Цивільний процес України – Логінов О. А. – Розділ 2. Цивільні процесуальні правовідносини

1. Поняття, ознаки та передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин

Поняття правовідносин є одним із фундаментальних понять правової науки. У загальній теорії права правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об’єктивно виникає у суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права – обов’язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

При розгляді конкретних цивільних справ між судом і учасниками процесу (фізичними та юридичними особами) виникають численні правові, врегульовані ЦПК, зв’язки, які є цивільними процесуальними правовідносинами. У науці цивільного процесуального права правовідносини переважно розглядаються як врегульовані нормами цивільного процесуального права суспільні відносини, що виникають як між судовими органами, так і між останніми і учасниками процесу – особами, які беруть участь у справі, іншими учасниками цивільного процесу, які сприяють здійсненню правосуддя.

Правовідносини – це не заново створювані правом відносини, а відносини, що виникають внаслідок правового врегулювання існуючих суспільних відносин. У результаті цього останні зберігаються, але набувають нової форми – правових відносин. Вони мають владний характер, оскільки будуються за ознакою влади і підпорядкування. На відміну від інших суспільних відносин, цивільні процесуальні правовідносини завжди виступають в одній і обов’язковій для них цивільній процесуальній формі – цивільному судочинстві, здійсненні правосуддя в цивільних справах. Вони є способом реалізації норм цивільного процесуального права і виступають як відносини, що закріплюють сукупність прав і обов’язків суб’єктів права, на поведінку яких впливають ці норми.

Поряд із загальними ознаками, що притаманні всім правовідносинам, цивільні процесуальні правовідносини мають свої специфічні ознаки: 1) виникають на підставі норм цивільного процесуального права в результаті їх реалізації; 2) виникають між учасниками суспільних відносин – судом і кожним з учасників процесу при здійсненні судочинства у цивільній справі; 3) юридично закріплюють взаємну поведінку зазначених суб’єктів через їх суб’єктивні цивільні процесуальні права і обов’язки; 4) реалізація суб’єктивних цивільних прав і виконання суб’єктивних обов’язків забезпечуються. заходами правового впливу – санкціями цивільного процесуального, кримінального, адміністративного і трудового права.

Як правило, виникнення цивільних процесуальних правовідносин зумовлено наявністю між сторонами матеріально-правових відносин, які набули спірного характеру, або між сторонами взагалі існує спір з приводу наявності таких (матеріально-правових) відносин. Специфіка цивільних процесуальних правовідносин полягає в тому, що вони виникають через суд, який є обов’язковим їх учасником.

Отже, цивільні процесуальні правовідносини – це врегульовані нормами цивільного процесуального права відносини, що виникають як між судами, так і між судом та учасниками процесу з приводу розгляду та вирішення цивільної справи.

Виникнення, розвиток і припинення цивільних процесуальних правовідносин залежать від певних умов, які в юридичній науці називають передумовами виникнення правовідносин. До них, зокрема, відносяться: 1) норми цивільного процесуального права; 2) правосуб’єктність учасників процесу; 3) юридичні факти.

Для виникнення цивільних процесуальних правовідносин необхідна перш за все наявність норм цивільного процесуального права. Вони є необхідною юридичною базою для виникнення будь-яких цивільних процесуальних правовідносин. Без процесуальних норм не може бути і правовідносин.

Для цивільних процесуальних норм як загальної передумови всіх цивільних процесуальних правовідносин і кожних із них зокрема характерним є те, що вони, по-перше, встановлюються тільки державою; по-друге, є загальнообов’язковими; по-третє, мають загальний характер; по-четверте, регулюють суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя у цивільних справах; по-п’яте, забезпечуються можливістю застосування державного примусу чи процесуальних заходів, не пов’язаних з державним примусом; по-шосте, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ.

Другою передумовою є правосуб’єктність, яка в теорії права розуміється як можливість особи бути учасником будь-яких правовідносин. До змісту правосуб’єктності зазвичай включають правоздатність і дієздатність.

Під цивільною процесуальною правоздатністю розуміють здатність мати цивільні процесуальні права та обов’язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи. її мають усі фізичні та юридичні особи.

Цивільна процесуальна дієздатність передбачає здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді. Повним обсягом цивільної процесуальної дієздатності наділені фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Раніше вісімнадцятирічного віку фізична особа може набути цивільну процесуальну дієздатність лише у разі реєстрації нею шлюбу або надання особі повної цивільної дієздатності в судовому порядку. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді лише у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. У такому випадку суд може залучити до участі у справі законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена (ст. 29 ЦПК).

Третьою передумовою виникнення цивільних процесуальних правовідносин є юридичні факти. Юридичні факти – передбачені в гіпотезах процесуальних норм певні життєві обставини, з якими пов’язуються виникнення, зміна чи припинення правовідносин, суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

У цивільному процесі їх роль виконують процесуальні дії суду та інших учасників процесу. Ці дії різноманітні і здійснюються у міру розвитку цивільного процесу, утворюючи фактичний динамічний склад цивільних процесуальних правовідносин (подання заяви про порушення цивільної справи, вступ у справу третіх осіб, призначення експертизи, виклик до суду свідків тощо).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Цивільний процес України – Логінов О. А. – Розділ 2. Цивільні процесуальні правовідносини