Цивільний процес України – Логінов О. А. – 3. Наслідки порушення правил про підсудність. Зміна підсудності
Якщо цивільна юрисдикція – це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції, то підсудність – це розмежування компетенції стосовно розгляду цивільних справ між окремими судами.
Питання про підсудність справ визначається ЦПК, зокрема: розд. ІІ – щодо справ наказного провадження; гл. 1 розд. ІІІ – щодо справ позовного провадження; розд. IV – щодо справ окремого провадження; розділами VI, VII – щодо заяв (скарг) стягувана, боржника, інших учасників виконавчого провадження, заяв (подання) державного виконавця з питань, пов’язаних з виконанням судових рішень; главами 1 і 2 розд. VIIІ – щодо заяв про скасування рішення третейського суду та видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; главами 1 і 2 розд. VIII – щодо клопотань про визнання, звернення до виконання рішень іноземних судів; ст. 404 – щодо заяв про відновлення втраченого судового провадження; ст. 414 – щодо справ за участю іноземних осіб.
Залежно від виконуваних судами функцій, а також від адміністративної території, на якій діє суд, підсудність поділяється па функціональну та територіальну.
Функціональна підсудність – це компетенція окремих ланок судової системи на підставі функцій, які ними виконуються.
За цією підсудністю функції суду першої інстанції виконують місцеві суди, а саме: районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди (ст. 107 ЦПК). У зв’язку з цим законодавчі акти, які по-іншому визначають суди першої інстанції щодо певних цивільних справ (наприклад ст. 25 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”), відповідно до ч. З ст. 2 ЦПК не можуть бути застосовані. При надходженні заяви до передбаченого такими актами законодавства суду заява повертається особі, яка її подала, на підставі ст. 115, п.4ч.3ст. 121 ЦПК.
Функції судів апеляційної інстанції виконують судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких розташований місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується (ст. 291 ЦПК).
Касаційною інстанцією у цивільних справах є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ст. 323 ЦПК).
ВСУ переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав, встановлених законом, а саме ст. 355 ЦПК.
Судом, який переглядає справу у зв’язку з нововиявленими обставинами, виступає суд, який ухвалив рішення, постановив ухвалу чи видав судовий наказ (ст. 363 ЦПК).
Територіальна підсудність – компетенція з розгляду цивільних справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Територіальна підсудність поділяється на декілька видів: загальна, альтернативна, за ухвалою суду, за зв’язком справ, виключна.
Загальна територіальна підсудність (ст. 109 ЦПК) визначається компетенцією суду по розгляду справи залежно від місцезнаходження відповідача. Згідно з цією статтею позови до фізичної особи пред’являються у суді за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, а до юридичних осіб – за їх місцезнаходженням.
Місце проживання фізичної особи визначається відповідно до положень ЦК і Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”. Так, згідно із ст. З Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” місцем перебування фізичної особи є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місцем проживання – адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Статтею 29 ЦК передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Також зазначається, що фізична особа може мати кілька місць проживання.
Місцезнаходженням юридичної особи згідно із ст. 93 ЦК є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або не доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Альтернативна територіальна підсудність (ст. 110 ЦПК) за вибором позивача (заявника) передбачає, що справа підсудна не тільки суду за місцезнаходженням відповідача, а й іншому суду, визначеному законом. Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлюється для чітко визначеної категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Зокрема, позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають із трудових правовідносин, можуть пред’являтися як за місцем проживання відповідача, так і за місцем проживання позивача.
Позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок скоєння злочину, можуть пред’являтися також за місцем проживання позивача або за місцем заподіяння шкоди.
За місцем проживання відповідача або за місцем проживання позивача можуть пред’являтися позови, пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за місцем проживання споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред’являтися не лише до суду за місцезнаходженням відповідача, а й до суду за місцем завдання шкоди.
Позови про розірвання шлюбу можуть пред’являтися за місцем проживання позивача також у разі коли на його утриманні перебувають малолітні або неповнолітні діти, або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них.
Якщо позивачу невідоме місце проживання відповідача, то позов може бути пред’явлений за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи).
Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання, можуть пред’являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування в Україні. Місцезнаходження майна та останнє відоме місце проживання чи перебування відповідача мають бути в кожному випадку достовірно встановлені.
Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або викопувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред’являтися також за місцем виконання цих договорів.
Правило альтернативної підсудності застосовується і в інших випадках, передбачених ст. 110 ЦПК. Позивач має право вибору між кількома судами, яким підсудна справа, за винятком справ, для яких встановлено правило виключної підсудності.
Підсудність за ухвалою суду передбачає, що в деяких справах підсудність справи конкретному суду визначається ухвалою судді. Так, підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін. Але у випадку, коли стороною у справі є ВСУ, його суддя, підсудність визначається за загальними правилами (ст. 108 ЦПК). За ухвалою судді ВСУ визначається підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України (ст. 111 ЦПК).
Підсудність за зв’язком справ (ст. 113 ЦПК) має місце у тому випадку, коли між справами існує об’єктивний зв’язок, який дозволяє розглянути всі їх вимоги в одному процесі. Це створює кращі умови для дослідження всіх матеріалів у справі з метою своєчасного і правильного її вирішення. Так, позови до кількох відповідачів, які проживають або перебувають у різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Зустрічний позов як засіб захисту відповідача проти основного позову пред’являється в суді за місцем розгляду первісного позову незалежно від його підсудності. У зв’язку з цим на нього не поширюються правила виключної підсудності. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору між сторонами, також пред’являють позов до суду, у провадженні якого перебуває спірна справа (ст. 125 ЦПК).
Виключна підсудність встановлюється у випадках передбачених законом, і означає, що заява може бути подана тільки до конкретно визначеного суду. Правила виключної підсудності унеможливлюють застосування до цих спорів інших видів територіальної підсудності.
Відповідно до ст. 114 ЦПК позови з приводу нерухомого майна пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Позови про зняття арешту з майна пред’являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. За місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини подаються позови кредиторів спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями. Виключно до місцевого загального суду за місцезнаходженням перевізника треба звертатися при виникненні спору щодо договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу чи пошти. Справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно, або порту реєстрації судна.
Перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає. Правила виключної підсудності діють також у випадку пред’явлення кількох позовних вимог, пов’язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність. (Див. рис. 4)
3. Наслідки порушення правил про підсудність. Зміна підсудності
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд повинен правильно визначити як юрисдикцію справи, так і її підсудність.
Підсудність справи встановлюється суддею при прийнятті позовної заяви до свого провадження. Якщо суддя, вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, він ухвалою повертає заяву позивачеві разом з додатками та ухвалою для подання її до належного суду (ст. 115 ЦПК).
Відповідно до ч. 4 ст. 116 ЦПК забороняється передавати до іншого суду справу, яка вже розглядається судом, незалежно від зміни обставин, що впливають на визначення підсудності справи, крім випадків, установлених ч. 1 ст. 116 ЦПК.
Зокрема, справа до іншого суду передається за ухвалою суду, в якому вона перебуває, якщо до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування). Передача справи на розгляд іншому суду в такому випадку залежить від ступеня обгрунтованості клопотання відповідача. Крім того справа передається з одного суду до іншого, якщо: після відкриття провадження у справі і до початку розгляду справи по суті виявилося, що заяву прийнято з порушенням правил підсудності (у даному разі справа передається на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін); після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, а також у разі ліквідації суду, який розглядав справу. В останніх двох із перелічених випадків справа передається територіально найближчому суду.
У разі виявлення під час проведення попереднього судового засідання чи під час судового розгляду справи по суті порушення правил виключної підсудності суд ухвалою передає справу на розгляд іншому суду.
Справа передається до іншого суду після закінчення строку на оскарження ухвали, за якою вона передається, а в разі подання скарги – після залишення її без задоволення. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 116 ЦПК, має бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. В іншому порядку передавати справу недопустимо. Спори між судами про підсудність не допускаються (ч. 1 ст. 117 ЦПК).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)