Цивільне право України. Особлива частина – Дзера О. В. – Глава 49. Договір банківського рахунку
1. Поняття та види банківського рахунка
Забезпечення належного виконання грошових зобов’язань численних суб’єктів цивільного обороту можливе за допомогою банківського рахунка, який є важливим фінансовим інструментом для здійснення усіх видів банківських операцій.
У відносинах, що грунтуються на договорі банківського рахунка, банк виступає як довірена особа і не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Законом можуть бути передбачені певні винятки з цього правила та умови, за яких банк виконує певні контролюючі функції.
Так, з метою запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом, банк відкриває рахунок клієнту та здійснює зазначені операції лише після проведення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Банк має право витребувати, а клієнт зобов’язаний надати документи і відомості, необхідні для з’ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. У разі не надання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного надання неправдивих відомостей про себе банк відмовляє клієнтові у його обслуговуванні. У разі наявності при здійсненні ідентифікації мотивованої підозри щодо надання клієнтом недостовірної інформації або навмисного надання інформації з метою введення в оману банк має надавати інформацію про фінансові операції клієнта спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу. Також банки наділені повноваженнями щодо здійснення контролю за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
Крім самого банку, функції захисту, нагляду та контролю стосовно обслуговування банком рахунка клієнта здійснюють інші державні органи. Арешт на кошти клієнтів банку накладається виключно за санкціонованою прокурором постановою слідчого, за постановою державного виконавця у випадках, передбачених законами України, або за рішенням суду. Звільнення коштів з-під арешту здійснюється за постановою органу, який прийняв рішення про накладення арешту, або за рішенням суду.
Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється уповноваженими відповідно до законів України державними органами і виключно у випадках, передбачених законами України. Операції за рахунками можуть бути відновлені тим органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду. Стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути звернене за виконавчими документами, передбаченими законами України (ст. 59 Закону України “Про банки і банківську діяльність”; ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”).
Таким чином, пріоритетними у регулюванні відносин між банком та клієнтом є норми цивільного права, що передбачають в окремих випадках застосування імперативних норм.
У довідниковій літературі банківський рахунок розглядається як облікова одиниця, що застосовується у банківській справі з метою обліку прав грошових вимог клієнта до банка, що виникають з договору банківського рахунку, а також для обліку процесу виконання цього договору шляхом банківських операцій, передбачених для відповідної категорії банківських рахунків.
Для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських операцій банки відкривають рахунки юридичним особам, зареєстрованим в установленому чинним законодавством України порядку, та фізичним особам-підприємцям, філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам юридичної особи, виборчим фондам (політичних партій, виборчих блоків партій та кандидатів у депутати), представництвам юридичних осіб – нерезидентам, іноземним інвесторам, фізичним особам на умовах, зазначених у договорі між установою банку і володільцем рахунка.
Згідно з положеннями чинного законодавства України банківські рахунки визначаються як рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. При цьому банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб можуть відкриватися у гривнях та іноземній валюті.
Саме відкриття рахунку та вчинення за його допомогою комплексу юридико-технічних дій, спрямованих на отримання банківських послуг та здійснення операцій, дає можливість клієнту реалізовувати та контролювати власні економічні інтереси.
Банківський рахунок слід розглядати як документ у визначеній законом формі, в якому на підставі розпоряджень клієнта (фізичної чи юридичної особи) та операцій банка здійснюється зарахування, облік, переказ, списання коштів клієнтів, відображаються грошові вимоги та зобов’язання банку стосовно клієнтів та їх контрагентів.
Багатофункціональний характер використання банківських рахунків зумовив необхідність їх поділу на окремі види. Так, банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.
Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений відсоток (дохід) відповідно до умов договору.
Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Кореспондентський рахунок – рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.
Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.
Особливості функціонування кореспондентських рахунків залежать від умов, визначених банками-учасниками кореспондентських правовідносин. Своїм банкам-кореспондентам банк відкриває рахунки “ЛОРО”, на які зараховуються суми грошових коштів, що отримуються або переказуються за їх дорученням. Банк може відкрити рахунки “НОСТРО” у банках-кореспондентах, на яких відображуються взаємні платежі. Правовий режим певного виду кореспондентських рахунків визначається нормативними актами Національного банку України, банківськими правилами та договором кореспондентського рахунку, який є різновидом договору банківського рахунку.
Регулювання відносин між банком і клієнтом з приводу відкриття йому або визначеній ним особі рахунка здійснюється відповідно до умов договору банківського рахунка. Разом з тим, нормативними актами Національного банку України встановлені правила, обов’язкові для сторін при укладенні і виконанні цього договору.
Постановою Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492 затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах. Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку (далі – банки), поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)