Цивільний процес України – Харитонов Є. О. – 3. Міжгалузеві принципи, що властиві правосуддю в цілому
Принципами правосуддя є такі: здійснення правосуддя виключно судами; незалежності суддів і підкорення їх лише закону; здійснення правосуддя на засадах поваги до честі і гідності, рівності перед законом і судом; здійснення судочинства державною мовою; гласності та відкритості судового розгляду; змагальності; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду; обов’язковості судових рішень.
До міжгалузевих принципів належать також принципи: диспозитивності: процесуальної рівності сторін.
Здійснення правосуддя виключно судами
Відповідно до ст. 124 Конституції, ст. ст. 15, 107 ЦПК і ст. 5 Закону “Про судоустрій і статус суддів” правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі та суспільстві. Всі суспільні відносини, врегульовані нормами права, у разі виникнення спору можуть бути предметом судового розгляду.
Принцип незалежності суддів і підкорення їх лише закону
Відповідно до ст. 6 Закону “Про судоустрій і статус суддів” суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне відповідальність, установлену законом.
Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, яке грунтується на вимогах закону.
У ст. 47 Закону “Про судоустрій і статус суддів” визначаються гарантії незалежності суддів. Незалежність суддів забезпечується: 1) особливим порядком їх призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення; 2) недоторканністю та імунітетом суддів; 3) незмінюваністю суддів; 4) порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення; 5) забороною втручання у здійснення правосуддя; 6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді; 7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; 8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; 9) функціонуванням органів суддівського самоврядування; 10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, членів їх сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту; 11) правом суддів на відставку.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність судді і не посягати на неї. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією гарантій незалежності судді.
Рівність усіх учасників цивільного процесу перед законом і судом
Рівність всіх учасників перед законом і судом закріплена п. 2 ч. З ст. 129 Конституції. Відповідно до ст. 24 Конституції не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників цивільного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принцип рівноправності означає, що дія законів однаковою мірою обов’язкова для всіх осіб, водночас всі особи мають рівні процесуальні можливості для здійснення і захисту своїх прав, інтересів та свобод. Цей принцип закріплений у Загальній декларації прав людини, міжнародних пактах з прав людини і в конституційних законах більшості країн світу. Права людини належать їй від народження, є невідчужуваними, а тому немає людей із більшим чи меншим обсягом прав – всі від природи наділені одними і тими самими правами.
До складу принципу рівноправності входять принципи: 1) рівності усіх учасників процесу (зокрема цивільного) перед законом і судом; 2) змагальність сторін.
Принцип рівності у цивільному процесі поділяється на 2 складові – рівність перед законом і рівність перед судом, що підкреслює подвійність відносин, які мають місце у цивільному процесі, а саме – матеріальних відносин, які існують між сторонами цивільного процесу, та процесуальних відносин, які існують між сторонами та судом.
Цей принцип передбачає рівну можливість усіх осіб брати участь у судовому процесі, мати цивільний процесуальний статус, визначений ЦПК, здійснювати закріплені процесуальним законом права та обов’язки. Суд зобов’язаний охороняти права учасників цивільного процесу, роз’яснювати сторонам і іншим суб’єктам їх процесуальні права та обов’язки, попереджати про наслідки їх неналежного виконання чи зловживання цими правами.
Близьким до принципу рівноправності усіх учасників цивільного процесу перед законом і судом є принцип процесуальної рівноправності, який є проявом принципу рівності громадян перед законом і судом.
Іноді у процесуальній літературі наголошують, що наявність принципу процесуальної рівноправності сторін і його закріплення в нормах цивільного процесуального права обумовлено не лише проявом загальноправового принципу рівності громадян перед законом і судом при здійсненні правосуддя в цивільних справах, але й самостійністю і рівним становищем суб’єктів у цивільних, сімейних та інших приватноправових правовідносинах, які становлять предмет судової діяльності в цивільному процесі. Однак принцип процесуальної рівноправності сторін становить обов’язкову основу під час розгляду будь-якого цивільного спору в суді. Учасники цивільних процесуальних правовідносин наділяються рівними можливостями обстоювати правомірність своєї позиції.
Зміст принципу процесуальної рівноправності складається з наступних елементів: 1) рівність сторін при зверненні до суду: позивач полає позов, а відповідач вправі пред’явити заперечення проти позову; позивач порушує справу, а копія позовної заяви надається відповідачеві тощо; 2) рівність можливостей захисту прав у суді: позивач може відмовитися від позову, а відповідач – від заперечення проти позову, відповідач може визнати позов, подати зустрічний позов, сторони можуть укласти мирову угоду тощо, суд повинен рівною мірою прагнути забезпечити участь у процесі обох сторін; 3) рівні можливості участі сторін у доказовій діяльності.
За своєю правовою природою принцип процесуальної рівноправності є законодавчо закріпленою гарантією справедливого судового розгляду. Крім того, він є одним із проявів загально-правового принципу верховенства права: сторони у цивільному процесі знають, якими процесуальними правами наділені як вони, так і їхні процесуальні супротивники.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)