася на 0,7 %, що свідчить про активізацію процесу реалізації на державних підприємствах (табл. 11.7).

Таблиця 11.7. Розподіл обсягу реалізованої продукції промисловості за формами власності за видами діяльності у 2004 р., % до обсягу реалізованої продукції промисловості кожного виду діяльності