Цивільне право України – Харитонов Є. О. – 1. Основні категорії спадкування
Глава 35. Загальні положення про спадкування
1. Основні категорії спадкування
Спадкове право тісно пов’язане з усіма іншими видами майнових прав. З одного боку, після смерті певної особи найчастіше залишається майно, яке знаходиться на праві власності та інших речових правах. Вони є об’єктом переходу за спадщиною після смерті їх власника. З іншого боку, спадкування один зі способів набуття майнових прав, що зближує його з зобов’язальним правом. Тому спадкове право є однією з важливих підгалузей цивільного права і займає проміжне місце між речовим та зобов’язальним правом.
До основних понять спадкового права належать відповідні категорії, основні з яких наводяться нижче.
Спадкування – перехід майна після смерті його власника до інших суб’єктів за однією з двох підстав – за заповітом (тестаментом) або за законом.
Спадкове право – сукупність правових норм, які визначають підстави та регулюють порядок переходу майна померлої особи до інших суб’єктів цивільного права.
Право спадкування у суб’єктивному сенсі – це право учасника цивільних відносин бути спадкоємцем після смерті фізичної особи.
Право спадкування у об’єктивному сенсі – сукупність правових норм, які регламентують відносини спадкування (спадкові відносини).
Спадкодавець – людина (фізична особа), після смерті якої залишилося майно, стосовно якого відбувається спадкування.
Спадкоємці – учасники цивільних відносин, до яких переходить у встановленому порядку майно спадкодавця.
Спадкове майно, спадкова маса, або спадщина, – це сукупність прав і обов’язків померлого.
Наступництво при спадкуванні – перехід прав і обов’язків від одного учасника цивільних відносин до інших.
Універсальне наступництво при спадкуванні – перехід до спадкоємців усіх прав й обов’язків спадкодавця.
Сингулярне наступництво при спадкуванні – перехід до окремих осіб лише прав спадкодавця, не обтяжених обов’язками.
Відкриття спадщини – виникнення у спадкоємців права на набуття спадщини, яке відбувається в день смерті спадкодавця.
Набуття спадщини – її прийняття шляхом вчинення передбачених законом дій.
Заповіт – розпорядження власника своїм майном на випадок смерті шляхом одностороннього волевиявлення (правочину), на підставі якого виникають права і обов’язки у спадкоємців.
Спадкування за законом – спадкування, що настає в порядку, встановленому законом, за відсутності заповіту, визнання його недійсним, а також у випадку смерті спадкоємців, зазначених у заповіті, до відкриття спадщини або їх відмови від прийняття спадщини.
Черга спадкоємців за законом визначені у законі особи, які закликаються до спадкування одночасно (на рівних засадах).
Спадкова трансмісія – перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців особи-спадкоємця, яка померла після відкриття спадщини, але до її прийняття.
Спадкування за правом представлення – передача при спадкуванні за законом спадкової частки померлого спадкоємця зазначеним у законі особам – онукам, дідусям, бабусям тощо в разі, коли спадкоємець помер до відкриття спадщини.
Заповідальний витка з (легат) – розпорядження спадкодавця в заповіті про надання майнової вигоди за рахунок спадкового майна третій особі – відказоодержувача.
Фідеїкоміс (доручення совісті) – доручення спадкодавця спадкоємцю виконати щось на користь третьої особи, зроблене без дотримання спеціальних формальностей.
Спадкування за системою парантел – закликання до спадкування групи кровних родичів, яка утворюється загальним пращуром та його низхідними. Перша парантела включає самого спадкодавця та його низхідних, друга – батьків спадкодавця та їх низхідних тощо. Застосовується в законодавстві низки країн центральноєвропейської системи приватного права.
Договір про спадщину – домовленість про призначення спадкоємця чи встановлення легату. Сторонами такого договору є спадкодавець та спадкоємець чи третя особа (українським цивільним законодавством не передбачений). Слід відрізняти від спадкового договору.
Спадковий договір – домовленість, за якою одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває права власності на майно відчужувача (глава 90 ЦК).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)