Цивільне право України. Особлива частина – Дзера О. В. – Глава 50. Договір банківського вкладу
1. Поняття договору банківського вкладу
Важливе значення для формування активів банку, розвитку його підприємницької діяльності та відповідно досягнення певного економічного результату мають депозитні відносини між банком та вкладником. Регулювання зазначених правовідносин здійснюється шляхом укладення договору банківського вкладу (депозиту).
У договорі банківського вкладу (депозиту) однією стороною є виключно банківська установа, другою стороною (вкладником) може бути як фізична, так і юридична особа.
Вкладник, бажаючи відкрити депозитний рахунок у банку, як правило, переслідує дві мети: по-перше, зберегти свої заощадження, по-друге, за можливості примножити їх. Саме друга мета, отримання певних відсотків за вкладом, зумовлює виникнення ризику неповернення тієї суми грошових коштів, що була передана банку для зарахування її на депозитний рахунок. Незважаючи на це застереження, власник вільних грошових коштів час від часу реалізує своє право щодо отримання належної якості фінансових послуг з залучення вкладу. При цьому, як правило, депозитні відносини між банком та вкладником є економічно взаємовигідними.
Предметом договору банківського вкладу є дії банка, спрямовані на відкриття та ведення депозитного рахунку вкладника, а також дії щодо сплати відсотків на суму вкладу. Послуга з відкриття та ведення депозитного рахунку передбачає дії банку з обліку грошових коштів вкладника та забезпечення виконання вимоги вкладника щодо видачі йому суми вкладу.
Об’єктом договору банківського вкладу є грошові кошти, що складають суму вкладу та відсотки на відповідну суму.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та відсотки на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором1. Водночас Законом України “Про банки і банківську діяльність” поняття вкладу (депозиту) визначається як кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України чи в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства України та умов договору.
З огляду на останнє визначення, договір банківського вкладу мав би містити умову щодо зобов’язання зберігати належним чином грошові кошти та обов’язок повернути їх вкладнику у схоронності. Підставою закріплення такої істотної умови була б відповідна мета, якої сторони досягали б при домовленості, а саме, з одного боку – споживання послуги зі збереження коштів, а з другого – отримання винагороди за надану послугу. Проте цілі сторін у відносинах щодо банківського вкладу, насправді, є дещо складнішими і, безумовно, носять взаємовигідний економічний характер.
Банк ставить за мету залучити кошти вкладника з тим, щоб на власний ризик, від власного імені розмістити їх, отримати прибуток та виплатити вкладникові таку саму суму отриманих від нього коштів та сплатити на цю суму відсотки. Водночас у банка виникає зобов’язання щодо повернення вкладнику такої самої суми грошей та нарахованих на цю суму відсотків або доходу в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу є одностороннім зобов’язанням, з моменту його укладення банк має обов’язок повернути суму вкладу та нараховані відсотки, а вкладник набуває права вимагати виконання зазначених дій. Зобов’язання банку щодо нарахування і виплати відсотків або доходу в іншій формі характеризує даний договір як відплатний.
Договір банківського вкладу є реальним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 ЦК). Банк не має права відмовитися від укладення договору банківського вкладу з громадянином за наявності у нього можливостей надання фінансових послуг. Можливості банку обумовлені наявністю банківської ліцензії; технічного оснащення для прийняття вкладів; економічними нормативами, що встановлюються Національним банком України відповідно до вимог чинного законодавства України; відсутністю інших причин, що позбавляють банк можливості прийняти вклад. Банк не має права надавати перевагу одному вкладнику перед іншим щодо укладення договору, якщо інше не встановлено законом. Умови договору банківського вкладу встановлюються однаковими для всіх вкладників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Проте слід зазначити, що це правило діє лише для вкладів, що приймаються на одних і тих самих умовах. Банк має можливість змінювати свої відсоткові ставки залежно від строку дії договорів, суми вкладів, видів вкладів, умов повернення вкладу та інших умов. У разі необгрунтованої відмови банку від прийняття вкладу громадянин має право звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, заподіяних такою відмовою. Умови договору банківського вкладу, що відрізняються від загальновизнаних банком умов щодо прийняття вкладів громадян, є нікчемними.
Основними ознаками, що характеризують договір банківського вкладу як самостійний договір, є такі.
1. Відплатність договору банківського вкладу та суть підприємницької діяльності банка, що здійснюється з метою отримання прибутку шляхом залучення вільних грошових коштів і подальшого їх розміщення, дає можливість сформувати мету відповідного правочину як взаємне волевиявлення сторін на досягнення певного економічного результату.
2. У системі цивільних правочинів договір банківського вкладу виділений в окремій главі ЦК України і відповідно підпорядковується спеціальним нормам актів цивільного законодавства України. При регулюванні депозитних відносин також запроваджуються норми публічного права.
3. Поряд з диспозитивними нормами права щодо регулювання відносин між банком та вкладником положеннями ЦК України передбачено запровадження до регулювання цих відносин імперативних норм.
4. Предметом депозитних відносин можуть бути лише гроші, які розглядаються як об’єкт цивільних прав і відзначаються досить складним юридичним режимом цивільного обігу, що обумовлений речово-правовим та зобов’язальним характером.
5. Особливість суб’єктного складу цього договору полягає в тому, що споживачем відповідної фінансової послуги може бути будь-яка фізична чи юридична особа, проте послугонадавачем може виступати лише банк.
6. Для договору банківського вкладу за участю вкладника-фізичної особи застосовуються правила публічного договору.
7. Дотримання письмової форми є обов’язковою умовою чинності договору банківського вкладу.
8. Відносини щодо строкового вкладу за участю фізичної особи передбачають можливість дострокового отримання суми вкладу та сплати процентів.
9. При нарахуванні відсотків за вкладом чинним законодавством передбачений спеціальний порядок.
10. Наявність правового режиму щодо порядку укладення договору банківського вкладу на користь третьої особи та зарахування на рахунок за банківським вкладом грошових коштів, які надійшли до банку на ім’я вкладника від іншої особи.
11.З метою мінімізації ризику неповернення вкладу фізичній особі відповідно до закону гарантується виплата певної компенсаційної грошової суми, що є чинником, який впливає на формування умов договору щодо відповідальності.
12. Можливість застосування в депозитних відносинах юридичного документа (ощадної книжки), що підтверджує факт укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом або цінного паперу (ощадного сертифікату), який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та відсотків, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.
Конструкція договору банківського вкладу має свої індивідуальні риси, що дає можливість зробити висновок про його особливе місце та роль в загальній системі цивільних договорів і, зокрема, в системі банківських правочинів.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)